2.2. Організаційно-розпорядчі методи управління

В управлінні діяльністю підприємств, поряд з економічними, важлива роль належить методам організаційно-розпорядчого впливу. Вони забезпечують чіткий розподіл обов’язків в апараті управління, дотримання правових норм і повноважень у вирішенні питань господарської діяльності, а також застосування заходів примусу і дисциплінарної відповідальності. Так, організаційно-розпорядчі методи забезпечують підтримку організованості роботи та високої дисципліни праці, координацію трудових зусиль працівників шляхом прямого (адміністративного) спонукання їх до дій, а також контроль за роботою підприємств, організацій і окремих працівників.

Застосування організаційно-розпорядчих методів впливу (рис. 2.1) виключає суб’єктивізм і захоплення адмініструванням. Інакше кажучи, керівник і працівники апарату управління, вирішуючи різноманітні питання господарської та іншої діяльності, не повинні покладатися лише на силу розпоряджень і наказів.

Рис. 2.1. Організаційно-розпорядчі методи управління

Організаційно-розпорядчі методи широко застосовуються в управлінні поточними справами. Вони тісно пов’язані з іншими методами. Так, виконання планових завдань забезпечується організаційно-розпорядчим впливом апарату управління па колективи людей.

Методи організаційного впливу (рис. 2.2 ) полягають у застосуванні в практиці управління законодавства, дотриманні вимог статутів фірм, організацій і різних організаційних статусів, зумовлених діючою структурою управління і прийнятим розподілом функцій управління, затверджених положень про структурні підрозділи, а також різноманітних нормативів.

Рис. 2.2. Форми впливу на об’єкт

Методи організаційного впливу відображають статистику управління, тобто організаційні аспекти системи. Їх дієвість найбільше проявляється в період створення нових організацій і підприємств, а також під час їхньої реорганізації.

У процесі поточного управління методи організаційного впливу використовуються і як організаційне стимулювання, до якого належать: підвищення в посаді, наділення працівників додатковими правами, надання їм більшої самостійності в роботі тощо.

Підвищення в посаді є одним з ефективних засобів впливу на працівників, який покладає на них відповідальність, змушує добре працювати і викликає почуття обов’язку за виявлену довіру. Пониження в посаді у багатьох випадках є також дієвим стимулом, який зобов’язує покращувати роботу.

Розширення прав і самостійності організаційно впливає на працівників, якщо це зумовлено об’єктивною необхідністю.

Отже, методи організаційного впливу забезпечують передусім регламентування організаційних основ управління. Це також і форма організаційного нормування, що передбачає розробку різних нормативів, які використовуються в системі управління, – правил внутрішнього розпорядку підприємств, організацій, нормативів часу на виконання окремих управлінських робіт. Методи розпорядчого впливу відображають динаміку процесу управління і є поточним розпорядженням. Вони спрямовані на вирішення різноманітних питань оперативного характеру, які виникають у процесі управління.

Розпорядчий вплив здійснюється через накази і розпорядження, визначення завдань, встановлення відповідальності, інструктаж підлеглих, координацію робіт і контроль за виконанням їх.

Накази і розпорядження можуть бути усними або письмовими. Це залежить від важливості завдань, умов діяльності та інших факторів. Але існують загальні рекомендації щодо цієї форми розпорядження. Наказ слід віддавати чітко і коротко. У багатьох випадках його доцільно висловлювати у вигляді прохання. Потрібно намагатися більше навчати, ніж наказувати. Основні вимоги до розпоряджень наступні: мають бути зрозумілими і об’єктивними; не повинні завдавати шкоди авторитету керівника; розпорядження слід віддавати з урахуванням індивідуальних якостей працівників; вони ефективні, коли розвивають ініціативу і самостійність у підлеглих; ступінь деталізації розпорядження залежить від умов, що склалися, і здібностей працівників.

Перш ніж ставити завдання підлеглим, керівник сам повинен добре засвоїти його сутність і мету. Якщо завдання виконує багато працівників, кожен з них повинен знати його основну мету.

Покладання відповідальності – один з компонентів розпорядження. Покладаючи відповідальність на працівника, керівник повинен точно сформулювати суть дорученої йому справи, вказати, за що він відповідає і кому підпорядковується з цього питання.

Інструктаж підлеглих повинен містити докладне пояснення порядку виконання робіт, їх розподіл між учасниками, призначення відповідального за виконання.

Координація та контроль роботи передбачають постійний облік, співставлення результатів і правильне розміщення працівників. Останнє має особливо важливе значення, бо досить часто людина погано працює тільки тому, що їй доручили не її справу.

Контроль за роботою може бути гласним (відкритим) і негласним. Методи організаційно-розпорядчого впливу реалізують керівники, функціональні підрозділи апарату управління, передусім організаційно-інструкторський апарат, що виконує функції організаційно-масової та виховної роботи серед працівників.