4. Вартість активів та їх оцінка

Вартість – це еквівалент цінності об’єкта оцінки, виражений в ймовірній сумі грошей (найбільша сума яку може отримати продавець і згодом заплатити покупець).

Ціна – це фактична сума грошей сплачена за обєкт оцінки або подібне майно.

Види вартості активів є такими:

1) Ринкова вартість – це вартість за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на датку такої оцінки та згідно угоди укладеної між покупцем і продавцем

2) поточна вартість - це вартість приведена у відповідністьз цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичної ціни на дату оцінки

3) вартість заміщення – це визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення нового об’єкта подібного до об’єкта оцінки який може бути рівноцінною йому заміною

4) вартість відтворення – це визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення в сучасних умовах нового оєкта який є ідентичним об’єкту оцінки

5) залишкова вартість заміщення (відтворення) – це вартість заміщення об’єкта оцінки за врахування всіх видів зношення.

6) вартість ліквідації – це вартість яку очікують отримати за об’єкт оцінки який вичерпав свою корисність для підприємства

7) інвестиційна вартість - це вартість визначення з врахуванням умов вимог і мети інвестування в об’єкт оцінки

8) дійсна вартість майна для цілей страхування - це ринкова вартість майна визначена відповідно до умов договору страхування

Принципи оцінки майна :

-корисності

- попиту і пропозиції

- заміщення

- очікування

- найефективнішого використання

Принцип корисності базується на тому що майно має вартість тільки за умови корисності його для власника або користувача.

Корисність - це здатність майна задовольняти потреби власника( користувача) впродовж певного часу.

Принцип попиту і пропозиції відображає співвідношення між попитом і пропозицією на подібне майно. Згідно нього під час проведення оцінки враховують ринкові коливання цін на подібне майно та інші чинники які можуть призвести до зміни попиту і пропозиції.

Принцип очікування передбачає що вартість об’єкта оцінки визначається величиною економічних вигод які очікують від володіння користування ними.

Принцип заміщення (вартсіть заміщення) - майно оцінюють з застосуванням методичних підходів методів оцінки оцінюючих процедур. Оцінювачем використовується кілька методичних підходів які найповніше відповідають меті оцінки виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для здійснення оцінки.

Підходи для оцінювання майна:

1)Витратний (майновий) – використовуються для оцінки об’єктові у формі цілісного майнового комплексу, він базується на врахуванні принципів корисності і заміщення та передбачає визначення поточної ватрості витрат на відтворення або заміщення об’єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зношення (зниження). Особливості застосування майнового підходу обумовлені відповідними нац. Стандартами зодо оцінки об’єктів в формі цілісних майнових комплексів.

2)Дохідний – базується на врахуванні принципів найефективнішого використання і очікування, відповідно до яких вартсіть об’єкта оцінки визначають як поточну вартість очікуваних доходів від наекфективнішого використання об’єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

Метод залишку – є результатом дохідного і витратного підходів та використовується для оцінки об’єктів незавершеного будівництва , земельних ділянок під забудову, складових цілісного майнового комплексу.

3)Порівняльний - базується на врахуванні принципів заміщення і попиту і пропозиції передбачає аналіз ціни продажу і пропозиції подібного майна з відповідними коригуваннями щодо відмінностей між об’єктами порівняння і об’єктами оцінки.

Коригування вартості подібного майна виконують шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропозиції) зазначеного майна або шляхом їхнього комбінування.

Тема 3