1.3. Народно-господарське значення суниці

Роль фруктів та ягід в житті і харчуванні людей дуже велика. Завдяки великому вмісту різноманітних корисних речовин, зокрема, мінеральних (особ-ливо K, Mg та Fe), кислот, плодово-ягідна продукція має загально зміцнюва-льне, оздоровче та дієтичне значення. Головним же її вмістом є легкозасвоювані цукри, вітаміни (особливо C та A), а також поліфеноли і P-активні речовини, які зміцнюють судини, захищають людину від променевої хвороби та злоякісних пухлин (P. Kuhne, 1999). Наприклад, в листі суниці лісової виявлено 15 амінокислот – вільних і зв’язаних (аспарагінова, глютамінова, треонін, серін, гліцин, аланін, валін, метіонін, ізолейцин, лейцин, тірозин, фенілаланін, лізин, гістідін, аргінін). Загальний вміст перших складає 12,6, останніх – 50,06 мг %, що свідчить про вагоме значення як культури суниці взагалі, так і окремих її видів і сортів. Плоди суниць мають високі смакові якості; в них міститься 5-8 % цукрів, 0,7-1,5 % органічних кислот, 0,7-1,4 % пектину, 0,4 % зольних речовин (калій, кальцій, фосфор, магній, натрій), мікроелементи та ряд інших сполук. Ще у древніх трактатах тибетської медицини суницю лісову називають царицею рослинного світу. Як лікарська рослина вона згадується в літературі ХІІІ століття.

Основні напрямки використання ягід суниці у свіжому вигляді:

- переробка;

- заморожування;

- машинне збирання;

- “самозбирання” (pick - your - own).

Для реалізації діаметр експортованих ягід – 18-25 мм, вагою - понад 15 г. Рентабельне вирощування ягід за врожайності понад 18 т/га.

Крім сукупності вітамінів суниця багата фітонцидами (рослинні антибіо-тики), цукрами, органічними кислотами (яблучна, лимонна, хінна), мікроеле-ментами, дубильними речовинами, ефірними оліями тощо. У фармації плоди, настій з листя і стебел, які збирають під час цвітіння використовують при авітамінозах, захворюваннях печінки та жовчних шляхів, нирок, сечового міхура, нирковокам’яній хворобі, гастритах, цукровому діабеті, бронхіальній астмі. Окрім того суницю садову використовують як ефективний засіб при гіпертонії, склерозах, різних формах екзем. Вона сприяє виведенню глистів із організму. Характеризується високою харчовою цінністю, як особливо корисний столовий, або ж десертний продукт, що споживають в свіжому вигляді, або ж в переробці – компоти, варення, джеми.

Плоди суниці збуджують апетит, поліпшують травлення, виявляють легку сечогінну, потогінну й жовчогінну дію. Мають також бактерицидні та протизапальні властивості. Корисно вживати ягоди суниці, особливо свіжі, при діабеті та захворюваннях щитоподібної залози. Допомагають вони при підвищеному артеріальному тиску, атеросклерозі, гастритах зі зниженою кислотністю, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, колітах, поганій перистальтиці кишечнику (атонічні запори), жовчнокам'яній та сечокам'яній хворобах, подагрі. Протипоказані плоди суниці при алергії на них, нирковій коліці, хронічному апендициті та гіперацидних гастритах. Зовнішньо ягоди використовують у косметології та дерматології. З їхньою допомогою знижують прояв пігментної пігментації шкіри і ластовиння, лікують лишаї та екземи.

Препарати з листків суниці розширюють судини, знижують артеріальний тиск, нормалізують ритм та амплітуду серцевих скорочень. Вони також підвищують тонус матки і посилюють її скорочення; сприяють виведенню солей з організму, виявляють жовчогінну, потогінну й протизапальну дію. Корисно вживати настій листків при цукровому діабеті, набряках, безсонні, бронхіальній астмі, жовчнокам'яній і сечокам'яній хворобах, подагрі та інших порушеннях сольового обміну, авітамінозах та анемії. Зовнішньо цей препарат використовують при мокнучих ранах (компреси) і для полоскань порожнини рота. Є регулятором процесів обміну, а також проявляють м`яку сечогінну та жовчогінну дію є імуномодулятором.