Проблематизація у дизайні

Проблематізація - 1) процедура, яка означає, що окремий фрагмент теорії або вся теорія в цілому можуть бути спростовані новими фактами; 2) процедура сумніву в положеннях, які досі здавалися безперечними.

Естетика відмінності у всьому протилежна естетиці тотожності. Об'єктивності факту вона протиставляє суб'єктивність сприйняття його, світу зовнішньому протиставляє світ внутрішній, монологізм об'єктивного знання - діалогічність сенсу, визначеності предмета - здатність перетворюватися одного в інше.

Художник моделює світ, як проекцію багатьох точок зору, серед яких точка зору художника може бути присутня і вступати в різні відносини з іншими точками зору, а може і зовсім бути відсутньою. Типовий споживач думає, що він все знає і все розуміє, і чим більше він обмежений, тим більш вагомішою здається йому особиста думка. Якщо ж дизайнер, якому вірить споживач вирішить заявити, що він нічого не розуміє з того, що бачить, то вже цей один факт може вплинути на думку споживача і змінити її.

Позиція здивування, незнання, питання - художній прийом, що допомагає виявити найбільш суперечливі обставини ситуації. Це дає можливість проявитися кожному, залишаючи проблему відкритою. Це свого роду скромність, пом'якшувальна позиція автора, який взяв на себе сміливість критично оцінювати світ. У XV в. Микола Кузанський сформулював цей мудрий підхід, назвавши його «розумним незнанням», «мистецтвом незнання».

Позиція «розумного незнання» приймається, як «правила гри» в мистецтві ведення діалогу, наприклад, в процесі колективного пошуку. Адже тут є важливою правильна постановка проблеми, коли в діалозі беруть участь представники різних сфер соціальної діяльності - виробництва, дизайну, управління, економіки, торгівлі, споживання та ін. Вимоги цих сфер бувають, як правило, настільки несумісні один з одним, що ситуація здається безвихідною. І перш ніж прийняти якесь рішення, дизайнер дає можливість найбільш повно розкритися кожній точці зору і, тим самим, оголити внутрішній сенс ситуації.

Це мистецтво проблематизації. Проблематизація перетворює ситуацію з суперечливої в смислову. При цьому ситуація мовчання, неможливості висловлювання, долається тим, що кожна з «несумісних» точок зору, будучи доведеною до свого логічного кінця (до неможливої моделі світу), входить до складу проблеми , як абсурдна.

Таким чином, в проблему і сенс входить момент абсурду,який повністю розчинений в естетиці смислового образу і наповнює його.

Абсурдність, як художній прийом - це доведений до краю стан проблемності, напруженості, розірваності дійсності, це роздвоєність свідомості, що граничить у житті з безумством, це ризиковане прагнення побачити життя на межі катастрофи. Цей художній прийом дозволяє поставити проблему в гранично гострій формі , щоб в глибині її відшукати вищий сенс.

Естетика смислосообразності містить в собі передумови художнього моделювання світу в його смисловій перспективі, в стані дозволеного конфлікту, смислової цілісності. Це ідеальний світ художньо-проектної концепції.

Якщо естетиці тотожності властиво ідеалізувати суспільну реальність, то естетиці відмінності властиво ідеалізувати особисту неповторність дизайнера як носія індивідуальної, ні з чим не порівнюваної точки зору на світ. І в першому, і в другому випадках є тонка грань, за межами якої художник відторгнеться з мистецтва, а дизайнер - з проектної площини. У такій гіпертрофованій формі самодостатність художньої волі втрачає смислосообразність. Смислосообразність художньої волі відтворюється, як культуростворююча цінність, якщо зберігається єдність естетичної рефлексії, якщо художня воля і свобода уяви поєднуються зі сприйняттям реальної дійсності, умінням вжитися в неї, з'єднатися з нею.

Будь-яка художньо-проектна концепція вирішує якусь свою особливу проблему, свій конфлікт. Так, проектна ідея Е. Соттсасса «будинок-печера» - це ідея вирішення проблеми соціально-психологічної втоми людини від суспільства, від натиску інформації, бурхливого темпу життя, це задоволення потреби в самотності, ізоляції, контакті з природою. Концепція «будинок-комуна», висунута виробниками в 20-х роках минулого століття, була націлена на вирішення іншої проблеми: подолання соціально-побутової ізоляції членів нового, соціалістичного суспільства шляхом усуспільнення побуту і нівелювання індивідуальних відмінностей в його устрої. Кожна концепція являє собою самостійну смислову цілісність, яка визначається авторською позицією, художнім ідеалом і темою.

Смислова цілісність - це те ідеальне середовище, всередині якого всі предмети, якості та властивості матеріального світу набувають барв певної точки зору і наповнюються певним змістом. Так, функціональність предметного середовища існує не сама по собі, а в проектній концепції. І , навіть, одні й ті ж матеріальні предмети,розміщені в різні концептуальні середовища, набудуть зовсім різного сенсу.

В дизайні світ відносний постає, як діалог концепцій, точок зору, авторських проекцій, кожна з яких несе свою тему, спосіб проблематизації, реалізується особисто автором.

Будівлі на Рис. 9 розкривають сутність проблематизації дизайну, певним чином, ставлячи під сумнів положення, що вважалися беззаперечними. Естетику образу форми наповнює момент абсурду, тим самим розкриваючи нову особливу й нестандартну ідею. Автор доносить проблему гранично гостро, що дозволяє повністю розкрити весь смисл художнього задуму

Френк Гері Танцюючий будинок, Прага, 1994-1996	Місто мистецтв і наук/ Палац опери,Сантьяго Калатрава, Валенсія, 1991-2006	Nautilus, Жев’єр Сеносіан, Мехіко, 2006

Рис. 9 – архітектурні форми, що мають смислову ціліснісність, в той час, як ставлять під сумнів класичні положення.

Таким чином, проблематизація в дизайні є рушійною силою для створення нових, інноваційних дизайн – об’єктів.