- •Предмет та завдання. Методологічні основи. Джерела історико-педагогічного знання.
- •Виникнення виховання, його становлення як цілеспрямованого процесу.
- •Виховання та навчання у давніх цивілізаціях Сходу.
- •Школа і виховання в Стародавній Греції. Спартанська та Афінська системи виховання. Спільні та відмінні риси цих систем.
- •Просвіта в Епоху еллінізму ііі–і ст. До нашої ери.
- •Елементи педагогіки у філософських системах стародавнього світу. Педагогічні ідеї Сократа, Аристотеля, Демокрита. Платон про суспільне і сімейне виховання дітей до школи.
- •Сімейне і суспільне виховання в Стародавньому Римі.
- •Зародження християнської традиції виховання (Августин Аврелій - Блаженний, Флавій Кассіодор).
- •Шкільний устрій Середньовіччя.
- •Біографія
- •Педагогічна думка та школа епохи Відродження.
- •Відкриття університетів у Західній Європі.
- •Система виховання єзуїтів.
- •Виховання та навчання у давніх слов’ян.
- •Зародження та розвиток шкільної освіти в Київській Русі:
- •Педагогічна думка Київської Русі.
- •Освіта на Україні. Братські школи та їх особливості.
- •Епоха українського національного Відродження. Заснування Острозької школи (1576 р.) та Києво-Могилянської колегії (1632 р.) як шкіл підвищеного типу.
- •Статути, підручники та навчальні посібники як педагогічні памятки 16-17 століття.
- •Впровадження педагогічних ідей епохи Відродження і реформацій в діяльності братських шкіл. (см. Выше)
- •Соціальні та педагогічні погляди Іова Борецького, Мелетія Смотрицького, Стефана Зизанія, Єпіфанія Славинецького, Сімеона Полоцького. (см. Выше)
- •Життя та педагогічна діяльність я. Коменського.
- •Мета виховання. Метод виховання та навчання за я. Коменським.
- •Трактування я. Коменським принципу природовідповідності.
- •Моральне виховання за я.А. Коменським.
- •Зміст і методика виховання дітей в материнській школі.
- •Цілісна система виховання Джона Локка.
- •Дж.Локк про значення раннього початкового виховання дітей. Мета, зміст і методика фізичного, морального і розумового виховання дітей.
- •Погляди Дж.Локка на використання у вихованні дитячих іграшок.
- •Вчення про природне, природовідповідне та вільне виховання Жан-Жака Руссо.
- •Теорія самоцінності дошкільного дитинства.
- •Вікова періодизація життя дітей і особливості виховання і навчання в кожний з вікових періодів.
- •Порівняльна характеристика поглядів Гельвеція та Дідро (самостійно).
Школа і виховання в Стародавній Греції. Спартанська та Афінська системи виховання. Спільні та відмінні риси цих систем.
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.
Розумовому вихованню дітей і молоді в Спарті приділяли мало уваги. Усі зусилля були спрямовані на виховання беззаперечного послуху, витривалості, вміння долати труднощі й незгоди. Дорослі, які відвідували агели, проводили з вихованцями бесіди про державні закони і порядки, про стійкість і мужність предків, моральні якості спартіатів.
Юнаків 18-20 років об'єднували в групи ефебів, у яких вони відбували військову службу. Дівчата також проходили військово-фізичну підготовку, щоб разом з дорослими жінками під час воєнних походів чоловіків тримати в покорі рабів і охороняти місто-державу.
Рабів у Спарті, як і в усій Давній Греції, вважали "знаряддям, що вміє говорити". Вони були позбавлені всіх прав, у тому числі й на освіту.
Афінська система виховання дещо відрізнялася від спартанської. Тут виховання мало індивідуальний характер. Афіни прагнули до поєднання розумового, морального, естетичного та фізичного розвитку. Метою виховання була гармонійно розвинена, досконала внутрішньо і зовнішньо особистість.
До семи років хлопчиків і дівчаток виховували в сім'ї. Відтак хлопчиків навчали в школах, а дівчатка здобували домашнє, сімейне виховання під наглядом матерів або інших жінок. Виховання дівчат було обмеженим і замкнутим, вони перебували здебільшого в окремих частинах житлових приміщень (гінекеях). Школи були платними, а тому не для всіх доступними. Навчання дітей із заможних родин полягало у поєднанні розумового, фізичного, морального і естетичного виховання; трудового виховання дітей не існувало, оскільки фізична праця вважалась обов'язковою тільки для рабів.
Хлопчики 7-14 років навчалися у приватних школах граматистів і кіфаристів (музики). Заняття проводили вчителі, яких називали дидаскалами (грец. didaskalos - навчаю). Учнів до школи та додому супроводжували раби-пе-дагоги. У школах граматистів навчали писати, читати та лічити; писали на воскових дощечках паличкою (стилем), лічили на пальцях, камінцях і рахівницях. У школах кіфаристів учнів, крім елементарної грамоти, вчили співати, грати на музичних інструментах, декламувати уривки з "Одіссеї", "Іліади" та інших художніх творів.
У школі палестрі (школі боротьби) під керівництвом учителів-педотрибів (учителів гімнастики) підлітки та юнаки 14-15 років навчалися п'ятиборства (біг, стрибки, боротьба, метання диска і списа), а також плавання.
Юнаки 17-18 років з родин найзаможніших аристократів виховувались у гімнасіях (гімназіях), в яких вони вивчали філософію, політику, літературу та займалися гімнастикою. Юнаки 18-20 років готувалися до військової служби (опановували навички володіння зброєю, вивчали морську справу, фортифікацію, військові статути, закони держави).
