1.5. Технологія вирощування суниці на Поліссі
Продуктивність суниці в умовах Полісся України лімітується, як правило, низькою адаптацією сортів до місцевих кліматичних умов. Суниці добре ростуть і плодоносять на оптимально зволожених ґрунтах. Вони чутливі до нестачі вологи у верхньому 20-сантиметровому шарі, де розміщена основна маса коренів. Разом з тим, коренева система потребує аерованих ґрунтів, вона не переносить перенасичення водою верхнього шару ґрунту (рис 1.1).
Рис. 1.1. Загальний вигляд плантації суниці садової із використанням агроволокна у міжряддях.
Під насадження суниць не слід відводити ділянки, які затоплюються навесні чи під час злив, круті схили, що пересихають влітку, а також підніжжя схилів, що замулюються. На ділянці, виділеній під суниці, підґрунтові води повинні залягати не ближче 60 см від поверхні ґрунту.
На Поліссі придатними для суниць є ділянки з невеликим схилом (2-3o) південної і західної експозицій. На південному схилі при достатньому забезпеченні вологою рослини починають вегетацію раніше, плоди в них достигають швидше. Досвід вирощування суниць в багатьох господарствах Полісся показав, що навіть піщані ґрунти добре забезпечені вологою і поживними речовинами, придатні для цієї культури. Піщані, супіщані, а також легкосуглинкові ґрунти добре провітрюються, органічні добрива на таких ґрунтах (особливо на піщаних) мінералізуюються швидше, ніж на важких глинистих, в результаті чого поживні речовини з них використовуються рослинами відразу ж після внесення добрив. Торфоболотні меліоровані ґрунти, які займають значні площі на Поліссі, також придатні для вирощування суниць. Непридатні для суниць вапнякові, солончакові, дуже заболоченні, надмірно кислі й перезволоженні ґрунти. (Ковтун І.М., Марковський В.С., Оліфер А.Ф., 1973).
Вирощують суницю за різними технологіями. Першочерговим завданням у технологічному процесі вирощування високих врожаїв якісних ягід є підготовка ділянки, використання добре розвиненої розсади і створення найсприятливіших умов вирощування.
Найбільш широко у промисловому ягідництві Полісся використовується рядкова культура суниці (рис. 1.2). При вирощуванні суниці за цією технологією необхідно, перш за все знати, що суниця не сумісна з бур'янами і що вона вологолюбна.
Рис 1.2. Рядкова схема посадки суниці садової.
Передсадивна підготовка ґрунту під суниці полягає у знищенні бур'янів і шкідників механічними та хімічними засобами. Після того, як ділянка буде звільнена від бур'янів, вноситься під оранку гній (60-80 т/га) разом з мінеральними добривами (150-200 кг/га Р2О5 і К2О). При підвищеній кислотності ґрунту необхідно його вапнувати: за рік-два до посадки або після передсадивної оранки. Середня норма вапнування 1,5-2 т/га СаО. Підготовлена таким чином ділянка не потребує застосування добрив протягом всього часу експлуатації (2-3 роки).
На Поліссі в суничній сівозміні впроваджують таке чергування культур:
1 – поле – пар;
2 – суниці молоді;
3-4 – суниці плодоносні;
5 – зернові культури.
Інтенсивне ведення культури суниці вимагає закладання нових насаджень оздоровленим садивним матеріалом, вирощеним in vitro. Головною вимогою до такої розсади є звільнення її від вірусних і мікоплазмових хвороб, які істотно знижують урожайність. Її в першу чергу використовують для закладки маточників районованих та репродукції нових і перспективних сортів.
Для садіння використовують стандартну, добре розвинену розсаду з діаметром кореневої шийки – 9-10 мм. Схема розташування рослин 0,9х0,2-0,4 м. Така ширина міжрядь забезпечує оптимальне застосування механізмів для обробітку ґрунту. На невеликих площах розсаду висаджують з міжряддям 0,6-0,7 м і відстанню між рослинами в ряду 0,20-0,25 м.
Суницю висаджують на весні або в кінці літа. Найкраще проводити літню посадку – у липні – першій половині серпня. Щоб проводити посадку в цей час, необхідно на рік раніше закласти маточник або мати однорічну виробничу плантацію, з якої можна одержувати розсаду у ранні строки. Суниця посаджена в кінці серпня – середині вересня непогано вкорінюється, але гірше плодоносить порівнюючи з посадженою раніше. Більш пізні посадки гірше вкорінюються, підмерзають взимку, погано плодоносять. Ранньовесняні строки посадки кращі, ніж пізньоосінні.
Перспективною технологією, яка дає можливість одержувати високі врожаї ягід в наступному після посадки році, є закладка плантації розсадою, вирощеною в минулому році і витриманою в холодильнику при температурі +1 +2°С (розсада "фріго"). При цій технології насадження використовуються два роки. Елементи такої технології використовувались в умовах сухого клімату Донбасу ще у 80-ті роки ХХ ст. (Бережний П. С., 1981). Закладають такі насадження в кінці червня – на початку липня. Посадку розсади можна проводити аж до пізньої осені і навесні до з'явлення бутонів на рослинах.
Особливості холодного методу зберігання розсади (Frigo).
- до зимового зберігання суницю готують з кінця літнього періоду. Для зу-пинки росту зменшують та повністю виключають полив (у здорових рослин листя до осені має товсті короткі черешки, прилягає до грунту);
- восени рослини викопують, видаляють старе хворе листя, струшують грунт з коріння, сортують, зв’язують у пучки, затарюють;
- на зберігання закладають посадковий матеріал з 3-4 листками, корене-вою шийкою завтовшки 6 мм, корінням завдовжки 5 см. Пучки складають у ящики різного розміру, закривають і ставлять у холодильні камери;
- температура в камері - постійна 0-2°С (за нижчої температури рослини вимерзають, а за вищої - передчасно вегетують);
- вологість повітря має становити 90%.
- рослини зберігають від двох тижнів до 7-10 місяців, залежно від термінів висаджування (розсада ніби законсервована, і висаджувати її можна будь-ко-ли). Як свідчать досліди, холодне зберігання (Frigo) забезпечує вищу врожайність, рослини краще приживаються. Розроблено методи холодного зберігання посадкового матеріалу з оброб-кою кореневої системи регуляторами росту, зі створенням у холодильниках визначеного повітряно-газового режиму. Рослини розсади найкраще зберігаються за вмісту в вуглекислого газу 5%, кисню – 2,5%. Щоб запобігти пересиханню коріння, дно ящиків вистилають вологим мохом. Технологія вирощування фріго-розсади передбачає викопування рослин з маточника в другій половині листопада (в країнах з помірним кліматом заготівля саджанців може проводитись також в зимовий період); маточні плантації при цьому заздалегідь підкошуються і молоді саджанці відрізаються від маточних кущів культиватором з вертикальними ножами. Саджанці охолоджують. При температурі нижче +15°С зменшується метаболічна діяльність та проходить відток вуглеводів у кореневища. Знижена температура і скорочення світлового дня сприяють диференціації генеративних бруньок (їх може утворитися до 4-5). При температурі нижче +5°С рослини переходять в стан спокою закладання генеративних бруньок та вегетативний ріст повністю призупиняються. Викопані рослини охолоджують, сортують та підрізають їх листя. Саджанці зберігають в поліетиленових мішках при мінус 1,5-1,8°С. Загальноприйняті європейські стандарти передбачають поділ фріго-саджанців на класи в залежності від товщини коронки (кореневої шийки):
- товщина 15-18 мм, рослини мають в середньому по 3 генеративних бруньки, що дозволяє сформувати 25-30 ягід нормального розміру. Підвищена вартість таких саджанців окупається за рахунок отримання врожаю в межах 0,8-1 кг/м2 в рік посадки;
- товщина 12-15 мм, ці саджанці закладають 1-2 генеративні бруньки, що дозволяє отримати 10-20 ягід. Урожай в перший рік при дотриманні тех-нології вирощування може бути в межах 0,4-0,6 кг/м2;
- товщина <12 мм, збір урожаю в рік посадки економічно недоцільний, так як видалення квітконосів кілька разів дозволяє сформувати посадки для плодоношення на наступний рік.
Переваги фріго-розсади суниці садової. Від посадки до початку плодоношення саджанців за технологією «Фріго» проходить 60-70 днів. Саме ця особливість розсади і дозволяє планувати виробництво та проводити посадку в декілька строків для отримання позасезонної продукції. Створюється ягідний конвеєр для ринку свіжої продукції – з травня і до початку жовтня. Через відсутність листкової поверхні фріго-рослини приживаються набагато краще в порівнянні зі свіжовикопаними саджанцями. Через кілька днів після висадки з'являються перші листки. Ранній та швидкий розвиток в поєднанні з наявністю підвищених запасів поживних речовин кореневища дозволяє в короткий термін сформувати достатню вегетативну масу полуниці (суниці садової). Фріго-розсада за основними параметрами (кількість листків, площа листкової поверхні, висота, кількість генеративних пагонів) в декілька разів перевищує свіжовикопану розсаду.
Останнім часом набувають популярності, незважаючи на високу ціну, саджанці класу WB (waiting bed), які мають товщину коронки не менше 18 мм. Зазвичай такі рослини отримують після пересаджування перших вкорінених розеток (кінець червня-липень) на окрему ділянку з високим агрофоном. За кількаразового видалення вусів рослини набирають достатнього потенціалу для диференціації 4-7 генеративних бруньок в осінній період. Вирощені саджанці WB викопують пізно восени та зберігають за технологією фріго при -1,8°С в поліетиленових пакетах. Тривалість охолодження від 3-4 (Тіога, Флорида 90) до 6-8 тижнів (Горелла, Ред Гаунтлет). За нижчої температури рослини вимерзають, а за вищої – передчасно вегетують. Вологість повітря має становити 90%. У такий спосіб рослини зберігають від двох тижнів до 7-10 місяців, залежно від термінів висаджування. Розсада ніби законсервована, і висаджувати її можна будь-коли. Як свідчать досліди, холодне зберігання (фріго) забезпечує вищу врожайність, краще приживання. Існують методи холодного зберігання посадкового матеріалу з обприскуванням коріння регуляторами росту, зі створенням у холодильниках визначеного повітряно-газового режиму. Рослини розсади найкраще зберігаються за вмісту в атмосфері 5 % вуглекислого газу і 2,5 % кисню. Щоб запобігти пересиханню коріння, дно ящиків вистилають вологим мохом.
Вигонкову культуру вирощують у стаціонарних теплицях із опаленням та освітленням (за цього методу одержують найбільш ранній врожай – в другій половині березня), у плівкових теплицях (урожай одержують наприкінці тра-вня, а без опалення – пізніше), а вирощуючи напіввигонкову, урожай одержують наприкінці квітня – початку травня. У зимових теплицях (зі скла) суницю вирощують вигонковим та напіввигонковим методами.
Для напіввигонкової культури, розсаду на постійне місце висаджують в кінці грудня – початок січня, а вигонкову – у вересні-жовтні.
Успіх можливий лише за умови добору здорового, чистосортного, добре розвиненого посадкового матеріалу (рис 1.1).
Рис. 1.1. Різновиди розсади суниці садової.
Горщикова розсада суниці садової (рис 1.2). Тип посадкового матеріалу, який надзвичайно популярний – це горшкова розсада – РР (plug plant);
серед багатьох переваг РР-розсади слід зазначити такі:
- вирощування рослин в контрольованому середовищі, що гарантує відсу-тність грунтових патогенів (збудників фітофтори і вертикульозу);
- швидка адаптація рослин при пересадці на ділянку або в теплицю.
Рис. 1.2. Касетна розсада суниці садової.
Наприкінці липня на маточних рослинах відбирають найсильніше розвинені розетки, очищують їх від старого листя, коріння обрізають на третину довжини та висаджують на грядки з добре підготовленими ґрунтами, багатими на органічну речовину (відстань 10-15 см у рядку і 15-25 см між рядками). Розсаду своєчасно поливають, підживлюють, грунт розпушують, видаляють вусики, зайві та хворі листки, недорозвинені рослини. У серпні залишають рослини з 3-4 добре розвиненими листками. На зимовий період рослини захищають від несприятливих умов. Навесні видаляють засохле листя, а в подальшому – також вусики та квітконоси. У вересні-жовтні розсаду можна висаджувати в теплиці. Іноді рослини пікірують у червні в торф’яні горщечки, заповнені грунто-сумішшю, залишають їх там до кінця грудня.
Найбільш поширеною схемою посадки суниці рядками з міжряддями 80-100 см, а в рядку – 15-20 см. При схемі посадки 80x15 см на 1 га высаживается 83, 80x20 см - 62,5, 90x15 см - 74, 90x20 см - 55,6 тис. шт розсади. Чим раніше висаджені рослини, тим вищий врожай отримають в наступному році. Посадку проводять з 15 серпня по 10 вересня, щоб рослини добре прижилися і не вимерзли. При весняній посадці повноцінний врожай отримують в наступному році, а при осінній – через рік. Літня посадка (липень-серпень) забезпечує високий врожай ягід в наступному році, особливо при достатній кількості тепла і вологи в рослин формується добре розвинута надземна частина, потужна корневая система, закладаються плодові бруньки.
Суниця вибаглива до родючості грунту, проте погано переносить півище-ну концентрацію солей в грунті, тому внесення добрив безпосередньо під су-ницю небажане, за випадків, коли її вирощують на низькородючих грунтах. Кращим є внесення добрив під попередник: 5-6 кг/10 м2 органічних (перегною) і 0,9 – 1,20 кг/10 м2 д. р. фосфорно – калийних добрив. Ефективним є мульчування ґрунту і захищення міжрядь від бур’янів світлонепроникними матеріалами.
Грядкова технологія передбачає розбивку на плантації гряд шириною 1,0-1,2 м (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Загальний вигляд плантації суниці садової.
На промислових плантаціях ширина гряд дорівнює ширині міжколісного простору трактора. Міжрядкові доріжки є коліями для трактора при виконанні робіт по захисту проти хвороб і шкідників, внесенню добрив, розкиданню вкривного матеріалу. На грядках рослини розташовують впоперек з підвищеною щільністю – 0,4-0,5 х 0,1-0,3 м.
На присадибних ділянках поширена технологія, направлена на раціональне використання землі. Насадження суниці закладаються після овочів, перекопавши ділянку восени. Вносять фосфорні й калійні добрива і перегній, що зберігався в бурті не менше року. Рано навесні ґрунт боронують, заготовляють розсаду суниці. Її зразу ж висаджують за схемою 0,3х0,3 м в залиті водою лунки. Стежать, щоб не загиналось коріння, не засипалась верхівкова брунька (рис. 1.4.)
Рис. 1.4. Схема можливих варіантів висадки розсади суниці садової.
Висаджування суниці: А – правильно; В – занадто глибоко; С – недостатньо глибоко; D – неправильно розміщена коренева система.
Після висадки розсади в здійснюють полив. Надалі на ґрунтах легкого механічного складу поливають рослини щоденно, а на інших – за необхідністю. Полив проводять також для захисту насаджень від весняних заморозків. Систематично ведуть боротьбу з бур'янами. Рано навесні наступного року закривають вологу граблями. При дощовій погоді рослини обприскують 1% бордоською рідиною, попереджуючи розвиток сірої гнилі. В кінці квітня – на початку травня (до цвітіння) виполюють бур'яни та розпушують ґрунт на глибину 10-12 см.
Після кожного збору врожаю плантацію поливають. Через два тижні після закінчення збирання врожаю рослини скошують, а листя можна використовувати для виготовлення компостів. Далі ділянку мульчують піском , або шаром соломи (рис 1.5) регулярно поливають. З настанням приморозків проводять удобрення перегноєм-сипцем. Ця технологія дає можливість вирощувати суницю на одному місці до 4 років, отримувати щорічно високі врожаї якісних ягід та вагомі врожаї.
Рис. 1.5. Загальний вигляд ділянки суниці садової з використанням соломи для мульчування міжрядь.
З метою прискорення достигання ягід суниці використовують декілька технологій. Одна з них – вирощування врожаю на грядах під поліетиленовою плівкою, якою накривають гряди в середині березня. Між рослинами і плівкою лишають повітряній простір (0,3-0,5 м) при допомозі дерев'яних підпорок або дугоподібного каркасу з товстого дроту. Гряду шириною 1,0-1,2 м готують завчасно у серпні місяці, куди висаджують впоперек гряди загущено (0,3х0,1 м) добре розвинену розсаду. Створюють умови для росту рослин. На зиму їх прикривають дрібною соломою, сосновою хвоєю. В період весняного росту, цвітіння та плодоношення стежать за вологістю ґрунту і повітря. При необхідності проводять поливи, та розпушування ґрунту, знищують бур'яни, провітрюють. В теплі сонячні дні краї плівки піднімають, що дає можливість в період цвітіння відвідувати квіти бджолами і покращувати їх запилення.