3.3. Методологічна позиція (цільова настанова) суб'єкта діяльності

Позиція - точка зору, відно­шення до якоїсь справи Економіка праці являє собою систему економічних відносин між власником засобів виробництва (робото­давцем) та власником робочої сили (працівником, що найнятий), а також третьою стороною (держава, посередники на ринку праці, профспілки тощо) із приводу купівлі-продажу робочої сили (труда, ресурсу праці), її виробничого використання та відтворення .

Ця система відносин складається з двох підсистем: організаційно-економічних та соціально-економічних відносин.

Організаційно-економічні відносини відбивають відносини між людьми у процесі організації виробництва як такого (розстановка виконавців, встановлення послідовності операцій, підпорядкування працівників тощо), тобто йдеться про організацію виробництва (технологічного та трудового процесів). Зміст цих відносин не залежить від соціально-економічної форми праці.

Соціально-економічні відносини ґрунтуються на відносинах власності на засоби виробництва та робочу силу й охоплюють усі фази суспільного відтворення (виробництво, розподіл, обмін, споживання).

Відомо, що економічні відносини будь-якого суспільства виявляються як інтереси.

Економічні інтереси - це об'єктивні мотиви діяльності людей, що відбивають їх місце у системі суспільного виробництва

Місце кожного учасника у процесі суспільного відтворення визна­чається його положенням , щодо формування й руху матеріальних умов відтворення (капіталу, землі), а також реалізації цілей виробництва. Природно, що положення власника засобів виробництва у процесі суспільного відтворення відрізняється від положення найманого працівника.

Відношення власності формують різні види інтересів. Згідно із Законом України "Про підприємство" у країні можуть діяти підприємства, що ґрунтуються на Рособистій; Рродинній; Рприватній однієї особи з правом найму робочої сили; Уколективніп; Рдержавній комунальній; Рзагальнодсржавній; Р змішаній формах власності. Усі форми власності, окрім особистої та родинної, передбачають використання найманоїробочоїсили. Інтерес працівника, що найнятий, відбиває його відношення як власника своєї робочої сили з роботодавцем як власником засобів виробництва. Відповідно різні форми власності на засоби виробництва формують інтереси: загальнодержавні, муніципальні, колективні, особисті. Той чи інший інтерес суб'єкта економічних відносин визначає його цілі щодо процесу виробництва та визначає його методологічну позицію. На формування методологічної позиції також впливають суб'єктивні обставини (особисті якості суб'єкта економічної діяльності, особливості психічної організації його особи, стереотипи мислення, що вже сформувались, тощо).

Виходячи з власної методологічної позиції, суб'єкт економічної

діяльності визначає # структуру, ^логіку, Фметоди та засоби досягнення своїх цілей.

3.4. Нормативність методології економіки праці

Поняття "нормативність" виходить із понять "норма", "норматив". Норма (від лат. поітпа- провідна основа) - правило, закон у якій-небудь галузі знань.

^Норматив — це вихідне положення або регламентована величина, яка обумовлює характеристику інших предметів та явищ, що виникли з використанням цих положень, величин

Нормативність методології економіки праці може бути розглянута з двох позицій.

По-перше, сама наука про економіку праці є за своєю суттю методологічним засобом щодо практичної діяльності у цій галузі.

Наукові знання з позицій наукової діяльності є ціллю, метою наукових досліджень. У той же час отримані наукою знання виконують методо­логічну функцію, стають засобом практичної діяльності людини.

Як було розглянуто у попередній главі, в науці про економіку праці історично склалися два протилежні непримиренні підходи до визначення базових понять про працю, її роль у формуванні ціни товару, утворенні прибутку тощо. Звідси - протилежність у визначенні сутності економічних явищ, логіки формування та реалізації економічних відносин, методів практичної діяльності у галузі економіки праці.

Виступаючи у якості провідної основи, методологічного засобу, наукові положення протилежних напрямків визначають методологічну позицію суб'єкта економічної діяльності, а отже зміст методології його діяльності у цілому й у всіх її складових елементах.

По-друге, економічна діяльність у галузі праці є форма встановлення та реалізації економічних відносин. Система цих відносин ґрунтується на базових економічних відносинах - відносинах власності на засоби виробництва. Відносини власності визначають:

• спосіб поєднання працівника із засобами виробництва (економічне примушення, власне бажання),

• відношення і привласнення результатів виробництва (власник засобів виробництва с власником вироблених на них продуктів),

• умови розпорядження та використання факторів виробництва

• Економічний інтерес власника засобів виробництва реалізується через усю систему економічних відносин у процесах виробництва, розподілу, обміну та споживання, цей економічний інтерес визначає його методо­логічну позицію.

З другого боку, у галузі праці власник засобів виробництва вступає у економічні відносини з власником робочої сили, який має свій інтерес. Ці протилежні інтереси можуть бути реалізовані тільки при взаємодії їх носіїв. Схематично залежність методології економічної діяльності від базових економічних відносин наведено нарис. 5.

Нормативна залежність методології економіки праці може бути проілюстрована на прикладі економічних процесів, що відбуваються у нашій країні.

До середини вісімдесятих років економіка будувалася на загально­народній, у формі державної, власності на засоби виробництва. На цій підставі обґрунтовувалися важливіші теоретичні положення:

• пращ кожного члена суспільства, що основана на спільному володінні засобами виробництва, перетворюється у частку суєтної праці і, таким чином, праця кожного набуває форму безпосередньо громадської праці,

• робоча сила не є товаром, бо власник засобів виробництва та робочої сили виступає у одній особі, робоча сила включається планомірно у процес колективної праці, Р суспільство розподіляє різні види праці поміж галузями народного

• господарства відповідно до потреб, Р держава централізовано визначає загальні умови оплати праці та регулює

• величину заробітної плати, Р праця є обов'язком усіх працездатних громадян.

На цих теоретичних положеннях будувалася методологія економічної діяльності у галузі праці.

Всеохоплююче панування державної власності відтворювалось у загальнодержавному інтересі, який вважався головним, переважним над колективним, а колективний, відповідно, над індивідуальним. В особі кожного працівника як власника засобів виробництва всього суспільства та власника своєї робочої сили співпадали інтереси державні й особисті. Збіг економічних інтересів означав збіг методологічних позицій держави та конкретного працівника, а отже, і методології економічної діяльності у галузі праці.

Жорстке та логічне теоретичне обґрунтування у значній мірі не виправдало себе у економічній практиці. Методологія економічної діяльності у галузі праці виявилася хибною, що й привело до руйнування централізовано регульованої економіки.

Форми, методи, способи регулювання, що використовувалися для визначення міри труда та міри споживання, не забезпечували реалізації економічних інтересів працівників.

Міра труда визначалась як міра, що встановлена суспільством для визначення долі участі кожного працівника у сукупній праці, якою створено національний доход. Робочий час - є міра труда, що все узагальнює. Міра труда (робочий час) виступає також і мірою розподілу основної частини матеріальних і духовних благ, що отримує працівник в особисте споживання.

Міра труда розглядається як єдність кількісних та якісних його характеристик. Під кількістю труда —у вузькому сенсі — розуміється маса живого труда (м'язова та нервова енергія), що витрачена у процесі трудової діяльності; у широкому сенсі - витрати труда, що втілені у продуктах праці.

Якість труда-це категорія, що характеризує конкретну працю за її складністю, умовами та значенням. Складність праці визначається складністю роботи, а також рівнем кваліфікації працівника, яка потрібна для її виконання. Значення якості праці встановлюється у залежності від важливості даного виду праці для задоволення певних громадських потреб.

Як прийнято вимірювати кількість та якість труда? Кількість — терміном робочого часу у годинах, днях (екстенсивна величина), або обсягом витрат труда у одиницю часу (інтенсивна величина). Якість труда робітників та службовців вимірюється через тарифну систему. Показниками кваліфікації працівників є тарифні розряди, категорії, класи, вчені звання та ступені, що їм присвоєні.

Таким чином, праця як процес діяльності вимірюється його терміном та місцем працівника у тарифній системі, або присвоєним йому "ярликом". На практиці така методика породжувала неміряну кількість умовних і безумовних, абстрактних і конкретних нормативів, норм, коефіцієнтів, шкал залежності, обмежень, надбавок тощо, які часто не мали достатнього наукового обґрунтування, а то і зовсім відбивали суб'єктивізм тих, хто їх розробляв.

Вважалося, що через установлення міри труда держава реалізує інтерес суспільства у цілому, а також забезпечує інтенсивність роботи кожного працівника, реалізацію його особистого інтересу через рівну оплату за рівну працю. Фактично держава створила та використовувала бюрократичну свавільну пресингові систему норм праці, зрівняльності (читай: експлуатації одним працівником іншого), зниження оплати праці, що привело до відриву інтересу держави від інтересу конкретного працівника, а отже, до погіршення кінцевих результатів господарювання.

Таким чином, хибність наукового підґрунтя методології праці, що здійснювалась на загальнонародній, у формі державної, власності, використання у методології економічної діяльності недостатньо обґрунтованих методів, засобів обумовили необхідність реформування економічних відносин власності, признання товарності робочої сили.

Перехід до економіки, побудованої на різноманітних, рівноправних та рівнозначних формах власності передбачає можливість реалізації економічних інтересів усіх суб'єктів економічної діяльності. Методологія діяльності кожного учасника економічних відносин відбиває його методологічну позицію, що побудована на відповідному економічному інтересі. Оцінку методології діяльності конкретного суб'єкта дає ринок. Регулювання економічних трудових відносин здійснюється через ринок праці.

У ринковій економіці праця відокремлених виробників (окремого працівника чи колективу) обов'язково виступає як приватна праця. її суспільний характер виявляється у процесі обміну продукту праці, отримує громадське визнання через механізм попиту та пропозиції ринку. Ринок також формує та визначає співвідношення міри труда та міри споживання. На ринку шляхом порівняння індивідуальних витрат праці із суспільно необхідними визначається суспільна норма витрат праці на одиницю продукції, на одиницю корисного ефекту.

Таким чином міра труда визначається не характеристиками процесу праці та витратами труда як усебічною, кінцевою оцінкою, а трудом, що знайшов визнання на ринку.

У ринковій економії/і змінюється субординація економічних інтересів. Субординація інтересів планової економіки (загально-державні-колективні-особисті) втрачає своє всеохоплююче значення. Основним інтересом, що реалізується у процесі виробництва може бути як загальний (для державного підприємства), так і колективний (спільна форма власності), або особистий (особиста, родинна, приватна форми власності). У зв'язку з цим підвищується відповідальність окремого суб'єкта за формування методології своєї економічної діяльності у галузі праці.

Таким чином, нормативність методологи економіки праці визна­чається науковою основою та відносинами власності, на яких будується економічна діяльність

Резюме

Методологія є обов'язковою компонентою будь-якого виду діяльності. Це ідеальна модель и структури, цільової настанови, логіки відбору трудових елементів, що забезпечують досягнення цілі, та послідовності їх виконання, визначення методів та засобів майбутньої діяльності

2 У мисленні суб’єкта діяльності формується система епеменппв, що складають предмет майбутньої діяльності і забезпечують досягнення визначеної іцпі Структура цієї системи відбиває пише те що є сталим відносно незмінним при різнил її перетвореннях

3 Логіка організації та посчідовносіт діяльності — це розумове формування ечементів структури майбутньої діяльності та визначення послідовності /л виконання Вона включає в себе онтологічні гносеологічні та формачьно-логічні форми мислення

4. Онтологічний аспект логіки у методологи або логіка речей ', відбиває розумове встановлення взаємозв'язків елементів що включаються у структуру майбутньої діяльності

5. Гносеологічний аспект логіки у методологи або "логіка знання" відбиває у мис пенні взаємозв’язки понять та явищ і тим самим надає можливість пізнання суттєвої основи наступної діяльності та передбачати її результати

6. Формально-логічний аспект логіки у методологи або "логіка доводів та спростувань є формою розумового відхилення від конкретного змісту суджень, понять та побудови ідеального образу майбутньої діяльності на гранті принаджувального доведення побудованого тільки на формі зв'язків судження, що розглядається Формальна логіка вимагає додержання субординації загального і часткового, не дозволяє підміняти предмет міркування

7. Методологічна позиція — цільова настанова суб’єкта майбутньої діяльності, що відбиває його інтерес формування якого визначається відношенням суб’єкта до власності на засоби виробництва, його світоглядом, науковою позицією, природними компонентами та рівнем компетентності

8. Нормативність методології економіки праці визначається економічними інтересами власника засобів виробництва і власника робочої сичи Ці протилежні інтереси можуть бути реалізовані тільки при взаємодії їх носив

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Визначте поняття "методологія пізнання та діяльності"

2. Визначте функції методології

3. Охарактеризуйте складові елементи методології

4. Охарактеризуйте структуру діяльності як складовий елемент методологи економіки праці

5. Охарактеризуйте логіку організації та послідовності діяльності як складовий елемент методологи економіки праці

6. Визначте поняття "економічний інтерес"

7 Охарактеризуйте економічний інтерес як прояв економічних

ВІДНОСИН

8 Що визначає економічний інтерес суб'єкта економічної діяльності⁹

9 Що визначає методологічну позицію суб'єкта економічної діяльності¹?

10. Охарактеризуйте місце та роль економічної науки у визначенні методологічної позиції суб'єкта економічної діяльності

11. Які фактори визначають нормативність методології економічної діяльності¹?

Лгееши-уоаї Я: 2: 7:13; 14: 201.