Висновки

Формоутворення об’єкту - трансформера є важливим питанням для розвитку сучасного дизайну, адже сьогодні у глобалізованому й урбанізованому суспільстві важливу роль грає компактність, багатофункціональність, креативність, зручність експлуатації.

Форма виробу повинна відповідати функційно - експлуатаційним вимогам. Функціональні вимоги до виробу: функціональна корисність об’єкту, різноманітність функцій, зручність і тривалість експлуатації, ясність і простота у використанні виробу. Функціональні показники поряд із показниками технічної ефективності дизайн - об’єкту визначають користь експлуатації виробів, рівень, оригінальності, прогресивності, перспективності закладених у них рішень.

Сьогодні відповідальність за кризову екологічну ситуацію лежить не тільки на промислових виробниках, а й на дизайнерах, зокрема, внаслідок їх проектної діяльності. Дослідження формоутворюючих властивостей виробів, що створені на основі природних аналогів, демонструють послідовну реалізацію концепції екологічного дизайну. Досягнення балансу між природою і об’єктами створеними людиною, має надважливе значення і є однією з провідних ідей формоутворення, що відповідає екологічним вимогам.

Отже, об’єкт дизайну, щоб бути корисним, має нести у собі функціональну виразність, тобто відображати у своїй формі здатність виконувати призначену функцію і відповідати всім складовим функціонального комплексу, проте дизайн включає в себе певну естетично-інформативну функцію, тому незмінною складовою будь-якого дизайн-об’єкту є художній образ.

Важливе місце при створенні художнього образу займає співвідношення раціонального й емоційного. Ці поняття пов’язані між собою й доповнюють одне одного. Тобто передаючи художній образ митець має збалансовано використати раціональність, доцільність виробу з його чуттєвим началом, таким чином посиливши вплив на адресата. Він створюється за допомогою характерної форми, кольорів, матеріалів, при цьому відповідаючи функції виробу та потребам споживача.

Потреби є невід’ємною складовою функціонального комплексу, і перш за все виріб дизайну має відповідати базовим потребам людини,а не задовольняти лише нетривалі бажання. Якщо таке значення враховано, то дизайн-об’єкт матиме успіх серед споживачів.

Важливе значення має інструментальна функція речі визначає специфіку її форми і конструкцію. Інструментальну функцію варто розуміти як один з тематичних аспектів дизайнерської роботи над об’єктом. Вона нероздільно пов’язана з раціональністю формоутворення.

Принцип раціональності в композиції дотримується при врахуванні об'єктивних закономірностей її функціональної й художньої побудови. Головна умова - необхідність чіткої раціональної розробки власне художньої форми. Вона передбачає чітку, логічну обгрунтованість прийнятого композиційно-художнього рішення.

В основі формоутворення трансформованого об’єкту лежить принцип модульності і застосування комбінаторики. Для цього є доречний пошук комбінаторного декоративного елементу, який є складовою частиною проектованого об’єкту дизайну. Форми предметного середовища створювалися людиною спочатку на основі наслідування формам природи. Будь-яке творіння природи являє собою досконале творіння, що відрізняється разючою доцільністю, надійністю, міцністю, економічністю витрачання будівельного матеріалу при різноманітності форм і конструкцій.

В дизайні світ відносний, постає як діалог концепцій, точок зору, авторських проекцій, кожна з яких несе свою тему, спосіб проблематизації, реалізується особисто автором, тобто якщо розглядати комплекс для відпочинку, як суперечливу проблему, то можна зробити, що початкову мету досягнено і реалізовану.

На основі теоретичних завдань створено трансформований об’єкт дизайну – комплекс для відпочинку, що включає три крісла зі столом – у формі підсніжника.

Форма комплексу поєднує в собі функційно - експлуатаційні якості.

Виріб є простим в експлуатації і розрахований на тривале використання. При його виготовлені використано матеріали які потребують мінімум догляду.

Форма комплексу естетична, пропорційна і відповідає всім вимогам функційної виразності. Матеріали є екологічно чистими і при утилізації не несуть шкоди природі. Також їх можна використовувати повторно, тобто повертати до сировинного циклу. Кількість видів матеріалів зведено до мінімуму, що дає підстави називати комплекс предметом екодизайну. Специфіка форми і конструкції відображає інструментальну функцію комплексу. Він є досить компактним, функційно ефективним й перш за все комфортним для людини. «Підсніжник» належить до комбінаторного типу «трансформація» адже трансформується з бутону в розкриту квітку у вигляді трьох пелюсток зі столом посередині.

Таким чином, поставлене завдання – створення предмета – трансформера виконано.

Список літератури

1. Антонович Є. А., Василишин Я. В., Шпільчак В. А. Російсько-український словник-довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 240 с.

2. Безмоздин Л.Н. Художественно-конструктивная деятельность человека. - Ташкент, 1975. - 212 с.

3. Божко Ю.Г. Эстетические свойства архитектуры: Моделирование и проектирование. - Х.: Будівельник, 1990. - 144 с.

4. Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования. – К.: Вища школа, 1988. – 191 с.

5. Зинченко В. П., Мунипов В. М. Основы эргономики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 344 с.

6. Лазарев Е. Н. Бионика и художественное конструирование. – Л.: ЛДНТП, 1971. – 32 с.

7. Методика художественного конструирования. Дизайн – программа. / Под ред. Кузмичева Л. – М.: ВНИИТЭ, 1989. – 168с.

8. Нестеренко О. И. Краткая энциклопедия дизайна. – М.: Молодая гвардия, 1994. – 315 с.

9. Папанек В. Дизайн для реального мира / В. Папанек. Пер. с английского. - М.: Д. Аронов, 2004. – 416 с.

10. Сапего И.Г. Предмет и форма. - М.: Сов. художник, 1984. - 302 с

11. Устин В.Б. Композиция в дизайне. Методические основы композиционно-художественного формообразования в дизайнерском творчестве: учебное пособие. – 2-е изд., уточненное и доп./ В.Б. Устин. – М.: АСТ: Астрель, 2007. – 239 с.

12. Федоровский Р. Ф. Техническая эстетика и эффективность использования техники. – М.: Знание, 1974. – 245 с.

13. Шпара П. Е., Шпара И. П. Техническая эстетика и основы художественного конструирования. – Киев, 1989. – 247 с.