Тема 11. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства

1.Поняття і форми інвестиційної діяльності.

2. Формування системи інвестицій фірми.

2.Критерії прийняття інвестиційних рішень.

3.Аналіз інвестицій в цінні папери.

3.1 Зміст фундаментального аналізу.

3.2. Зміст технічного аналізу.

4.Аналіз в управлінні портфелем цінних паперів.

Як уже зазначалося, інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів. Метою такої діяльності підприємства є розширення його потенційних можливостей, зростання доходів або захист грошових коштів від їх знецінення. Інвестиції класифікують за рядом ознак:

• за характером участі в інвестуванні (прямі і портфельні);

• за періодом інвестування (короткострокові і довгострокові);

• за формою власності інвестора (приватні, державні, спільні);

• за походженням (внутрішні, іноземні);

• за рівнем ризику (безризиві, ризикові, венчурні);

• за об’єктами ікладання коштів (реальні та фінансові).

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у необоротні активи (будівництво, модернізацію діючих потужностей, реконструкцію, технічне переоснащення виробництва, тощо ) з метою збільшення масштабів діяльності, поліпшення якості та конкурентноспроможності продукції, збільшення прибутку.

Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у фінансові інструменти (переважно цінні папери).

Процес розвитку фірми як системи здійснюється як зміна періодів формування, функціонування і оновлення. Відповідно і процес управління складається з управління: формуванням системи інвестицій і системи фінансових джерел фірми; розподілом доходу; процесом зростання або скорочення фінансових можливостей фірми.

Перейдемо до розгляду періоду формування.

Кожний період характеризується особливою метою, засобами її досягнення і отриманими результатами. Мета досліджуваного періоду полягає у формуванні індивідуальної системи фірми, адекватної потребам ринку і внутрішнім можливостям. Засобом досягнення мети є інвестиції і вибір фінансових джерел для їх здійснення. Результатом періоду формування є створення капіталу фірми.

Необхідно відзначити, що мета періоду формування і його результат не завжди співпадають. Більш того, між ними можуть виникати суперечності, основною причиною яких є те, що зміни зовнішнього середовища можуть відбуватися швидше за зміни внутрішнього середовища фірми.

Формування фінансової системи фірми частково здійснюється за допомогою інвестицій. Розрізняють широке і вузьке розуміння категорії інвестування. В "широкому” значенні інвестування - це вкладення будь-яких засобів з метою подальшого отримання доходу, у вузькому - вкладення засобів у матеріальну частину бізнесу, тобто в необоротний і оборотний капітал фірми.

У кінці 60-70-х років американські економісти, Міллер і Орр розробили модель управління готівкою для фірми. Згідно їх теорії фінансовому менеджерові на підприємстві потрібно контролювати верхній і нижній ліміти готівки. Ці ліміти фіксують оптимальні рівні для купівлі і продажу цінних паперів з метою скорочення або збільшення готівки. Високоліквідні цінні папери - це цінні папери, що легко перетворюються в готівку у разі потреби.

Якщо готівка фірми досягає верхньої межі, то доцільно придбати високоліквідні цінні папери, що скоротить обсяг готівки до оптимального рівня. Коли готівка досягає нижнього критичного розміру, доцільно продати цінні папери і поповнити готівку до оптимального її рівня.

Модель Мюллера - Орра припускає наступні кроки:

1. Визначення мінімального розміру готівки, необхідного для нормального функціонування підприємства.

1. Розрахунок інтервалу між верхнім і нижнім лімітами.

3. Визначення оптимального рівня запасу готівки.

Для управління готівкою на підприємстві можна дати наступні поради:

• необхідно скорочувати коливання готівки до мінімуму,

• аналізувати інвестиції з позицій віддачі та ліквідності,

• прогнозувати майбутні доходи підприємства.

Що точніше спрогнозовані майбутні доходи, тим меншим може бути "попереджувальний запас".

Метою інвестування є отримання корисності. Звичайно для вимірювання корисності використовується дохід або прибуток. Вірогідність досягнення мети залежить від правильності оцінки, повноти і точності розрахунку ризику.

В умовах інфляції, для того, щоб зберегти свої заощадження, підприємство може вкладати певну їх частину у високоліквідні цінні папери.