6.9. Інвентаризація запасів

Бюджетні установи й організації зобов’язані регулярно проводити інвентаризацію запасів залежно від їхнього виду в такому порядку:

готових виробів, сировини, матеріалів, пального, кормів, фу­ражу та інших матеріалів — не менш як один раз на рік, але не раніш як 1 жовтня;

продуктів харчування, спирту — не менш як один раз на квартал;

медикаментів і перев’язувальних засобів — не менш як одни раз на рік;

МШП — не менш як один раз на 2 роки в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, їхніх управліннях і не менш як один раз на рік у інших установах.

Інвентаризацію матеріалів, продуктів харчування, палива та інших матеріальних засобів за місцем зберігання і окремо за матеріально відповідальними особами проводять члени інвентаризаційної комісії за допомогою огляду, підрахунку, зважування та інших вимірювань. Підлягають перевірці й запаси, які знаходяться в ній на відповідальному зберіганні.

Записи під час інвентаризації здійснюються в описах за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, субрахунка та одиниць виміру. На виявлені під час інвентаризації зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких зазначаються причини, характер та ступінь псування матеріальних цінностей, а також винні в цьому особи. На матеріальні цінності, що перебувають у дорозі, складається окремий акт, в якому за кожним відправленням наводяться такі дані: найменування і кількість (згідно з документами бухгалтерського обліку), дата відвантаження, а також перелік і номери документів на відвантажені цінності. Матеріальні запаси, що надійшли під час проведення інвентаризації, приймають матеріально відповідальні особи у присутності членів інвентаризаційної комісії та оприбутковуються після інвентаризації. Ці матеріальні цінності заносяться в окремий опис під назвою «Матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації». В опису зазначається, коли, від кого надійшли, дата й номер прибуткового документа, найменування, кількість, ціна і сума. Одночасно на при­бутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться позначка «Після інвентаризації» з наголошенням на даті опису, в якому записано ці цінності.

На великому складі під час пролонгованого проведення інвентаризації у виняткових випадках і тільки з письмового дозволу керівника й головного бухгалтера установи матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами у присутності членів інвентаризаційної комісії. Такі цінності заносяться в окремий опис під найменуванням «Матеріальні цінності, відпущені під час інвентаризації». Опис має оформлюватися за аналогією з документами на матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації. У видаткових документах робиться познач­ка за підписом голови інвентаризаційної комісії.

Щодо всіх нестач та лишків, втрат, пов’язаних із псуванням матеріальних цінностей, інвентаризаційна комісія має одержати письмові пояснення відповідних працівників. На підставі цих пояснень та матеріалів інвентаризації комісія встановлює характер виявлених нестач, втрат і псування цінностей, а також їх лишків і відповідно до цього вносить пропозицію з урегулювання різ­ниць між даними інвентаризації та бухгалтерського обліку.

Після закінчення інвентаризації оформлені описи (акти) здають­ся до бухгалтерії для перевірки, виявлення та відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та вартісні показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних опису і порівнянням виявляються розбіжності між даними інвентаризації та обліку.

Помилки в описах, виявлені бухгалтерією, мають бути виправ­лені й обумовлені за підписами всіх членів комісії та матеріально відповідальних осіб.

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність результатів інвентаризації та свої висновки та пропозиції відбиває у протоколі, де також наводяться докладні відомості про причини та осіб, винних у нестачах, втратах, лишках, і зазначаються заходи, вжиті щодо цих осіб. Протоколи інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи. У централізованій бухгалтерії протоколи центральної інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи, при якій створено централізовану бухгалтерію, не пізніш як у десятиденний строк після закінчення інвентаризації. Результати інвентаризації мають бути відображені в бухгалтерському обліку за той місяць, в якому її було закінчено (табл. 6.19).

Виявлені під час інвентаризації розбіжності між фактичними залишками та даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку:

цінності, що виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню з подальшим з’ясуванням причин їх виникнення та винних осіб;

нестача матеріальних цінностей у межах установлених норм природного збитку списується за розпорядженням керівника установи на зменшення фінансування. Норми природного збитку застосовуються лише в разі виявлення фактичних нестач. Списання матеріальних цінностей у межах норм природного збитку до встановлення факту нестачі забороняється. За відсутності затверджених норм природного збитку всі нестачі розглядаються як нестачі понад норми;

взаємне зарахування лишків і нестач у результаті пересортування може бути дозволене тільки як виняток за один і той самий період для однієї і тієї самої особи щодо матеріальних цінностей одного і того самого найменування та в тотожних кількостях. Якщо під час заліку нестач і лишків від пересортування вартість матеріальних цінностей, яких бракує, вища за вартість цінностей, виявлених у лишках, різницю у вартості має бути віднесено на винних осіб;

нестача матеріальних цінностей понад норму природного збитку, а також втрати від псування відносяться на винних осіб і стягуються з них за державними роздрібними цінами, а за відсутності роздрібних цін — у порядку, установленому Державним комітетом із цін України.

Таблиця 6.19

ОСНОВНІ БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З ОБЛІКУ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ЗАПАСІВ

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Списано та віднесено за рахунок суми збитків матеріалів у межах установлених норм, а також нестач і втрат від псування предметів	681, 701, 702, 711—713	201—202, 204, 231—236, 238—239
2	Списано нестачу і втрати матеріалів та окремих продуктів харчування з віднесенням на рахунок винних осіб	363	231—236 238—239
3	Списано суми нестач м’яса, молока, м’ясних та молочних продуктів з віднесенням на рахунок винних осіб і подальшим перерахуванням у дохід відповідного бюджету (облікова ціна коригується на поправний коефіцієнт);	363	642
	водночас виконується інший запис на списання з балансу матеріальних цінностей	681, 701, 702	232
4	Списано та віднесено на рахунок установи нестачу МШП, виявлену під час інвентаризації	411	221
5	Списано та віднесено на винних осіб нестачу МШП	411, 363	221, 642

Збитки, завдані крадіжкою, нестачею або втратою, стягують­ся з винних осіб відповідно до Порядку визначення розмі- ру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Наказом Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116. У разі встановлення нестачі та втрат унаслідок зловживань відповідні матеріали протягом п’яти днів після встановлення факту нестачі підлягають передачі до слідчих органів, а на цю суму подається цивільний позов. Нестачі матеріальних цінностей понад норму природного збитку, втрати від псування, стихійного лиха (повені, пожежі), від нерозкритих крадіжок, у випадках, коли конкретних винуватців не встановлено, списуються з балансів на зменшення фінансування лише після перевірки справжньої відсутності винних осіб та вжиття необхідних заходів до недопущення збитків надалі.

Тести до розділу 6

1. Назвіть правильну формулу визначення суми збитків від крадіжок, псування матеріальних цінностей.

а) Рз = (А × Інф) + ПДВ + Азб;

б) Рз = {(Б_В – А) × Інф + Азб + ПДВ} × 2;

в) Рз = {(Б_В – А) + ПДВ + Азб} × 2;

г) Рз = {(Б_В – А) × Інф + Азб} × 2.

Тут Рз — розмір збитків; Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, псування матеріальних цінностей; А — амортизаційні відрахування; Інф — загальний індекс інфляції, що розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом індексів інфляції; ПДВ — розмір податку на додану вартість; Азб — розмір акцизного збору.

2. Назвіть реєстр, призначений для взаємозвіряння складського й бухгалтерського обліку в разі застосування оперативно-бухгал­терського (сальдового) методу обліку матеріалів.

а) оборотна вартість;

б) накопичувальна вартість;

в) сальдова відомість;

г) матеріальний звіт.

3. Назвіть первинний документ, який є бланком суворої звітності з обліку матеріалів.

а) меню-вимога;

б) рецепт;

в) довіреність;

г) накладна-вимога.

4. До МШП відносяться предмети:

а) вартістю до 500 грн за одиницю;

б) терміном служби менш як один рік незалежно від вартості;

в) терміном служби менш як один рік і вартістю менше 500 грн за одиницю;

г) вартістю менш як 255 грн.

5. На малоцінні та швидкозношувані предметів у бюджетних установах:

а) нараховується знос один раз на рік;

б) нараховується знос раз на квартал;

в) знос не нараховується.

6. У поточному обліку матеріали обліковуються:

а) за фактичною собівартістю;

б) за договірними цінами з ПДВ;

в) за договірними цінами без ПДВ;

г) за середньозваженими цінами.

7. Доберіть з правої колонки бухгалтерські проведення до господарських операцій.

1. Надійшли та оприбутковано матеріали в порядку гуманітарної допомоги.	а) Дебет 23 Кредит 362; б) Дебет 23 Кредит 825; в) Дебет 23 Кредит 712; г) Дебет 812 Кредит 23.
2. Списано матеріали, придбані в порядку гуманітарної допомоги.
3. Отримано матеріали, які надійшли від заготівлі та переробки.
4. Надійшли та оприбутковано матеріали, придбані через підзвітних осіб.

8. Доберіть з правої колонки економічний зміст наведених бух­галтерських проведень:

1. Дебет 321 Кредит 23. 2. Дебет 701 Кредит 23. 3. Дебет 825 Кредит 23. 4. Дебет 801 Кредит 23.	а) списано на видатки установи витрачені матеріали;
	б) реалізовано невикористані матеріали;
	в) передано в переробку матеріали;
	г) списано нестачі матеріалів у межах природних втрат.

9. Для забезпечення попредметного обліку запасів їхнім об’єк­там присвоюється:

а) інвентарний номер;

б) номенклатурний номер;

в) порядковий номер;

г) предметний номер;

д) інше.

10. Малоцінні та швидкозношувані предмети вартістю до 10 грн у разі передання в експлуатацію:

а) списуються на фактичні видатки;

б) відносяться на рахунок 221/1 «МШП в експлуатації»;

в) списуються на касові видатки.

11. Доберіть у правій колонці відповідний документ на відпуск зі складу.

1. Матеріалів.	а) накладна (вимога);
2. Продуктів харчування.	б) меню-вимога;
3. Медикаментів і перев’язувальних засобів.	в) забірна картка.

12. Предметно-кількісному обліку підлягають:

а) продукти харчування;

б) медикаменти й перев’язувальні засоби;

в) МШП спецпризначення;

г) медикаменти як отруйні, наркотичні, одурманювальні препарати.

РОЗДІЛ 7 ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ 7.1. Облік витрат на науково-дослідні роботи за договорами 7.1.1. Особливості наукового виробництва та завдання обліку витрат на НДР за договорами з замовниками

Основні терміни і поняття:

науково-дослідні роботи, витрати, калькуляція, статті калькулювання, елементи витрат, прямі витрати, непрямі витрати, собівартість, калькуляційна одиниця, об’єкт каль­кулювання, об’єкт обліку витрат, готова продукція, освітні послуги, медичні послуги, калькулювання послуг.

До складу бюджетних установ, як уже зазначалося, входять наукові установи, зокрема науково-дослідні інститути, наукові інститути різної галузевої належності та ступеня підпорядкування. Основним продуктом їхньої діяльності є науково-технічна продукція, отримувана в результаті дослідної діяльності. Науково-дослідна діяльність являє собою специфічний вид виробництва, який має певні особливості. Загальні відмінності наукового виробництва такі:

Невизначеність, імовірнісний характер майбутнього результату. Зокрема, можна отримати як позитивний, так і негативний результат, що також є продуктом діяльності. Саме тому немає прямого зв’язку між витратами наукового виробництва й результатом: однакові аналогічні витрати не забезпечують аналогічних результатів.

Непередбачуваність досягнень, що пояснюється творчим харак­тером наукової праці — доцільної діяльності людини з пізнання та теоретичної схематизації об’єктивних знань щодо дійсності.

Нематеріальний характер наукової продукції, що розкриваєть­ся в головній властивості результату — інформаційності. За- значена властивість є похідною від інших характеристик результату — невідчужуваності, складності вимірювання. Втім, для забезпечення реалізації інформаційності результату нематеріальність продукції потребує її матеріального втілення на матеріальних носіях.

Неповторність наукової продукції, пов’язана із самими характеристиками наукової праці. Вона полягає в отриманні внаслідок кожного окремого дослідження результату, який не має аналогів.

Циклічність процесу наукового дослідження, яка пов’язана з етапами наукових досліджень. Цикли різняться часовими термінами, можуть бути досить тривалими, через що виникає розрив між початком роботи та отриманням результату.

Цілісність продукції наукового виробництва, що полягає в наданні статусу продукції кінцевому, а не проміжним за циклами результатам.

Продуктивність та високий рівень інтелектуальності продук­ції. Зазначена особливість пояснюється високим рівнем затрат праці в загальній структурі затрат наукового виробництва, при цьому в складі затрат праці безумовно переважає висококваліфікована праця наукових працівників.

Специфічність предмета праці, яким у цьому разі виступає сума нагромаджених знань у відповідній галузі. На відміну від матеріального виробництва зазначені предмети праці не споживаються повністю, а використовуються, впливаючи на результат дослідження.

Науково-дослідну діяльність державних наукових закладів можна поділити на основну й допоміжну. Згідно зі статусом права власності зазначених установ основною вважається діяльність з виконання замовлень держави, що здійснюється за рахунок її коштів. Відповідно додаткова наукова діяльність пов’язана з виконанням науково-дослідних робіт за договорами з замовниками за рахунок коштів останніх.

На відміну від наукової діяльності за бюджетною тематикою остання адаптована в межах категоріального апарату матеріального виробництва. Зокрема, у практиці планування та обліку використовуються на відміну поняття «видатки» терміни «витрати» та «собівартість».

Діяльність з виконання НДР за договорами є окремою ділянкою облікового процесу бюджетних науково-дослідних установ, що має такі завдання:

облік і контроль виконання тематичного плану в цілому й за окремими договорами;

формування своєчасної, повної та достовірної інформації про фактичні витрати на НДР;

обґрунтування розрахунків щодо собівартості НДР;

контроль за дотриманням планових показників собівартості та виявлення фінансових результатів за кожною темою;

контроль за здійсненням режиму економії та виявлення резервів зниження собівартості НДР.