3.6. Цінність мінеральної сировини
Як указувалося в розділі 6.2, гірничо-рудне підприємство може робити різну продукцію: сиру руду, концентрати, метали, сплави та ін. Всі вони являють певну цінність і можуть бути реалізовані на внутрішньому або світовому ринку.
Розрізняються кілька видів цінності мінеральної сировини. Може бути визначена питома цінність 1 т руди або продукції, одержуваної з її. Така питома цінність називається ціною руди або продукції й виміряється в рублях (доларах) на тонну. Для економічної оцінки родовищ визначається річна цінність всіх видів продукції, які можна робити на гірничо-рудному підприємстві. Річна цінність Z виміряється в рублях (доларах) і пов'язана із ціною Ц співвідношенням
,
де Ц ціна руди; Цп ціна продукції; А продуктивність по руді; Ап продуктивність по продукції. Знак суми показує, що підсумуються всі види продукції. Нарешті, можна визначити цінність родовища за весь строк його експлуатації, що буде розглянуто нижче.
Ціна ( це грошове вираження вартості або продукції, що відбиває, з одного боку, суспільно необхідні витрати праці на її виробництво, з іншого боку, співвідношення попиту та пропозиції. Ціна може задаватися директивним способом вищестоящою організацією (наприклад, міністерством), або визначатися за договором зі споживачем виробленої продукції, або визначатися на біржі за законами ринкової економіки з урахуванням попиту й пропозиції.
Існують кілька видів цін, з яких інтерес представляють ціна на місці одержання продукції без обліку транспортних витрат, ціна в пункті відвантаження продукції й ціна в пункті споживання. У двох останні враховуються транспортні витрати на перевезення руди або продукції. Істотну роль у ціноутворенні можуть також грати посередники, що займаються реалізацією продукції, і галузі-монополісти, які можуть диктувати свою ціну, що нерідко помітно перевищує реальні витрати на її одержання.
Ціна продукції залежить від її якості. Для металевих і більшості неметалічних корисних копалин якість визначається змістом корисних і шкідливих компонентів у продукції. Наприклад, для мідних концентратів відіграє роль зміст у ній міді, для бокситів ( зміст корисного компонента ( оксиду алюмінію й шкідливого компонента ( оксиду кремнію. Для ряду неметалічних корисних копалин критерієм якості є сортність продукції. Наприклад, сорт слюди (і відповідно, його ціна) визначається розміром площі бездефектних пластинок, сорт азбесту ( довжиною волокон, сорт самоцвітів ( характером і інтенсивністю фарбування й т.д.
На багато металів установлюється ціна 1 т металу в концентраті. У цих випадках для визначення ціни концентрату потрібно помножити ціну металу на його зміст у концентраті. У ряді концентратів можуть бути присутнім коштовні домішки (кадмій у цинковому концентраті, золото й срібло в мідному концентраті, реній у молібденовому концентраті й ін.), які дають збільшення до ціни концентрату.
Ціни деяких концентратів визначають стосовно до стандартного змісту корисного компонента. Наприклад, для вольфрамового концентрату встановлений стандартний зміст 60 % WO3. У випадку відхилення стандарту здійснюється перерахування ціни концентрату пропорційно змісту в ньому компонента.
Коли визначена ціна продукції, по формулі (24) можна розрахувати річну цінність як окремих видів продукції, так і сумарну. Якщо розділити річну цінність всіх видів продукції Z на продуктивність по руді А, то одержимо цінність 1 т руди Ц. Ця цінність визначена з урахуванням неминучих втрат корисної копалини при видобутку й переробці і її можна назвати витягає ценностью, що. Поряд із цим можна оцінити загальну або валову цінність 1 т руди Цвал без обліку втрат, помноживши зміст корисних компонентів у руді З на їхню ціну Цк і просуммировав по всіх корисних компонентах:
Цвал = СЦк.
Відношення витягає ценности, ЩО, Ц к валової цінності Цвал називається коефіцієнтом використання руди:
Кисп = Ц/Цвал.
Чим він більше, тим ефективніше використається руда. На практиці для більшості корисних копалин Кисп коливається від 0,6 до 0,8, що відбиває істотні втрати мінеральної сировини при видобутку й переробці й указує на необхідність більше повного й раціонального його використання.