1. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф. Відповідальність за злочини проти держави. Навчальний посібник для студентів юридичного факультету. – К.: Київський університет, 1997. – 166 с.

2. Баулін Ю.В. Спеціальний вид звільнення громадянина України від кримінальної відповідальності за державну зраду // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. – № 9. – С. 21–30.

3. Зозуля І. Українська нація та її безпека: новий погляд на національну безпеку України // Право України. – 2004. – № 5. – С. 141–145.

4. Зозуля І.В. Національна безпека України як сукупний об’єкт кримінально-правового захисту // Право України. – 2002. – № 3. – С. 37–43.

5. Костенко Г.Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки. Навчальний посібник. – К.: ДЕМІД, 2002. – 144 с.

6. Кучера A.B. Злочини проти основ національної безпеки України. – Івано-Франківськ: Сімик, 2003. – 72 с.

7. Мірошник Ю. Державна таємниця як складова забезпечення національної безпеки України // Право України. – 2004. – № 9. – С. 32–34.

8. Навроцький в.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. Посібник. – к.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 6–16.

9. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2006. – 848 с.

1. Поняття та загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України

Злочини проти основ національної безпеки України передбачені розділом І Особливої частини КК України.

Родовим об’єктом злочинів проти основ національної безпеки України виступає державна безпека в цілому, загальний стан захищеності суспільства.

Безпосередні об’єкти зазначених вище злочинів абсолютно ідентичні із родовим, однак, в залежності від складу злочину вони можуть деталізуватися (державна зрада – внутрішня безпека, шпигунство – зовнішня).

Окремі склади злочинів першого розділу містять також і додаткові безпосередні об’єкти (посягання на життя державного діяча, диверсія). Такими додатковими об’єктами виступають:

1) життя і здоров’я потерпілих осіб;

2) власність;

3) громадська безпека;

4) довкілля.

Окремі із злочинів проти основ національної безпеки України як обов’язкову ознаку складу злочину передбачають предмет злочину (диверсія, шпигунство).

Таким предметом є:

1) об’єкти, які мають важливе оборонне чи народногосподарське значення;

2) відомості, які містять державну таємницю;

3) матеріали, які містять публічні заклики до насильницької зміни конституційного ладу;

4) атмосферне повітря;

5) рослинний і тваринний світ.

Стаття 112 КК України як обов’язкову ознаку складу злочину також передбачає і потерпілу особу (державний або громадський діяч).

Із об’єктивної сторони всі злочини цього розділу сконструйовані як злочини із формальним складом, тобто є закінченими в момент посягання, незалежно від того чи настали наслідки. Винятки складають ст. 112 КК України, яка сконструйована як злочин з формально-матеріальним складом та ч.2 ст. 109 КК України, що має усічений склад злочину. Кваліфіковані види деяких посягань характеризується матеріальним складом, оскільки настання загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків є обов’язковим (ч.3 ст. 110 КК України).

Абсолютно всі злочини даного розділу вчиняються шляхом активних дій (завдання удару, вчинення вибуху, перехід на бік ворога), хоча ст. 112 КК України передбачає посягання, яке може виражатися і в бездіяльності (ненадання допомоги потерпілій особі).

Інколи обов’язковими із об’єктивної сторони можуть бути й інші ознаки. Зокрема, для державної зради у формі переходу на бік ворога обов’язковим є час вчинення злочину – під час військового стану або збройного конфлікту, при посяганні на державного діяча обов’язковою є обстановка вчинення, оскільки потерпіла особа перебуває в обстановці по виконанню своїх державних чи громадських обов’язків, засоби вчинення злочину (публічні заклики до насильницького повалення конституційного ладу із використанням засобів масової інформації).

Із суб’єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України вчиняються тільки умисно і при цьому умисел прямий. Для окремих злочинів характерні із суб’єктивної сторони й інші ознаки (мотив і мета). Зокрема, метою вчинення диверсії є ослаблення України; метою шпигунства є передача відомостей, що містять державну таємницю іноземній державі, організації чи їх представникам. Вбивство державного діяча може вчинятись або з метою перешкоджання його діяльності або з мотивів помсти за таку діяльність.

Суб’єктами злочинів, що передбачені першим розділом КК України можуть бути:

1) загальний суб’єкт – особа з 16 років (дії спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу, посягання на територіальну цілісність).

2) особа з 14 років – посягання на життя державного чи громадського діяча, диверсія.

3) спеціальний суб’єкт:

а) громадянин України за вчинення державної зради;

б) іноземець або особа без громадянства при вчиненні шпигунства;

в) представник влади (кваліфіковані види ст.ст. 109, 110 КК України).

Деякі статті першого розділу містять заохочувальні норми, за наявності яких суб’єкт може бути звільнений від кримінальної відповідальності за вчинене, при наявності передбачених умов (підстав) (ч.2 ст. 111 КК України, ч.2. ст. 114 КК України).

Отже, злочини проти основ національної безпеки України – це умисні, суспільно-небезпечні та протиправні діяння (дія або бездіяльність), які посягають на суспільні відносини, що забезпечують цілісність і недоторканість держави, її суверенітет та обороноздатність, вчинені суб’єктом злочину.