12.2. Сутність і функції тренінгових технологій, проблеми їх розроблення і впровадження

Тренінгові технології є ключовим елементом системи активних методів навчання. Найчастіше використовується така форма їх застосування, як корпоративний тренінг (бізнес-тренінг). Це інтенсивний і досить короткий курс підвищення кваліфікації, призначений для навчання практичним навичкам, необхідним для успішної діяльності у професійній сфері. По суті, він призначений для вироблення серій стандартних алгоритмізованих навичок.

Більшість тренінгових програм базується на розробках закордонних авторів, адаптованих до українських реалій. У ролі викладачів, як правило, виступають психологи. З одного боку, це забезпечує душевний комфорт учасників, а з другого – знижує рівень подання спеціального (економічного) матеріалу. Інформація подається у стислому вигляді і максимально наближена до практики роботи підприємства-замовника. Від тренера не вимагається широких теоретичних знань предмета, оскільки він виконує в основному роль організатора групової роботи. По суті, проводиться семінар у режимі безперервної дискусії, що переривається міні-лекціями, діловими іграми, кейсами та іншими завданнями.

В цілому модель викладання має на меті формування позитивного настрою учасників, який би забезпечив трансформацію знань і екзистенціального досвіду в навички та уміння. Розбір теоретичного матеріалу закріплюється діловими та рольовими іграми або індивідуальними вправами. Концепція роботи базується на тому, що максимально ефективне засвоєння матеріалу забезпечується лише в разі практичного здійснення учасником певних дій.

За тематикою корпоративні тренінги умовно поділяються на такі групи:

– спрямовані на розвиток професійних навичок учасників (тренінги самоорганізації);

– командотвірні (тренінги командної роботи);

– такі, що формують навички ефективного управління персоналом (тренінги з організації роботи персоналу для вищого керівництва);

– що виробляють правильну психологічну установку стосовно споживачів (тренінги орієнтування на клієнта).

В окрему категорію можна виділити тренінги особистісного зростання. Вони передбачають навчальне середовище, в якому через вправи у відчуттях учасник може розкрити і усвідомити ті глибинні установки та інтерпретації, які безпосередньо впливають на результат, що створює їм життя.

За критерієм службового становища учасників тренінги також класифікуються на такі, що проводяться для топ-менеджерів, для керівників середньої ланки і для спеціалістів.

За формою проведення бізнес-тренінги можуть бути закритими (для співробітників однієї компанії) і відкритими (для співробітників різних компаній). Від цього залежить змістовне наповнення тренінгу (наприклад, галузева специфіка тренінгових завдань). Закриті тренінги крім основних функцій, як правило, виконують функцію командотвірну.

Залежно від спектра розглядуваних питань тренінги можуть бути тематичними і комплексними.

Тренінги в певному розумінні є формою практичної психологічної роботи і завжди відбивають у своєму змісті певну парадигму, якої дотримується ведучий (тренер). Виділяють такі головні парадигми:

– тренінг як форма ”муштри”, за якої жорсткими маніпулятивними прийомами формуються потрібні моделі поведінки і ”стираються” шкідливі, непотрібні;

– тренінг як тренування, у результаті якого відбувається формування і вироблення умінь і навичок ефективної поведінки;

– тренінг як форма активного навчання, метою якого є або передання психологічних знань, або розвиток певних умінь і навичок;

– тренінг як метод створення умов для саморозкриття учасників і самостійного пошуку способів вирішення власних психологічних проблем.

Міра відповідальності учасників тренінгу зі збільшенням переліку парадигм зростає, а міра відповідальності тренінгового персоналу – знижується.

У цілому ж вибір тренінгових технік і методів обумовлений цільовою спрямованістю тренінгу. Так, наприклад, якщо співробітникам необхідно повідомити важливі для їхньої роботи дані, то використовуються інформаційні техніки; якщо є потреба поліпшити групові стосунки – імітаційні ігри або груподинамічні вправи.

Застосування активних методів навчання не тільки різко поліпшує запам’ятовування матеріалу, а й сприяє його реалізації у повсякденному житті. Через це у процесі навчання персоналу придатні насамперед ті методи, за яких слухачі ідентифікують себе з навчальним матеріалом, включаються у навчальну ситуацію, спонукаються до активних дій, відчувають успіх і відповідно мотивують свою поведінку.

Важливу роль в ініціюванні активності учасників тренінгу відіграють засоби візуального супроводження: дошки (фліп-чарти – блокноти з відривними сторінками; білі дошки, які передбачають використання спеціальних маркерів), проектори для демонстрації слайдів, аудіо- та відеоапаратура, комп’ютерна техніка. Крім того, використання цих засобів полегшує процес засвоєння матеріалу аудиторією.

Отже, тренінгові технології є альтернативою традиційної моделі освіти, організованої за принципом ”переказування підготовленого матеріалу – перевірка його засвоєння студентами (слухачами)”. Їхня сутність полягає в тому, щоб у процесі взаємодії тих, хто навчає, і тих, хто навчається, актуалізувати творчий потенціал учасників, а не дати їм певну кількість знань. Через це єдиним шляхом зняття суперечності між сучасною системою академічної освіти і реаліями економічного життя є впровадження тренінгових технологій у навчальний процес вузів.

Застосування тренінгових технологій передбачає високий рівень залучення студентів у навчальний процес, а також побудова складної системи міжособистісних комунікацій, яка забезпечує ефективний обмін інформацією в ході творчої дискусії. У свою чергу, це сприяє розвитку у студентів (слухачів) аналітичного мислення і виробленню навичок прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності або недостатньої інформації.

Можливі різні варіанти застосування тренінгових технологій у процесі навчання. Так, проект ”Перепідготовка та працевлаштування колишніх офіцерів в Україні” мав на меті:

а) проведення комплексних і тематичних тренінгів (як групових, так і індивідуальних);

б) моделювання роботи комерційної організації (фірми);

в) супроводження самостійної підприємницької діяльності слухачів (надання маркетингових, консалтингових та інформаційних послуг на принципах бізнес-інкубації).

На основі аналізу результатів проекту ”Перепідготовка і працевлаштування колишніх офіцерів в Україні” можна зробити висновок, що використання тренінгових технологій ефективно мотивує слухачів до застосування отриманих знань на практиці. Нестандартні методи навчання дали змогу перевести теоретичні знання слухачів у нову площину, проте в той же час наглядно показали недоліки відповідних навчальних курсів, з точки зору їх інтеграції із заняттями практичного блоку.

Практичні заняття були об’єднані в такі модулі:

– управління персоналом і діловодство;

– контролінг і аналіз фінансової діяльності;

– бухгалтерський облік і внутрішній аудит;

– маркетинг;

– керування виробництвом;

– логістика (постачання, збут, ведення складського господарства).

За період навчання слухачі проходили через усі етапи життєвого циклу створюваної і/або існуючої фірми:

– планування створення і діяльності;

– заснування (реєстрація);

– організація діяльності;

– управління діяльністю (зокрема здійснення відповідних господарських операцій);

–визначення фінансових результатів діяльності й оцінка її ефективності.

У ході тренінгу відпрацьовувалися функціональні обов’язки персоналу модельованої фірми: прийняття управлінських рішень і здійснення господарських операцій. При цьому розглядались варіанти роботи у різних сферах економіки: як виробничої, так і невиробничої.

Тренінгова форма навчання передбачає колективну діяльність слухачів і їх спільну відповідальність за отримані результати, що є мотивацією ефективної роботи. Моделювання реальних господарських процесів дає змогу забезпечити максимально ефективну підготовку слухачів як до роботи в ролі співробітників реальних підприємств, так і до самостійної підприємницької діяльності.

Разом з тим досвід упровадження тренінгових технологій допоміг виявити низку проблем, з якими організатори тренінгів зіштовхнулися під час їх проведення, зокрема:

а) наявність суперечностей як із змістовної, так і з методичної точки зору між інноваційними підходами до навчання (тренінговими технологіями) і традиційними підходами;

б) недооцінка переваг тренінгових технологій викладачами академічних вузів;

в) відсутність спеціально підготовлених викладачів (тренерів), які досконало володіли б тренінговими технологіями, завдяки специфічним особливостям останніх порівняно з теоретичними економічними дисциплінами;

г) відсутність системи підготовки тренінгових матеріалів і послідовно-логічного впровадження тренінгів у навчальний процес: від міні-тренінгів по окремих розділах навчально-тематичного плану конкретної дисципліни до комплексного підприємницького тренінгу наприкінці навчання;

д) відсутність структурних підрозділів з розроблення та впровадження тренінгових технологій у вигляді спеціалізованих центрів (відділів, лабораторій) як у масштабах вузу, так і на факультетах (кафедрах);

е) і як наслідок попереднього пункту – відсутність системи взаємодії викладачів різних кафедр один з одним під час підготовки і проведення тренінгів, тобто слабка командна робота.

Вирішення зазначених проблем можливе тільки завдяки створенню цілісної системи підготовки і перепідготовки спеціалістів економічного профілю, в основу якої були б покладені як досягнення академічної науки, так і тренінгові технології.

Головні функції, які повинні виконувати тренінгові технології, доцільно розглянути на прикладі комплексного тренінгу як найскладнішого виду цієї форми навчання. До його функцій належать:

а) комплексна функція – передбачає вирішення єдиного підприємницького завдання, яке охоплює всі етапи життєвого циклу фірми:

– висунення і обґрунтування бізнес-ідеї;

– розроблення і обґрунтування концепції організації діяльності фірми;

– розроблення і обґрунтування бізнес-плану фірми;

– пророблення заходів і документів засновницького й організаційного періоду;

– робота у відділах модельованої фірми: від виконання окремих господарських операцій до аналітичної оцінки діяльності;

б) цільова функція – передбачає вироблення управлінських рішень і господарських операцій у розрізі функціональних обов’язків персоналу модельованої підприємницької структури;

в) інформаційна функція – припускає нагромадження і регулярне оновлення інформації, що стосується модельованих господарських процесів;

г) інтегративна функція – передбачає моделювання зовнішніх зв’язків фірми з контактними аудиторіями (контрагентами, фінансовими установами, державними органами);

д) комунікативна функція – має на меті виконання учасниками тренінгу індивідуальних завдань певного функціонального блоку і обмін інформацією між ними;

е) симулятивна функція – передбачає імітацію різних господарських ситуацій з метою розроблення учасниками тренінгу відповідних сценаріїв діяльності;

є) методологічна функція – забезпечує практичну направленість навчального процесу і врахування індивідуальних потреб учасників тренінгу;

ж) мотиваційна функція – передбачає формування в учасників тренінгу сталої мотивації до ефективної діяльності як у ролі співробітників реальних підприємств, так і в ролі підприємців.