2. Методи соціально-економічного прогнозування

Під методами соціально-економічного прогнозування розуміють сукупність прийомів, оцінок та способів дослідження соціально-економічних процесів, які дають змогу на основі аналізу минулих (ретроспективних) внутрішніх і зовнішніх зв’язків в системі або їх змін винести судження про можливий (ймовірний) її розвиток в майбутньому. Вибір методу прогнозування ґрунтується, насамперед, на необхідності забезпечити функціональну повноту, достовірність і точність прогнозу, а також на необхідність зменшити затрати часу і грошові засоби на здійснення процесу прогнозування соціально-економічного розвитку.

В систему методів, що використовуються в прогнозування соціально-економічного розвитку, закладаються певні класифікаційні ознаки. Найбільш розповсюдженою є ступінь формалізації, за якою методи прогнозування поділяються на інтуїтивні і формалізовані. Другою класифікаційною ознакою можна назвати загальний принцип дії методів прогнозування (тут розрізняють експертні, фактографічні і комбіновані методи); третьою – спосіб отримання прогнозної інформації, за якою методи прогнозування поділяються на статистичні, експертних оцінок, моделювання.

Експертні методи прогнозування застосовуються в тих випадках, коли інформаційний масив, який характеризує розвиток об’єкта в минулому, недостатній або ж відсутній. Експертні методи ґрунтуються на використанні оцінки (інтуїції) спеціалістів-експертів щодо перспектив розвитку об’єкта в майбутньому.

За принципом дії експертні методи поділяються на методи індивідуальної експертної оцінки (МІЕО) та методи колективної експертної оцінки (МКЕО).

Методи індивідуальної експертної оцінки включають методи прогнозування, засновані на використанні в якості джерела інформації, судження (оцінку) одного або декількох спеціалістів-експертів. При цьому, експерти повинні бути компетентними в сфері діяльності, що підлягає прогнозуванню. До МІЕО відносять анкетування, аналітичні і доповідні записки, методи написання сценарію, морфологічний аналіз, інтерв’ю, дискусії, психоінтелектуальну генерацію ідей.

Методи індивідуальної експертної оцінки є поки що найбільш доступними, але не найбільш достовірними способами розроблення прогнозу через значну суб’єктивність і залежність від професіоналізму і компетентності експерта.

Використання методів колективних експертних оцінок є спробою підвищити ступінь об’єктивності думок експертів, збільшити достовірність групового обговорення. МКЕО – це методи, що ґрунтуються на виявленні узагальненої об’єктивної оцінки експертної групи шляхом оброблення індивідуальних незалежних оцінок, винесених експертами, які входять в цю групу. МКЕО можуть здійснюватися шляхом як безпосереднього (опитування), так і опосередкованого (анкетування) контакту з експертами. В групі опосередкованих методів при формуванні судження експерт підпадає під активні дії, які стимулюють його до прийняття найбільш обґрунтованих і найбільш вірогідних рішень. Характерними представниками цієї групи є методи експертних комісій, методи колективної генерації ідей, методи круглого столу. Опосередковані методи забезпечують анонімність експертів, що дає змогу обґрунтувати своє судження і не узгоджувати його з раніше висунутими. При цьому узгодженість суджень і думок досягається шляхом багатоетапного анкетування експертів. До таких методів відносять метод «Дельфі», евристичне прогнозування, синоптичні методи, матричні моделі.

Фактографічні методи використовуються тоді, коли інформаційна база про минулий розвиток об’єкта є достатньою і в повному обсязі. В якості інформаційної бази використовуються факти, які дійсно мали місце і зафіксовані на будь-якому носії інформації і мають як кількісний, так і якісний характер. Фактографічні методи включають статистичні методи, методи аналогії, методи прогнозного моделювання.

Статистичні методи ґрунтуються на аналізі часових динамічних рядів, які дозволяють окреслити загальні тенденції у розвитку об’єкта. Виділяють динамічні ряди: а) з стійкою тенденцією (трендом); б) з нестійкою тенденцією; в) з відсутньою тенденцією.

При прогнозуванні показників з стійкою тенденцією використовують наступні методи математичної статистики: прогнозної екстраполяції; ковзної (плавної); середньої ковзної; методи найменших квадратів; адаптивного і експоненціального згладжування; гармонійних ваг.

Для прогнозування динамічних рядів з нестійкою та відсутньою тенденцією найбільш доцільними є методи кореляційно-регресійного аналізу; ймовірного моделювання; ланцюгів Маркова; методи на основі функцій з гнучкою структурою.

Методи аналогій полягають у перенесенні раніше складеної моделі розвитку об’єкта-аналога на прогнозований об’єкт. Використовується у випадку, коли об’єкт прогнозування розглядається як фізична і повномасштабна модель об’єкту-аналога, а цілі і завдання прогнозування відповідають цілям і завданням розвитку об’єкта-аналога. Найбільш використовуваними методами аналогії в прогнозуванні економічного і соціального розвитку є математична, історична і структурна аналогія.

Методи прогнозного моделювання полягають у побудові умовного зображення об’єкта прогнозування, що відбиває його характеристики в реальному середовищі і які істотно важливими для цілі прогнозування. В прогнозуванні модель змінює неіснуючий об’єкт, а тому її призначення полягає в тому, щоб побудувати можливе інформаційне зображення прогнозованого об’єкта і процесів, що в ньому відбуваються. Модель при прогнозуванні стає єдиним інструментом перевірки концепції майбутнього на допущення і визначення меж можливих траєкторій розвитку, тобто модель зв’язує інформаційне зображення сучасного з теоретичним відображенням майбутнього. Моделювання широко використовується для побудови імітаційних моделей в економіці (структури, взаємозв’язків, пропорцій, збалансованості). В практиці СЕП найчастіше використовують наступні типи моделей: структурні, імітаційні, сітьові, статистичні, економіко-математичні, факторні, економетричні.