Теоретичні матеріали
Стан і проблеми впровадження медичних іс в Україні
За останнє десятиріччя Україна пройшла певний шлях по впровадженню інформаційних технологій в охорону здоров'я і практичну медицину. І сьогодні активно розробляються медичні інформаційні системи, створюються і впроваджуються телемедичні технології. В Україні створена велика кількість різноманітних за своїм призначенням комп'ютерних систем. Більшість з них відповідають своєму призначенню. Чимало комп'ютерних систем розраховано на вирішення окремих медичних проблем та реалізацію управлінських функцій. Все ширшою стає комп'ютерна мережа лікувально-профілактичних закладів, територіальних, регіональних та загальнодержавних органів управління охороною здоров'я. Сьогодні за допомогою комп'ютерних інформаційних систем організовують і вдосконалюють педагогічний процес в медичних навчальних закладах. Активно розробляються медичні інформаційні системи в закладах науки НАН України. В інститутах академії медичних наук активно почали створювати стандарти діагностики та лікування хворих. Використання сучасних інформаційних технологій та засобів телекомунікаційного зв'язку дозволяє медичним працівникам України користуватись міжнародною глобальною комп'ютерною мережею для ознайомлення з сучасними досягненнями світової медичної науки.
Реформування системи охорони здоров'я, її адаптація до соціально-економічних умов, що склались в незалежній Україні, вимагає широкого впровадження сучасних медичних, інформаційних технологій, нових засобів комп'ютерізації, зв'язку, інтегрованих баз даних, широкого застосування математичних методів аналізу та прогнозування.
Разом з тим, в сфері інформатизації охорони здоров’я в Україні ще існують значні недоліки:
більшість медичних інформаційних систем (МІС), що зараз функціонують в охороні здоров’я України, створювались різними організаціями без будь-якого галузевого концептуального проекту та належної координації. Вони, як правило, функціонують ізольовано, а тому фрагментарно віддзеркалюють процеси, що відбуваються в охороні здоров’я. Інформація, що накопичується в базах даних цих систем, практично не використовується в процесі прийняття управлінських рішень. Мабуть саме тому охорона здоров’я України сьогодні характеризується недостатньо підготовленими рішеннями, відсутністю оптимізації управлінських підходів, не враховується ризик прийнятих рішень, відсутній прогноз стану здоров’я населення. Служби охорони здоров’я виявляються непідготовленими до появи позаштатних ситуацій і, як наслідок, несуть невиправдані втрати;
медична статистика, як головна інформаційна система охорони здоров’я, лише частково виконує свої функції. З ряду об’єктивних та суб’єктивних причин вона не дає сьогодні повної картини стану здоров’я населення. Статистичні дані про стан здоров’я населення, діяльність лікувально-профілактичних закладів, обсяги та якість медичної допомоги, фінансовий, матеріально-технічний стан медичних закладів та їх кадрове забезпечення надходить знизу догори (від лікувально-профілактичного закладу до Міністерства охорони здоров’я) без будь-якої аналітичної обробки та аналізу на місцевому рівні. В результаті значно зменшується цінність звітної статистичної інформації. Взагалі, звітні статистичні дані не в повній мірі відповідають умовам своєчасності, повноти, якості, доречності і доступності, а тому і не дивно, що такі статистичні дані використовуються, як правило, для «цифрової» підтримки, а не для прийняття управлінських рішень;
Сучасний лікар, а тим більше керівник органів і закладів охорони здоров’я, забов’язаний добре знати принципи аналізу і використання медичної інформації, основи теорії прийняття рішень, логіку мінімізації ризику, основи системної оцінки стану здоров’я індивіда і популяції, теорію моніторинга патологічних процесів тощо. Безперечно, медичний працівник зобов’язаний орієнтуватися в питаннях пошуку медичних відомостей у базах даних і базах знань, вміти користуватись засобами телекомунікації. На жаль, цьому приділяють досить мало уваги як у додипломній фазі навчання, так і в післядипломній;
відсутня мотивація в підготовці кадрів вищої кваліфікації.
відсутність централізованого керівництва та координації робіт з інформатизації охорони здоров’я призводить до того, що функціональні задачі органів управління системи МОЗ України на усіх її рівнях не мають постійної і адекватної інформаційно-аналітичної підтримки;
затримана підготовка Державної програми “Медичний електронний паспорт громадянина України” (МЕП), що може сказатися на подальшому розвитку системи охорони здоров’я України, підвищенні його керованості, покращанні медичного обслуговування населення України. В той же час, реалізація програми дала б змогу: забезпечити на державному рівні оперативний і довгостроковий контроль зусиль Уряду щодо поліпшення здоров’я населення України, допоможе переорієнтувати державну політику на нові підходи стосовно забезпечення здоров’я населення; на галузевому рівні – здійснити якісний контроль управлінських рішень за рахунок оперативної і надійної статистики показників здоров’я, створити базис для впровадження на принципово новому рівні страхової та сімейної медицини, нових технологій діагностики та лікування; на рівні кожного пересічного громадянина України – забезпечити послідовність лікарських дій, моніторинг особистого здоров’я і захист пацієнта від можливих непрофесійних дій медичних працівників.
прийнята МОЗ України Концепція інформатизації недостатньо формалізована, вона не має відповідного теоретичного базису і до того ж не виконується. Закупка комп’ютерів закладами охорони здоров’я здійснюється без єдиного державного плану. Відсутня ремонтна база;
практично не налагоджена система сертифікації програмних продуктів;
придбання лікувальної і діагностичної апаратури в державі здійснюється випадково. Нерідко відбувається купівля несертифікованої медичної техніки, що не підтримує міжнародно прийнятих медичних стандартів вихідної інформації для наступної комп’ютерної обробки, що є необхідною.
Аналіз наявних автоматизованих систем медичної діагностики (МД) показав, що вони не повною мірою задовольняють вимоги до розв'язання задач, які вимагають складних логічних висновків в умовах високого ступеня невизначеності, неповноти і суперечливості вихідних даних.
Вихід з цього становища вбачається в інтелектуалізації цих систем на основі нових інформаційних технологій і, зокрема, у застосуванні концепції експертних систем (EC), що допомагають людині під час розв'язання задач, які важко формалізувати. Одним з елементів EC є підсистема взаємодії з користувачем. Основу взаємодії становлять мовні засоби, оскільки тільки за допомогою мови (формальної або природної) можна досягти визначеної мети у процесі спілкування комунікантів.
Впровадження інформаційних технологій в медицині та, зокрема, автоматизація лікарської діяльності відіграє значну роль у підвищенні надійності і точності діагностики захворювань, а отже і результативності лікування. Аналіз існуючих автоматизованих систем подання та опрацювання медичної інформації показує, що вони не повністю задовольняють як вимогам до мобільності цих систем, так і вимогам до рішення задач, що вимагають складних логічних висновків в умовах невизначеності, неповноти і суперечливості вхідних даних. Розв’язання вказаної проблеми можливе завдяки інтелектуалізації цих систем на основі нових інформаційних технологій і, зокрема, у застосуванні теорії і практики управління базами даних, Web-технологій, концепції сховищ даних як агрегованого інформаційного ресурсу, що містить консолідовану інформацію з усієї предметної області та використовується для підтримки прийняття рішень, аналізу та видобування даних.
Сучасні інформаційні технології здатні принести відчутні покращення в галузь охорони здоров'я. Завдяки їхньому впровадженню можна значно вдосконалити адміністративні процеси лікувальних установ і підвищити якість медичних послуг. Медикам потрібна повна, доступна й надійна інформація про пацієнтів та медичні засоби. Проте базову інформацію, зокрема історію хвороби, що містить перелік призначених препаратів, результати лабораторних аналізів, дані щодо алергії та сімейний анамнез, зазвичай не можна отримати у простому та надійному форматі. Тому ключовим фактором, що забезпечує підвищення якості медичних послуг з одночасним скороченням витрат, є надання медикам всієї необхідної інформації в будь-який час. Ефективна інформаційна стратегія сприяє зменшенню собівартості послуг та покращує їхню ефективність, завдяки чому лікувальні установи можуть значно покращити рівень своєї роботи. Інтегроване середовище допомагає медичному персоналу отримувати надійний та безпечний доступ до даних пацієнтів. При цьому спосіб подання інформації не лише найкраще підходить для розуміння стану пацієнта, а й забезпечує можливість пацієнту зрозуміти медичні дані.
Для того щоб задовольняти вимоги системи охорони здоров'я, інформаційні технології мають забезпечувати:
ефективніший та кращий догляд за пацієнтом, тобто створення «e-health» (удосконалення процесу лікування та покращення якості медичних послуг на всіх етапах лікування);
впровадження найкращих методів лікування;
високу віддачу від інвестицій в інформаційні технології;
швидку адаптацію до потреб пацієнтів, комерційних та адміністративних вимог («оперативна» система охорони здоров'я);
надання нових можливостей існуючим системам з метою збереження вкладених інвестицій;
перехід від комерційних акцентів до орієнтації на споживача (пацієнт / кінцевий користувач / лікарі / медсестри / громадяни / бізнес / посередники).
Завдання сучасної охорони здоров'я — забезпечити найефективніше використання наявних ресурсів з метою отримання медичних результатів, що відповідають потребам та інтересам різних учасників цієї сфери. Як уже зазначалося, відповідальність та інтереси учасників багато в чому різняться. Лікар має інтереси, відмінні від пацієнта. Інтереси лікарень та кабінетів для надання медичних послуг теж різняться. Організації з медичного страхування ведуть переговори щодо плати за медичні послуги з лікарями та їхніми помічниками. Таким чином, медичне обслуговування дуже залежить від наявності точних, своєчасних, захищених і надійних даних, які сприятимуть узгодженню різних потреб та інтересів.
Технологічна революція, радикально змінивши підходи в багатьох галузях економіки, поки що не надала суттєвих переваг охороні здоров'я. Проте технологія може мати величезну та фундаментальну роль у справі покращення медичних послуг та здоров'я людей. За умови належного застосування сучасні технології можуть допомоги вирішити десять нагальних проблем, які постають перед галуззю:
Спрощення — підтримка процесів лікування шляхом надання відкритого доступу до широкого діапазону медичних даних. Інтегрування та об'єднання даних з різних джерел (лабораторій, історій хвороб, зовнішніх медичних установ).
Економічність — скорочення витрат шляхом підтримання існуючих процесів та цілей, а також швидка адаптація до нових цілей, вимог та процесів в умовах постійної трансформації.
Захищеність — попередження втрат даних або їхнього неналежного зберігання, а також захист прав індивідів.
Безпека — покращення безпеки пацієнта, підтримання попереджувального управління ризиками та помилками. Проактивний аналіз медичних процесів та автоматизовані сигнальні і попереджувальні системи мають попереджувати виникнення багатьох помилок.
Якість — покращення якості обслуговування та досягнутих результатів. Слід підтримувати важливі підходи, зокрема програми допомоги хронічно хворим (disease management) та служби курування пацієнтів (case management).
Прозорість — досягнення прозорості всієї сукупності медичних послуг.
Швидкість — гарантування ефективності шляхом швидкого надання послуг, а також скорочення часу розробки та випуску нових лікувальних препаратів і медичних приладів.
Ефективність — крім якості та швидкості, ефективність передбачає економічний підхід до медичних послуг, а також підвищення ефективності процесів координації та оформлення рахунків за медичні послуги.
Комунікація — надання необхідної інформації в будь-який час потрібним людям.
Мобільність — можливість отримання та збору інформації під час візиту до хворого (графічна інформаційна система), подорожі (smart phone, Personal Digital Assistant) та у складному комп'ютерному центрі (портали, інформаційні системи лікарень).
Загальна мета очевидна: перетворити слово «здоров'я» (health) на частину виразу «електронні послуги з охорони здоров'я» (e-health). Необхідно подолати організаційні та інформаційні бар'єри в медичній системі й зосередитися на процесі догляду за пацієнтом. Ми говоримо про трансформацію системи охорони здоров'я, яка передбачає поєднання освіти, охорони здоров'я і сфери послуг. Інформаційні технології (ІТ) спроможні надати фахівцям медичної сфери можливості, які дадуть їм змогу задовольнити нові потреби сучасної системи охорони здоров'я. Необхідним є також створення e-health-спільноти, в якій особи, що навчаються протягом усього життя, можуть легко зв'язатися з лікарями, лікарнями та отримати інформацію, потрібну їм для кращого розуміння хвороб, діагностичних процедур та лікування. Технології відкривають нові можливості для навчання та отримання знань, оскільки завдяки комп'ютерам і потужному програмному забезпеченню, доступному через веб-служби, люди можуть отримувати доступ до інформації з різних місць.
Протягом
останніх років відбувається еволюційна
зміна підходів, прав та ролей у сфері
стосунків між медиками та пацієнтами.
Сьогодні пацієнтів усе більше розглядають
як клієнтів, а не як залежних споживачів
послуг. Змінилося й робоче середовище
лікарів та середнього медичного
персоналу.
Розбіжність інтересів осіб, які розробляють політики, пацієнтів, медиків та страхових компаній призвела до появи складного проблемного середовища. Рішення, в яких використовуються переваги ІТ, здатні допомогти у вирішенні конфліктів та підвищити ефективність процесів, пов'язаних з охороною здоров'я.
Інформаційні технології в медицині
Охорона здоров'я завжди вимагала найкращих технологій. Цифрові зображення рентгенівських знімків, для яких потрібні потужні обчислювальні ресурси та носії інформації великої ємності, є лише одним прикладом того, як медицина розширила межі свого технічного розвитку та послуг. Інформаційні технології виходять на одне з основних місць у процесі лікування. З простого інструмента для роботи вони перетворились на засіб, що забезпечує інтеграцію всього спектра медичних послуг.
Однією з ключових розробок у галузі комп'ютеризації охорони здоров'я стали електронні історії хвороб та інформаційні системи лікарень. Вони забезпечують оперативною і точною інформацією лікарів та спрощують отримання повних даних про пацієнтів. У результаті лікарі мають можливість ставити більш точні діагнози, а пацієнти отримують набагато повнішу картину процесу лікування. Створюються нові форми медичного обслуговування, зокрема програми допомоги хронічним хворим і служби курування пацієнтів. Лікарні та медики можуть бути впевнені, що ці зміни принесуть тільки користь як стосовно обробки існуючих даних про пацієнтів, так і у плані базової інфраструктури, та не матимуть негативного впливу на жодну з кращих сторін існуючої практики.
Щоб краще зрозуміти потреби, які повинна задовольняти медична інформаційна система, необхідно розглянути учасників ринку медичних послуг та проаналізувати їхні інтереси.
Пацієнти Удосконалення обробки даних історій хвороб та тенденція до ширшого використання технологій базується на одному фундаментальному принципі — довірі пацієнта. Пацієнти мають бути впевнені, що лише вповноважені медики матимуть доступ до персональних медичних карток та вноситимуть зміни в них. Ще одним важливим питанням є безпечність зберігання медичних даних та унеможливлення їхньої плутанини. Деякі групи пацієнтів, зокрема літні люди, потребують особливої уваги від системи охорони здоров'я.
Інваліди — це друга важлива група, для якої ІТ можуть забезпечити надання необхідної інформації в будь-якому місці та в будь-який час. Підтримка спеціалізованого апаратного забезпечення, на зразок клавіатури з шрифтом Брайля, та зручне подання візуальної інформації, знімає перешкоди для використання інформаційних технологій та розширює індивідуальні можливості щодо отримання інформації та комунікації.
Лікарі Амбулаторне лікування — це не лише найбільш розповсюджений метод отримання медичної допомоги, а й важливий посередник між пацієнтами та іншими рівнями медичної допомоги, зокрема діагностикою високого рівня й установами для спеціалізованого лікування (наприклад, лікарнями).
Практикуючі лікарі постійно піклуються про ефективність лікування пацієнтів. І не тільки тому, що продуктивність має вплив на їхні доходи. Лікарі загальної практики є важливою передавальною ланкою в потоці медичної інформації, оскільки вони поширюють та приймають великі обсяги інформації від своїх пацієнтів та інших лікувальних установ. Проте інформаційні ланцюги все ще дуже часто розриваються. Причиною цього є несумісність інформаційних систем (паперових та електронних документів), різні методи керування програмними системами та брак стандартів і положень, що регламентують обмін медичною інформацією.