Тема 8. Аналіз кредитоспроможності підприємства

1.Суть поняття “кредитоспроможність”, значення та завдання аналізу.

2. Система показників та методика їх оцінки.

3. Використання прийомів комплексної рейтингової оцінки в аналізі кредитоспроможності суб’єктів господарювання.

Кредитоспроможність підприємства - наявність передумов для одержання позики і його здатність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Оцінка кредитоспроможності здійснюється перед наданням позики (кредиту) і дозволяє позикодавцю спрогнозувати перспективну здатність позичальника її повернути.

Основними завданнями аналізу є: вивчення фінансового стану; попередження втрати кредитних ресурсів; стимулювання ефективності роботи клієнта.

У світовій банківській практиці оцінка кредитоспроможності потенційних клієнтів здійснюється за даними фінансової звітності в розрізі таких груп показників:

- ліквідності,

- оборотності капіталу,

- фінансової стійкості,

- прибутковості.

Крім того, при вивченні питання про доцільність надання позики враховується попередня кредитна історія клієнта банку, ділова активність позичальника і репутація його адміністрації (компетентність, дисциплінованість, чесність, авторитет), значення в економіці регіону, перспективи його розвитку та ін.

Перехід до ринкових відносин суттєво розширив попит на кредити, в той же час зростає ризик їх неповернення, що призводить до банкрутства банків. Цим пояснюється посилення жорсткості умов надання позик. Тому кредит надається при його певному забезпеченні, наявності застави, гарантії забезпечення іншої юридичної особи із стабільним фінансовим станом. Значна увага приділяється ступеню ризику банку, який визначають експертним шляхом.

Головна мета аналізу кредитоспроможності підприємства полягає у тому, щоб визначити:

- рівень ризику, який банк може взяти на себе;

- обсяг капіталу, що перебуває під ризиком;

- заходти щодо запобігання або усунення ризику.

У світовій банківській практиці заслуговує на увагу підхід, згідно з яким для оцінки кредитоспроможності клієнта як ступеня надійності його платоспроможності здійснюють аналіз шести ділянок, які визнані найбільш важливими. Ці шість ділянок починаються англійською літерою “С” і називаються “шість С кредиту”, відображені у табл.1.

Як випливає із таблиці, на першому місці – репутація позичальника. Вона визначає намагання клієнта виконувати свої кредитні обов’язки. Фахівці з кредиту вважають, що при наданні кредиту суб’єктивний моральний фактор має важливе значення. Тому для такого аналізу використовується доречна інформація з різних джерел: від покупців, постачальників, інших банків, клієнтів, і навіть конкурентів. Дані за шістьома факторами накопичуються і поповнюються через розвинуту зовнішню систему збору даних, зокрема, - через комп’ютерну телекомунікаційну мережу даних.

Таблиця 8.1.

Індикатори оцінки кредитоспроможності клієнтів за системою “Шість С кредиту”

Назва ділянки	Індикатори оцінки
Репутація (character)	Кредитна історія клієнта банку. Досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом. Мета позики. Якість складених планів і прогнозів. Кредитний рейтинг клієнта. Наявність серед керівництва осіб з правом другого підпису.
Можливості (capacity)	Дієздатність клієнта і гарантія. Наявність і зміст статутних документів. Характеристика клієнта: юридичний статус, засновники, основна діяльність.
Капітал (capital)	Обсяги та динаміка показників продажу, прибутку, дивідендів. Забезпеченість власними коштами. Наявність ліквідних активів. Кредиторська та дебіторська заборгованість. Структура капіталу та фінансовий важіль. Контроль за витратами. Динаміка цін на акції. Наявність і характер аудиторського висновку. Якість управління. зміни у бухгалтерському обліку.
Забезпечення (collateral)	Право власності на активи. Термін служби активів та їх технічний стан. Залишкова вартість. Борги, обмеження на права. Зобов’язання за лізингом та заставою. Наявність страхування. Гарантії. Банк клієнта. Судові санкції Податкові санкції. Потреба у фінансових ресурсах.
Умови (conditions)	Рейтинг клієнта у своїй галузі, частка на ринку. Конкурентноздатність клієнта. Чутливість і сприйнятливість до технологічних та інформаційних змін. Умови на ринку робочої сили. Вплив інфляції на грошові потоки клієнта. Довгострокові прогнози розвитку галузі та перспективи зростання клієнта.
Контроль (control)	Умови банківського законодавства. Правила кредитування. Наявність відповідної документації у клієнта. Кредитна заявка та кредитний договір. Позасистемна інформація про зміни у зовнішньому економічному середовищі.

Положенням Національного Банку України про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, передбачається класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану. За підсумками проведеного аналізу кредитоспроможності потенційного клієнта банку відповідно до набраної кількості балів відносять до певної групи (класу позичальника), на підставі чого і виноситься остаточне рішення про доцільність надання йому кредиту з врахуванням ймовірності своєчасного повернення кредиту.

Залежно від платоспроможності, фінансової стійкості, солідності та можливості виконувати свої зобов’язання перед банком підприємство відносять до одного з п’яти класів, які характеризують його надійність.

Клас “А” – фінансові показники є дуже добрими, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень; керівництво має відмінну ділову репутацію; кредитна історія бездоганна; забезпечення першокласне; відсутні свідчення затримок за платежами.

Клас “Б” – фінансові показники цієї категорії близькі до класу “А”, але ймовірність підтримання їх на цьому ж рівні протягом тривалого часу є сумнівною. Позичальники цього класу потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень для обслуговування боргу і стабільність одержання позитивного фінансового результату. Якщо вказані недоліки є очевидними, клас позичальника необхідно знизити.

Клас “В” – фінансові показники задовільні і потребують більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній мірі і своєчасно, при умові, що недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість поліпшення фінансового стану клієнта.

Клас “Г” – фінансові показники незадовільні і спостерігається їх нестабільність протягом року, є високий ризик збитків, імовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків є низькою. При умові безсумнівних підтверджень поліпшення протягом одного місяця фінансовий стан або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника треба класифікувати на клас нижче.

Клас “Д” – фінансові показники незадовільні, є збитки, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають встановленими значенням, імовірність виконання зобов’язань з боку позичальника практично відсутня.

Видаючи кредити клієнтам, які віднесені до класів “Г” і “Д”, банк дуже ризикує. Цим некредитоспроможним клієнтам позики надають лише на особливих умовах або під значний відсоток. У цьому випадку перед банком постає проблема невизначеності того, чи буде повернуто кредит вчасно і чи буде повернуто взагалі.