4. Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем

Основним безпосереднім об’єктом злочину є порядок виконання військовими службовими особами військових формувань України своїх повноважень із забезпечен­ня військового правопорядку у сферах: використання військового майна (у разі неза­конного використання транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна), проходження військової служби військовослужбовцями і виконання трудових обов’яз­ків робітниками і службовцями військових формувань (у разі незаконного використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам) та в інших сферах життє­діяльності військових формувань України (у разі іншого зловживання військової служ­бової особи владою або службовим становищем). Як додатковим обов’язковим (альтер­нативним), так і додатковим факультативним об’єктом цього злочину можуть бути особисті права та свободи людини і громадянина, власність або інші блага.

Предметом злочину (у першій його формі) є транспортні засоби, споруди та інше військове майно.

Обов’язковою ознакою другої форми цього злочину є підлеглий, який може висту­пати як потерпілий.

З об’єктивної сторони цей злочин характеризується:

1) діями, які полягають у порушенні службових прав і обов’язків, яке винний міг вчинити лише завдяки своєму службовому становищу. Ці дії вчинюються всупереч інтересам служби;

2) суспільно небезпечними наслідками у вигляді заподіяння істотної шкоди (ч. 1) або у вигляді тяжких наслідків (ч. 2);

3) причинним зв’язком між зазначеними діями і наслідками.

Дії при зловживанні військової службової особи владою або службовим станови­щем можуть мати такі форми:

1) незаконне використання транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна;

2) незаконне використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам;

3) інше зловживання владою або службовим становищем.

Істотна шкода полягає в завданні матеріальних збитків, – це шкода, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкі на­слідки – шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян (примітка 2 до ст. 423 КК).

Ознаки суб’єктивної сторони цього злочину аналогічні зловживан­ню владою або службовим становищем, передбаченим ст. 364 КК.

Суб’єкт цього злочину – військові службові особи, тобто військо­ві начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають по­стійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або ви­конують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка 1 до ст. 423 КК).

5. Добровільна здача в полон

Безпосередній об’єкт злочину – порядок виконання військового обов’язку в умовах воєнного стану та в бойовій обстановці.

З об’єктивної сторони злочин виражається у здачі в полон. Це може виявитися у діях, коли військовослужбовець, наприклад, під час бою викидає білий прапор чи за­лишає розташування свого підрозділу (частини) і втікає до розташування ворожих військ, де здається у полон, або у бездіяльності, коли він, скажімо, залишається на полі бою під час відступу своїх військ і захоплюється в полон після зайняття відповідних бойових позицій військами ворога.

Як випливає зі змісту диспозиції ст. 430, обов’язковою ознакою складу цього злочину є час: добровільна здача в полон може бути вчинена лише під час ведення військових дій.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, а також спе­ціальними мотивами: боягузством або легкодухістю.

Суб’єктом злочину є будь-який військовослужбовець.