Змістовий модуль ііі. Господарський комплекс національної економіки і його структура тема 7 господарський комплекс національної економіки і його структура

1. Структура і пріоритети розвитку господарського комплексу країни.

2. Промисловість і промислова політика в Україні.

3. Агропромисловий комплекс.

4. Сфера товарного обігу.

Ключові слова: підприємство, галузь, господарський комплекс, технологічний уклад, промислова політика, державний контракт, агрохолдинг, державне замовлення, закупівельні інтервенції, товарні інтервенції, товарний обіг, роздрібна торгівля, оптова торгівля.

1 Структура і пріоритети розвитку господарського комплексу країни

Функціонування сфери матеріального виробництва здійснюється відповідно до Господарського кодексу України, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р., Закону України "Про державне оборонне замовлення" від 03.03.99 р., Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22.12.95 р., Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р., Закону України "Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23.12.97 р., Закону України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин" від 05.06.2003 р., Закону України "Про основи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р., Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р., Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 р., а також інших законів і законодавчих актів.

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, що створюється компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або приватними суб’єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної та іншої господарської діяльності.

Інститут

Рисунок 3.1 – Взаємозв'язок критеріїв виокремлення суб'єктів міжгалузевого комплексу

Галузь – це сукупність підприємств і виробництв, для яких характерною є спільність виробленої продукції, технології і потреб, що задовольняються.

Міжгалузеві господарські комплекси – це сукупність підприємств, що економічно, технологічно і організаційно взаємозалежні між собою і випускають готовий для кінцевого споживання певний вид продукції. До міжгалузевих господарських комплексів належать: паливно-енергетичний, гірничо-металургійний, машинобудівний, хімічний і нафтохімічний, будівельно-матеріальний комплекс, військово-промисловий, транспортний, аграрно-промисловий, соціальний.

Рисунок 3.2 – Міжгалузеві господарські комплекси

Технологічний (техніко-економічний) уклад – сукупність технологій і технологічних процесів, які являють собою цілісність, що відтворюється, і характерні для певного рівня розвитку виробництва.

Розрізняють наступні уклади:

- перший уклад – був заснований на нових технологіях у текстильній промисловості, використанні енергії води;

- другий – пов'язаний з розвитком залізничного транспорту і механізацією виробництва на базі використання парового двигуна. Економічним стимулом розвитку цього періоду були видобуток вугілля і транспортна інфраструктура;

- третій уклад базувався на застосуванні в промисловому виробництві електроенергії, розвитку важкого машинобудування і електротехнічної промисловості. У цей період розвивається виробництво автомобілів, кольорових металів, відбувається концентрація банківського і фінансового капіталів;

- четвертий уклад заснований на подальшому розвитку енергетики, на використанні нафти, газу. У розвинених країнах до середини 70-х р. ХХ-го століття він досяг свого максимального розвитку;

- п'ятий уклад одержав розвиток у середині 80-х років ХХ-го століття. Він ґрунтується на досягненнях в області інформаційних і комунікаційних технологій, аерокосмічної техніки, наукоємних виробництв;

- шостий уклад почав формуватися на початку ХХІ ст. і характеризується розвитком біотехнології, нанотехнології, генної інженерії, штучного інтелекту.

Пріоритети розвитку господарського комплексу національної економіки:

1. Підтримка галузей національної економіки, що забезпечують майбутній економічний розвиток і економічне зростання.

2. Раціональна структурна перебудова сфери матеріального виробництва шляхом зміни співвідношень між добувними і обробними галузями, підвищення ролі наукоємних виробництв.

3. Технічне переозброєння галузей матеріального виробництва.

4. Взаємовигідна інтеграція складових господарського комплексу у світову економіку як рівноправного партнера розвинених країн світу.

5. Підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

6. Раціоналізація розміщення об'єктів матеріального виробництва по регіонам країни.

7. Досягнення соціальної прийнятності економічних процесів у депресивних, неперспективних галузях.

8. Забезпечення екологічної безпеки виробництва, особливо в енергетиці, хімічній і металургійній промисловості.

Сприяння соціально-економічному розвиткові держави

Мінімізація залежності від імпорту

Рисунок 3.3 – Критерії пріоритетності галузей національної економіки