7.1 Методи управління в суоп на виробництві

В системі управління охороною праці використовують організаційно-розпорядливі, соціально-психологічні та економічні методи управління.

Організаційно-розпорядливі методи враховують виконання працівниками своїх посадових обов’язків з охорони праці, видання та виконання наказів, розпоряджень та ін. Це методи прямої дії. Будь-який регламентований документ або усний наказ, розпорядження повинні обов’язково виконуватись. Правомірність, оперативність і силу цих дій визначають відповідні норми, правила, стандарти, інструкції та інші нормативні акти. Ефективність організаційно-розпорядливих методів ґрунтується на свідомій дисципліні працівників.

Соціально-психологічні методи передбачають: виховну роботу; навчання і пропаганду з охорони праці; особистий приклад керівників підрозділів, їх відношення до виконання вимог охорони праці; встановлення контролю, підвищення дисципліни; створення здорового психологічного клімату в колективі; моральне стимулювання, застосування адміністративних, дисциплінарних заходів тощо.

Економічні методи – це управління, з одного боку, з застосуванням матеріальних стимулів за плідну роботу щодо поліпшення умов та підвищення безпеки праці, з іншого – про впровадження економічних санкцій за порушення умов праці.

7.2 Задачі управління охороною праці

На будь-якому рівні управління охороною праці вирішуються наступні основні задачі:

– навчання безпечним методам праці;

– забезпечення безпеки устаткування і виробничих процесів;

– забезпечення належного утримання приміщень і споруд;

– створення належних санітарно-гігієнічних умов праці;

– забезпечення працівників засобами індивідуального і колективного захисту;

– організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

– здійснення професійного добору.

Для вирішення зазначених задач необхідно:

- встановити єдиний порядок щодо планування, організації та контролю за охороню праці (умови праці, безпека праці, дотримання технологічних норм, правил експлуатації машин, механізмів тощо);

- мати достовірну інформацію і своєчасно доводити її до працівників підприємств щодо стану умов праці, причин і наслідків аварій та нещасних випадків на робочих місцях, ефективності заходів профілактики безпеки праці;

- використовувати економічні методи для підвищення зацікавленості працівників щодо впровадження у виробництво безпечної техніки, технології, в дотримуванні вимог правил, норм та інструкцій з охорони праці;

- застосовувати заходи впливу, направлені на підвищення особистої відповідальності працівників і спеціалістів щодо забезпечення безпеки праці, робочих – за дотриманням вимог інструкцій при виконанні тих чи інших робіт.

Навчання, інструктаж і перевірка знань працівників з питань охорони праці здійснюється відповідно НПАОП 0.00-4.12-05.

Пропаганда охорони праці передбачає:

– створення куточків, кабінетів з охорони праці;

– проведення днів охорони праці;

– демонстрування навчальних фільмів, плакатів, інших відео матеріалів з охорони праці;

– проведення оглядів, круглих столів, семінарів з охорони праці тощо.

Для забезпечення безпеки працівників від дії технологічного устаткування, засобів зв’язку і оргтехніки, електротехнічних і вентиляційних

установок, систем тепло-, водо- і газопостачання, будівельної техніки, транспортних засобів, підіймальних машин і механізмів, які використовуються або запроваджуються в експлуатацію, здійснюють:

– призначення осіб, відповідальних за утримання цього устаткування в належному стані;

– завчасний контроль устаткування на відповідність вимогам норм і правил безпеки праці, за наявність сертифікатів;

– вивчення проектної та технічної документації, визначення заходів безпечної експлуатації устаткування у відповідних інструкціях;

– встановлення порядку введення в експлуатацію нового устаткування або такого, що пройшло ремонт після відпрацьованого амортизаційного терміну;

– своєчасне навчання персоналу, який обслуговує, використовує устаткування;

– організацію своєчасного проведення ремонтів і випробувань згідно встановлених нормативів.

Для устаткування підвищеної небезпеки встановлюється порядок введення в експлуатацію, організація нагляду, підтримки у справному і безпечному стані.

Виробниче устаткування, транспортні засоби, які вводяться в експлуатацію після реконструкції, повинні відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці.

Безпека виробничих процесів забезпечується при проектуванні, технічному переоснащенні, шляхом цілеспрямованого вдосконалення технологій.

Проекти на будівництво, реконструкцію в розділі «Охорона праці» повинні мати вимоги безпеки виробничих процесів і передбачати усунення безпосереднього контакту працівників з шкідливими і небезпечними виробничими факторами.

Безпечність виробничих процесів забезпечується:

– вибором технологічних процесів;

– вибором виробничих майданчиків, об’єктів виробничих приміщень;

– вибором матеріалів, способів їх транспортування і зберігання;

– вибором і розміщенням виробничого устаткування;

– навчанням персоналу;

– використанням ЗІЗ і ЗКЗ (ЗІЗ – засоби індивідуального захисту; ЗКЗ – засоби колективного захисту);

– включення вимог охорони праці в інструкції з експлуатації або технологічні карти.

Виробничі приміщення, інженерні мережі, які вводяться в експлуатацію після будівництва або реконструкції, повинні відповідати вимогам відповідних актів з охорони праці.

Проектна документація на будівництво і реконструкцію приміщень і споруд повинні проходити експертизу на відповідність її вимогам нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки (ДНАОП 0.00-4.20-94).

Безпечна експлуатація приміщень, споруд, інженерних мереж забезпечується:

– призначенням осіб, відповідальних за їх експлуатацію та утримання в справному і безпечному стані;

– встановлення спостереження за їх технічним станом;

– організацією періодичного обстеження і планово запобіжного ремонту.

Об’єктами підвищеної небезпеки є : посудини, працюючі під тиском; підіймальні засоби; електроустаткування; об’єкти газового господарства; транспорт тощо.

Робота з об’єктами підвищеної небезпеки охоплює:

– планування робіт з безпечної експлуатації цих об’єктів, їх своєчасний ремонт і опосвідчення;

– призначення навчання й атестація персоналу відповідального за безпечний стан і експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки;

– призначення, навчання й атестація виробничого персоналу, обслуговуючого подібні об’єкти і устаткування;

– розроблення відповідних інструкцій;

– контроль за станом об’єктів підвищеної небезпеки;

Факторами, які визначають стан об’єктів підвищеної небезпеки, є:

– ступінь безпеки конструкцій, будівель, устаткування споруд, приладів;

– ступінь безпеки розміщення та експлуатації об’єктів;

– соціально-технологічний і психофізіологічний стан обслуговуючого персоналу.

Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях у відповідності до нормативів, встановлених Міністерством охорони здоров’я і Міністерством праці і соціальної політики України, здійснюється за результатами атестації робочих місць і паспортизації їх санітарно-технічного стану.

Оцінка фактичного стану умов праці за ступенем шкідливості та безпеки проводиться на основі гігієнічної класифікації умов праці за показниками вадливості та безпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості виробничого процесу.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці досягається усуненням причин виникнення і використання ефективних засобів захисту; вдосконаленням устаткування, механізацією і автоматизацією виробничих процесів; вентиляцією, освітленням виробничих приміщень, а також своєчасним забезпеченням працівників засобами захисту, спеціальним одягом і іншими засобами індивідуального захисту, встановлення чіткого порядку їх видачі, використання та зберігання.

Оптимальний режим праці і відпочинку для працівників встановлюється з урахуванням специфіки їх роботи, фізичного і нервово-емоційного навантаження, психофізіологічної характеристики праці.

Надання працівникам особливих режимів праці та відпочинку згідно нормативами, встановленими Міністерством праці та соціальної політики, передбачається колективним договором.

Лікувально-профілактичне обслуговування працівників, зайнятих на виконанні робіт з використанням речовин 1-4 класів небезпеки, проводиться відповідно нормативним актам з охорони праці.

Організація санітарно-побутового обслуговування повинна передбачати забезпечення працівників санітарно-побутовими приміщеннями їх улаштування у відповідності з нормами для тих чи інших виробничих процесів.

Професіональний добір встановлює фізичну і психофізіологічну придатність працівників окремих спеціальностей (водій транспортних засобів, кранівник і т.п.) до можливості безпечного виконання робіт.