3. Показники стану і ефективності використання основних засобів на підприємствах в сучасних умовах господарювання

При сучасному високому технічному рівні промислового виробництва величина і прогресивність основних засобів, їх технічний стан значною мірою визначають потенційні можливості промислового виробництва, його потужність.

З цього твердження випливає потреба в аналізі забезпеченості виробництва основними засобами, їх технічного стану і використання, а також оцінку їх впливу на зростання обсягу продукції і виконання плану виробництва.

Основними завданнями аналізу є [23, с.22]:

— забезпеченість основними засобами підприємства і його структурних підрозділів — відповідність величини, складу і технічного рівня засобів потребам в них;

— виконання завдання зі зростання і оновлення основних засобів;

— технічний стан основних засобів;

— ступінь використання основних засобів і факторів, що впливають на їх рівень;

— оцінка ступеня використання виробничої потужності, площ та устаткування;

— стан невиробничих основних засобів — зміни в забезпеченості працівників житлом, дитячими установами, поліклініками, спортивними спорудами тощо.

У відповідності з цими завданнями аналіз основних засобів проводиться в таких напрямках [23, с. 28]:

— структура основних засобів;

— наявність стан і рух основних засобів;

— використання основних засобів, виробничих потужностей, площ і обладнання;

— резерви збільшення випуску продукції та підвищення рівня інших показників за рахунок кращого використання засобів праці.

Інформаційною основою аналітичної роботи є матеріали бухгалтерського обліку, форми бухгалтерської звітності: ф. №1 “Баланс”, ф. №2 “Звіт про фінансові результати”, ф. №3 “Звіт про рух грошових коштів”, ф. №4 “Звіт про власний капітал”, ф. №5 “Примітки до річної фінансової звітності”, ф. №1-підприємництво “Звіт про основні показники діяльності підприємства”, форми статистичної звітності №11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)”, ф. №3-торг “Звіт про продаж та запаси товарів у торговій мережі і мережі громадського харчування”, матеріали оперативного обліку об`єктів основних фондів (технічні паспорти та інша первинна документація), матеріали дослідження ринкових цін відновлення основних фондів (прайс-листи на продаж аналогічного обладнання, вартість будівельно-монтажних матеріалів та робіт) тощо.

Аналіз стану та ефективності використання основних засобів підприємства першочергово передбачає проведення аналізу структури основних засобів відповідно до їх кваліфікаційного розподілу на виробничі і невиробничі та на пасивну (умови праці) та активну частину (знаряддя праці).

На основі складу основних засобів слід оцінити їх структуру — питому вагу окремих груп у загальній вартості. Аналіз структури основних засобів в динаміці дозволяє оцінити зміни, що відбуваються протягом певного періоду та визначити доцільність цих змін.

У подальшому поглибленому аналізі необхідно звернути увагу, власне, які види активної частини основних засобів упроваджені на підприємстві, їх технічний рівень, відповідність кращим світовим зразкам, як виконаний план технічного переоснащення підприємства, наскільки впровадження нової техніки сприяє підвищенню рівня механізації, автоматизації і комп'ютеризації виробництва і праці, чи сприяє нова техніка використанню прогресивних технологій.

Для оцінки технічного стану основних засобів визначаються коефіцієнти зносу та придатності.

Коефіцієнт зносу (К_зн) визначається як відношення суми зносу за весь період функціонування основних засобів (З_н) до їх первісної вартості (П) [25, с. 70].

К_зн= (3.1)

Коефіцієнт зносу характеризує зношеність функціонуючих основних засобів, тобто ту частину вартості основних засобів, яка перенесена на вартість новоствореного продукту.

Коефіцієнт придатності (К_пр) розраховується як відношення залишкової вартості основних засобів (ЗВ) до їх первісної вартості (П).

К_пр = ЗВ/П = (П- З_н)/П (3.2)

Зазначені коефіцієнти визначаються на підставі моментних показників, тобто на певний період. Тому вони обчислюються на початок і кінець досліджуваного періоду.

Однак на підставі даних про коефіцієнти зносу і придатності не можна зробити точних висновків щодо стану основних засобів, оскільки [26, с. 143]:

— на суму зносу основних засобів великий вплив має метод нарахування амортизації, що застосовується на підприємстві;

— вартісна оцінка основних засобів залежить від кон'юнктури ринку, а відтак вона може відрізнятися від оцінки, отриманої за допомогою коефіцієнта придатності;

— на законсервоване обладнання нараховується амортизація на повне відновлення, однак, фізично ці основні засоби, з певним застереженням, не зношуються, а загальна сума зносу зростає.

Технічний стан основних засобів і насамперед устаткування оцінюються також їх віковою структурою. Для цього попередньо проводиться групування устаткування за видами, а в середині кожного виду (групи) — за тривалістю їх експлуатації. Зіставленням фактичного і нормативного терміну експлуатації окремих елементів активної частини основних засобів можна дати певну уяву про придатність робочих машин, інструментів, обладнання, пристроїв тощо. На підставі даних групувань окремих видів основних засобів за тривалістю експлуатації можна визначити середній термін експлуатації за такою формулою[15, с. 244]:

(3.3),

де — середній термін експлуатації певного виду основних засобів;

Т — середнє арифметичне значення відповідного інтервалу в роках;

п — кількість однорідних видів основних засобів відповідної вікової групи.

Зіставленням середнього терміну експлуатації певних видів основних засобів за декілька років можна нарівні з іншими показниками зробити висновки про їх технічний стан.

Для оцінки тенденції зміни обсягу і руху основних засобів та їх відтворення використовуються їх баланси.

Так, баланс основних засобів за повною первісною вартістю має вигляд:

(3.4),

де ОФп, ОФк — вартість основних засобіа відповідно на початок і кінець звітного періоду;

П — вартість придбаних основних засобів за звітний період;

В — вартість виведених з експлуатації основних засобів за звітний період.

На підставі балансу визначається система показників, які характеризують рух основних засобів, зокрема:

— коефіцієнт надходження основних засобів:

(3.5),

де К_н — коефіцієнт надходження основних засобів;

ОФ_н — вартість основних засобів, що надійшли за звітний період;

ОФ — вартість основних засобів на кінець періоду;

— коефіцієнт оновлення:

(3.6),

де К_он — коефіцієнт оновлення основних засобів;

ОФв — вартість введених в експлуатацію основних засобів;

Даний показник показує питому вагу введених основних засобів в їх загальному обсязі та ступінь оновлення основних засобів.

— коефіцієнт вибуття основних засобів:

(3.7),

де Кв — коефіцієнт вибуття основних засобів;

ОФ_вив — вартість виведених з експлуатації основних засобів у звітному періоді;

ОФ_п — вартість основних засобів на початок періоду.

Показник, що характеризує швидкість оновлення (Ш_он), характеризує середній період оновлення усіх основних засобів підприємства (виходячи з тривалості аналітичних періодів – рік, квартал, місяць). Розраховується за формулою:

Ш_он = , (3.8).

До показників, що характеризують рух основних засобів, крім вищезазначених відносяться:

— коефіцієнт ліквідності основних засобів:

(3.9),

де К_л — коефіцієнт ліквідності основних засобів;

ОФ_л — ліквідаційна вартість (залишкова вартість основних фондів, що вибули в результаті зношування);

— коефіцієнт (темп) приросту вартості основних засобів:

(3.10),

де Ф_введ – вартість нововведених основних засобів;

Ф_виб. – вартість основних засобів, які вибули;

Ф_поч.- вартість основних засобів на початок періоду [14,с.32].

де К_пр – коефіцієнт приросту основних засобів;

— коефіцієнт компенсації вибуття основних засобів:

(3.11),

де К_кмп — коефіцієнт компенсації вибуття основних засобів;

— інтенсивність заміни основних засобів:

(3.12).

Ефективність використання основних засобів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові [23,с.142].

Основним із загальних показників використання основних засобів є фондовіддача:

ФВ = (3.13),

де, ТО - обсяг товарообороту;

- середня вартість основних засобів, що використовується в торговельній діяльності підприємства.

Фондовіддача показує який обсяг товарообороту припадає на одиницю основних засобів.

Обереним показником до фондовіддачі є фондоємність (Фм)

Фм= , (3.14).

Показує суму середніх основних засобів, що використовується для отримання одиниці товарообороту підприємства.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Фоз = Св_оз / Ч (3.15),

де Ч - середньооблікова чисельність працівників;

Cередньорічна вартість основних засобів обчислюється за формолою:

Св_оз= Фп + Фвв*Твв/12-Фвив*Твив/12,

де Фп – вартість основних засобів на початок року, грн.;

Фвв - вартість введених протягом року основних засобів, грн.;

Твв - кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні засоби

Фвив - вартість виведених з експлуатації основних зособів протягом року, грн.;

Твив - — кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних засобів.

Частковими показниками використання основних засобів є:

- коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування ( Кекст);

- коефіцієнт інтенсивного завантаження (Кінт);

- коефіцієнт інтегрального використання основних засобів (Кінтегр)

- коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм).

Кекст по групі обладнання цеху визначають [15,с.232]:

Кекст = Фд/Фн (3.16),

де Фд,Фн - дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

Фн = (Ф_к - (В + С)* t_зм*З_зм год,

де Ф_к — календарний фонд часу, дні;

В,С — вихідні і святкові дні;

t_зм — тривалість зміни, год;

З_зм — кількість змін роботи обладнання на добу.

Кінт по групі обладнання обчислюється:

Кінт = t_факт / t_норм (3.17),

де t_факт - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.;

t_норм - технічно обгрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

Коефіцієнт змінності обчислюється:

Кзм = Взм/Вд,або Кзм = Фд/Фд1 (3.18),

де Взм — кількість відпрацьованих верстато-змін;

Вд— кількість відпрацьованих верстато-дпів;

Фд — дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год;

Фд1 — дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Значення аналізу основних засобів полягає у тому, щоб якнайповніше та якнайраціональніше використовувати основні засоби і виробничі потужності підприємства, що сприяєтиме поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції та зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень [18, с.229].

Отже, аналіз основних засобів проводиться по декількох напрямках, що у комплексі дають оцінку структури, динаміки й ефективності використання основних засобів і довгострокових інвестицій. Після проведення аналізу визначаються шляхи і резерви підвищення ефективності використання основних засобів та виробничих потужностей підприємства, що сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників.