3.2. Гірничорудне підприємство і його техніко-економічні показники

Для того, щоб перетворити руду, що залягає в надрах, у корисну продукцію, що має народногосподарську цінність, її треба добути й переробити, зробивши при цьому певні витрати праці й засобів. Залежно від виду корисної копалини й області його використання продукцією можуть бути безпосередньо добута руда, концентрати, одержувані з її шляхом збагачення, метали, сплави й інші напівфабрикати, виділювані з руди й концентратів шляхом металургійної або хімічної переробки.

Видобуток і переробка руди здійснюються гірничорудними підприємствами. Структура гірничорудного підприємства, тобто перелік основних і допоміжних підрозділів, що входять у нього, визначається технологією видобутку й переробки руди. До основних підрозділів ставляться рудники, у яких ведеться видобуток руди, і переробні фабрики або заводи. Якщо продукцією є добута руда, основними підрозділами є тільки рудники. Більше поширені гірничорудні підприємства, що складаються з одного або декількох територіально зближених рудників і збагачувальної фабрики. Продукцією такого підприємства є різноманітні концентрати. Найбільш великі підприємства подібного виду називаються гірничо-збагачувальними комбінатами (скорочено ГОК). На деяких підприємствах є не тільки збагачувальні фабрики, але й металургійні заводи, поєднувані в гірничо-металургійні комбінати (скорочено ГМК). Іноді руди піддають металургійному переділу без попереднього збагачення (наприклад, багаті руди заліза, кольорових металів, руди ртуті та ін.), тоді в гірничорудне підприємство можуть бути об'єднані рудники й металургійний завод. До допоміжних підрозділів гірничорудних підприємств ставляться транспортні (автомобільні або залізничні), ремонтні, будівельні, енергетичні підрозділи й адміністративна служба.

Для характеристики гірничорудних підприємств застосовується система техніко-економічних показників, що відбивають масштаб родовища і якість руди, масштаб підприємства, особливості видобутку й переробки руди, цінність продукції, витрати на її одержання й інших. Техніко-економічні показники можна об'єднати в кілька груп:

(геологічні (натуральні) показники, що характеризують запаси, якість і умови залягання руди в надрах, а також ступінь їхньої геологічної вивченості;

(гірські показники, що відбивають спосіб і систему розробки родовища, умови видобутку, кількість і якість добуває руды, що;

(технологічні показники, що включають спосіб і схему переробки руди, кількість і якість одержуваної з її продукції;

(економічні показники, що характеризують, з одного боку, цінність одержуваної продукції в грошовому вираженні, з інший, ( витрати на її одержання.

Співвідношення відзначених економічних показників дозволяє розрахувати рентабельність і ефективність роботи споруджуваного або проектованого гірничорудного підприємства й на цій підставі зробити висновок про народногосподарську значимість родовища.

Геолого-економічна оцінка родовища полягає у визначенні техніко-економічних показників гірничорудного підприємства, що може бути побудоване на ньому. Практично на кожному родовищі можливе здійснення декількох варіантів видобутку й переробки руди. Крім того, можна варіювати й границі родовища, які носять умовний (економічний) характер, міняючи тим самим запаси і якість руд у надрах, що приводить до появи безлічі варіантів техніко-економічних показників. Аналіз цих варіантів дозволяє вибрати оптимальний варіант границь родовища, способів видобутку й переробки руди й тим самим дати однозначну оцінку родовища.

Очевидно, що спочатку треба познайомитися в методикою розрахунку техніко-економічних показників гірничорудного підприємства в одному варіанті, чому й присвячена дійсна глава. Аналіз же багатьох варіантів і вибір оптимального варіанта становить завдання обґрунтування кондицій, розглянуту в наступній главі.

З метою прискорення розрахунків по геолого-економічній оцінці родовищ, а також з огляду на неминучу погрішність вихідних геологічних даних у ході розвідки родовища, подібні розрахунки прийнятий проводити в спрощеному виді шляхом укрупнених розрахунків, що опираються на досвід експлуатації вже освоєних родовищ.

3.3. Вихідні дані для оцінки

Геолого-економічна оцінка починається з підготовки вихідної інформації, яку можна розділити на географо-економічну, геологічну, технологічну й економічну.

Географо-економічна інформація повинна містити відомості про географічне положення родовища, далекості його від шляхів сполучення й від споживачів гірничорудної продукції, про ступінь економічного освоєння району, про наявність у районі робочої сили, електроенергії, водопостачанні, місцевих будівельних матеріалів, про екологічну обстановку. На основі географо-економічної інформації вирішуються питання про необхідність і розміри комунікацій (автомобільних і залізниць, ліній електропередачі, водопроводів та ін.), що забезпечують освоєння родовища й цивільне будівництво. Екологічна ситуація визначає вибір шляхів і способів охорони природи, рекультивації земель при будівництві гірничорудного підприємства й експлуатації родовища.

Геологічна інформація включає відомості про запаси і якість руд у надрах, глибині, розмірах, формі й заляганні рудних тіл, про фізико-механічні властивості руди й порід, що вміщають, про рельєф місцевості безпосередньо на родовищі, про ступінь месторождения родовища й ін. На основі геологічної інформації вибирають спосіб і систему розробки родовища, визначають продуктивність гірничорудного підприємства по руді й по гірській масі, систему осушення родовища й інших заходів, що забезпечують ефективне й безпечне ведення горно-добычных робіт.

Технологическая інформація містить дані про схему переробки руди, про технологічні властивості й показники її переробки, про шляхи утилізації відходів переробки. При підготовці технологічної інформації звертають увагу на можливості й шляху створення безвідхідної й екологічно чистої технології переробки руди, на найбільш повне використання в народному господарстві розкривних порід. На основі технологічної інформації встановлюють вид і масштаби збагачувальної фабрики або металургійного заводу, очисних споруджень, які потрібно буде побудувати на родовищі, визначають перелік, кількість і якість гірничорудної продукції, яку можна одержати з руд родовища. У ряді випадків виникає необхідність розглянути питання про реконструкцію або розширення вже існуючих збагачувальних фабрик і металургійних заводів, підприємств хімічної промисловості й інших підприємств, що переробляють або споживають мінеральну сировину.

Економічна інформація включає дані про оптові ціни на гірничорудну продукцію, про питомі витрати на видобуток і переробку руди, на будівництво або реконструкцію рудників і переробних підприємств, допоміжних підрозділів, а також на будівництво комунікацій, що зв'язують гірничорудне підприємство зі споживачами продукції. До економічної інформації ставляться також відомості про платежі за недропользование, про податки, про транспортні витрати й інші.

Як треба з наведеного огляду, для геолого-економічної оцінки родовищ необхідно мати відомості по великому колу питань. Звичайно географо-економічна й геологічна інформація буває зосереджена в геологічних організаціях, що безпосередньо проводять розвідку родовищ. Технологічна інформація може перебувати або в спеціалізованих науково-дослідних інститутах, де проводяться технологічні випробування проб руди, або в геологічних організаціях, по замовленнях яких проводяться технологічні випробування. Економічною інформацією, як правило, розташовують проектні інститути, які найчастіше й проводять геолого-економічну оцінку родовищ. Результати такої оцінки звичайно з обґрунтуванням кондицій надходять у геологічні організації у вигляді техніко-економічних обґрунтувань про промислову значимість родовища або про доцільність його освоєння. У таких документах у концентрованому виді втримується основна інформація географо-економічного, технологічного й економічного характеру, а також конкретні рекомендації з освоєння родовищ. Матеріали ТЭО можуть бути використані як основа техніко-економічних розрахунків при геолого-економічній оцінці інших аналогічних родовищ.