4. Глосарій

Антикризове управління - постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ та реалізацію генерального плану недопущення поширення кризових явищ та стагнації розвитку підприємства, який здійснюється протягом усього періоду його функціонування.

Арбітражний керуючий – особа, затверджена постановою суду в разі порушення справи про банкрутство підприємства, яка є сертифікованим фахівцем, що пройшла відповідну спеціальну підготовку та акредитована у судових органах.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Грошове зобов’язання – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Етапи процедури санації:

1) прийняття арбітражним судом рішення про санацію та призначення керуючого санацією (відповідно до рішення комітету кредиторів);

2) розробка та погодження плану санації боржника;

3) затвердження плану санації арбітражним судом;

4) реалізація плану санації;

5) розгляд результатів санації зборами кредиторів;

6) затвердження результатів санації;

7) проведення розрахунків з кредиторами.

Етапи процесу антикризового управління підприємством:

5. Вибір напрямів цілей, спрямованості, діагностика кризових явищ і загрози банкрутства підприємства.

6. Планування безпосереднього процесу антикризового управління на підприємстві.

7. Організація антикризового управління на підприємстві.

4. Контроль і аналіз діяльності підприємства.

Задачі антикризового менеджменту: передбачувати кризи; при необхідності і по можливості прискорювати, випереджати, відсувати кризи; готувати підприємство до криз; пом’якшувати кризи; забезпечувати методичними, науковими розробками, особливі підходи до кожної кризи; спрямовувати кризові процеси певною мірою до необхідного русла.

Керуючий санацією - фізична особа, яка призначена на це рішенням арбітражного суду, яка має відповідну ліцензію держоргану з питань банкрутства.

Конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення справи про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівниками боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю відрахування податків і зборів (обов’язкових платежів).

Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-еко­номічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості у навко­лишньому середовищі.

Кризове явище в діяльності підприємства - момент різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім оточенням.

Ліквідація – припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Локальні сегменти прояву кризових явищ:

- криза збуту, викликана невідповідністю обсягу і структури продукції, що виробляється, до обсягу і структури попиту покупців;

- криза діяльності, пов’язана зі скороченням або захопленням конкурентами стратегічної зони господарювання;

- фінансова криза, що виявляє себе в неможливості одержання необхідних фінансових ресурсів;

- криза менеджменту, пов’язана з невідповідністю стилю, форм і засобів управління підприємством його існуючому статусу, стратегічним цілям господарювання, якості персоналу тощо;

- криза організації, невідповідність між організаційно – правовою формою господарювання, формою власності та ін. й обсягом діяльності підприємства, характеристиками його ресурсного потенціалу;

- криза платоспроможності, що визначається як невідповідність між грошовими доходами і видатками підприємства.

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Ознаки кризи:

- невизначеність причин і наслідків;

- кризові ситуації - маловірогідні події, що загрожують цілісності та існуванню організації;

- обмежений час на збір інформації і локалізацію наслідків кризи;

- модифікація або паралізація роботи команди топ-менеджерів;

- необхідність швидкого прийняття управлінських рішень, що мають важливі наслідки для організації.

Принципи антикризового управління:

- стратегічність (цілеспрямованість);

- послідовність розв’язання проблем;

- своєчасність прийняття управлінських рішень;

- гнучкість, маневреність, пристосування до швидких змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства.

- оцінка позитивних та негативних наслідків рішень, що приймаються, врахування їхнього впливу на життєдіяльність підприємства в короткостроковому та в довгостроковому періодах.

Процес антикризового управління - послідовність дій, які мають бути здійснені, що формують управлінський вплив на забезпечення підприємства можливостями уникнення кризових ситуацій, а в разі їх виникнення, забезпечення ефективного управління цими процесами.

Поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство.

Реструктуризація підприємства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Розпорядник майна - призначається судом з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражних керуючих, відомості про яких надаються у встановленому порядку вищому арбітражному суду України.

Санація – це система заходів щодо уникнення ліквідації Товариства у процесі банкрутства, яка передбачає задоволення третьою особою вимог кредиторів до боржника на певних умовах.

Стадії розвитку кризи:

4. криза ефективності (прихована криза);

5. криза платоспроможності;

6. криза розрахунків по боргах (загроза банкрутства, фінансова неспроможність).

Структурно-логічна процедура порушення справи банкрутства:

10. подання заяви про порушення справи про банкрутство;

11. розгляд отриманої заяви щодо порушення справи;

12. введення процедури розпорядження майном підприємства боржника;

13. проведення підготовчого засідання суду та порушення справи про банкрутство;

14. забезпечення грошових вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів;

15. виявлення кредиторів та санаторів боржника;

16. проведення попереднього засідання арбітражного суду;

17. проведення зборів кредиторів і створення комітету справи про банкрутство;

18. прийняття рішення щодо справи про банкрутство.

Суб’єкт банкрутства (банкрут) – боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом.

Технологія антикризового управління – комплекс послідовно здійснюваних заходів передбачення і зниження рівня його негативних наслідків.

Управління в кризовій ситуації - процес роботи під тиском обставин таким чином, що дозволить керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти і контролювати ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких і раціональних рішень з невідкладних проблем, що виникли перед підприємством.

Форми реорганізації товариства: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення.

Функції антикризового управління – види діяльності, що відтворюють предмет управління і визначають його результат.

Функції інституту банкрутства:

- механізм припинення непродуктивного використання активів підприємств, що виявилися неспроможними вести свій власний бізнес, остаточного сплачення боргу кредиторам та зупинення відповідальності по боргах;

- механізмом реабілітації підприємств, які, хоча й опинилися на межі банкрутства, проте мають резерви для подальшої роботи як самостійні компанії і можуть уникнути ліквідації, а також мають потенціал для оздоровлення бізнесу.

Цілі інституту банкрутства:

- стимулювання розвитку бізнесу (підприємництва) і зростання ефективності економіки;

- контролювання господарських відносин між окремими суб’єктами ринку, забезпечення рівності прав, обов’язків, відповідальності;

- очищення ринку від недієздатних учасників;

- справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між його кредиторами;

- створення умов для відродження бізнесу у випадку доцільності і бажання власників підприємства.