3.3. Дивізіональні структури
Поява цих структур тісно пов’язана з процесом децентралізації та диверсифікації фірм та необхідністю переходу у зв’язку з цим від функціональних форм організації до структур, що організовані за принципом відділів.
Такі організаційні структури, розроблені корпорацією “Дженерал Моторс”, стали моделлю для багатьох інших, зміна стратегії яких у бік диверсифікації та орієнтації на міжнародні ринки змусила перебудовувати структуру і створювати середню ланку управління у вигляді відділів нагляду за продуктами або різними групами споживачів чи за ринками збуту.
Відповідно виділяються наступні види дивізіональних структур:
продуктово-організаційна;
організаційна структура,
орієнтована на споживача;
регіональна організаційна структура.
Розглянемо особливості кожної з них.
Продуктова структура (рис. 3.3) використовується фірмами при різкому збільшенні асортименту виготовленої та реалізованої продукції. При ній повноваження щодо керівництва виробництвом та збутом якого-небудь продукту або послуги передаються одному керівнику, який є відповідальним за даний тип продукції.
Рис. 3.3. Продуктово-організаційна структура
Організаційна структура (рис.3.4), орієнтована на споживача, використовується організаціями, які виробляють великий асортимент товарів або послуг, що відповідають потребам великих груп споживачів, які мають чітко визначені або специфічні потреби.
Якщо два та більше таких клієнтів стають особливо важливими для фірми, вона може використовувати організаційну структуру, орієнтовану на споживача, при якій усі її підрозділи групуються навколо певних груп споживачів.
Рис. 3.4. Організаційна структура, орієнтована на споживача
Якщо діяльність організації охоплює великі географічні зони, особливо в міжнародному масштабі, то доцільною є структура організації за територіальним принципом, тобто за місцем знаходження, або регіональна (рис. 3.5).
Рис. 3.5. Регіональна організаційна структура
Переваги та недоліки дивізіональних структур
Різні типи дивізіональної структури мають ті ж переваги і недоліки, бо мають однакову мету – забезпечити більш ефективну реакцію фірми на той чи іншій фактор навколишнього середовища.
Продуктова структура дозволяє легко розробити нові види продукції, виходячи з міркувань конкуренції, удосконалення технології або задоволення потреб споживачів.
Регіональна структура дозволяє організації більш ефективно враховувати місцеве законодавство, соціально-економічну систему та ринки в міру географічного розширення її ринкових зон.
Щодо структури, орієнтованої на споживача, то вона дає організації можливість найбільш ефективно враховувати запити тих споживачів, від яких вона найбільше залежить.
Таким чином, вибір дивізіональної структури повинен базуватися на тому, який з цих факторів найбільш важливий з точки зору забезпечення реалізації стратегічних планів підприємства та досягнення його цілей.
Основним недоліком розглянутих структур може бути відносне збільшення витрат внаслідок дублювання однакових видів робіт для різних продуктових (споживацьких або регіональних) відділів, бо в кожному з них є свої функціональні підрозділи.