44. Право на патент та його суб'єкти

Патентна система охорони прав на В, КМ, ПЗ ґрунтується на тому, що саме по собі створення об'єкта ще не тягне за собою виникнення прав інтелектуальної власності на нього. На цій стадії виникає лише право на патент. Зміст цього права полягає в тому, що особа (творець) має право звернутися до компетентного державного органу, який видає патенти, із відповідною заявкою, вимагати розгляду цієї заявки на предмет відповідності заявленого об'єкта встановленим у законі вимогам і в разі встановлення такої відповідності — видачі патенту на цей об'єкт.Право на патент більшою мірою стосується публічних правовідносин, а тому його неможливо кваліфікувати як особисте немайнове або майнове право.Щодо визначення суб'єкта права на патент у XIX ст. сформувались три системи:

1) американська, яка передбачала видачу патенту першому дійсному винахіднику;

2) французька, за якою патент видається першому заявникові (патент одержить не той, хто першим зробив винахід, а той, хто першим подав заявку);

3) англо-німецька, в якій поєднані елементи перших двох. Право на одержання патенту має той, хто першим подав заявку, але якщо сутність заявки самовільно запозичена з описів, креслень, моделей чи пристосувань третьої особи і якщо ця третя особа протестує проти видачі привілею, то перший не одержить такого.

Система, яка існує сьогодні в Україні, більшою мірою тяжіє до останнього варіанта. Українське законодавство передбачає право першого заявника на одержання патенту. При цьому не передбачено перевірки Установою того, чи дійсно заявник є винахідником (автором промислового зразка). Не вимагається подання документів, які підтверджували б наявність у заявника права на одержання патенту. Якщо патент було одержано з порушенням прав винахідника (автора промислового зразка), це може бути підставою для визнання такого патенту недійсним.За загальним правилом, право на одержання патенту на В, КМ, ПЗ має творець відповідного об'єкта (винахідник чи автор промислового зразка). Якщо відповідний об'єкт є результатом спільної творчої праці кількох осіб, такі особи мають рівні права на одержання патенту; в цьому випадку їм видається один патент. Інше правило діє у випадку, коли один і той самий винахід (КМ, ПЗ) створено кількома особами незалежно одна від одної. У цьому разі право на одержання патенту має та особа, чия заявка має більш ранню дату подання або більш ранню дату пріоритету («право першого заявника»).У передбачених законом випадках право на одержання патенту належить не винахідникові (авторові ПЗ), а іншим особам: - роботодавцю; - правонаступнику.

Роботодавець має право на одержання патенту на службовий винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо інше не передбачено договором. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений працівником у зв'язку із виконанням службових обов'язків, належать працівникові і роботодавцеві спільно, якщо інше не обумовлено договором. Патентне законодавство передбачає, що право на одержання патенту має правонаступник винахідника (автора промислового зразка) чи правонаступник роботодавця. Отже, право на одержання патенту може переходити до іншої особи в порядку правонаступництва, наприклад, у разі смерті винахідника (автора промислового зразка), реорганізації юридичної особи — роботодавця, переходу права на одержання патенту до правонаступника за договором.

45-46. Заявка на винахід (КМ) та вимоги до неї

Для реалізації права па патент особа повинна подати до компетентного державного органу, який здійснює видачу патентів, заявку. Заявка — це сукупність документів, необхідних для одержання патенту. Законодавство містить низку вимог, яким має відповідати заявка.

Заявка на винахід чи заявка на корисну модель складається з таких документів:1) заяви про видачу патенту на винахід чи патенту на корисну модель;2) опису винаходу (корисної моделі);3) формули винаходу (корисної моделі);4) креслень (якщо на них є посилання в описі);5) реферату.

Заява складається на бланку встановленої форми. В ній обов'язково зазначаються відомості про заявника (заявників) і його (їхню) адресу, а також винахідника (винахідників).Опис винаходу (корисної моделі) повинен викладатися у визначеному порядку і розкривати суть винаходу (корисної моделі) настільки ясно і повно, щоб його міг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Значення опису полягає також у тому, що в межах опису здійснюється тлумачення формули винаходу. Опис починається із зазначення індексу рубрики чинної редакції МПК, до якої належить винахід (корисна модель), назви винаходу та має містити такі розділи:1) галузь техніки, до якої належить винахід (корисна модель). 2) рівень техніки. У цьому розділі описують рівень техніки, який відомий заявнику і який можна вважати корисним для розуміння винаходу (КМ). Наводяться відомості .про відомі заявнику аналоги винаходу (КМ). 3) суть винаходу (КМ), яка виражається сукупністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід (корисна модель). 4) перелік фігур креслення (якщо на них є посилання в описі);5) відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу (корисної моделі).Формула винаходу є словесним та описовим відображенням технічної сутності винаходу, за допомогою якого фахівці мають змогу одержати у короткій формі інформацію про технічне рішення задачі у певній галузі із вказівкою засобів і результату, тобто мети рішення, яка може бути досягнута при використанні винаходу.Формула винаходу (корисної моделі) повинна виражати його суть, базуватися на описі і викладатися у визначеному порядку ясно і стисло. Основна функція формули винаходу (корисної моделі) — юридична. Вона виявляється у тому, що саме формула винаходу (КМ) визначає обсяг наданої правової охорони (предметні межі чинності патенту). Для охорони прав на винахід (КМ) формула є основним документом заявки.Формула винаходу (корисної моделі) визнається такою, що виражає суть винаходу (корисної моделі), якщо вона містить сукупність його (її) суттєвих ознак, достатню для досягнення зазначеного заявником технічного результату. Реферат складається лише з інформаційною метою і не може братися для інших цілей (для тлумачення формули, визначення рівня техніки тощо).