Тема 3. Сучасні організаційно-управлінські структури План

3.1. Суть організаційних структур

3.2. Бюрократичні оргструктури

3.3. Дивізіональні структури

3.4. Програмно-цільові структури

3.1. Суть організаційних структур

Виходячи з таких загальних характеристик організацій, як горизонтальний та вертикальний розподіл праці, всі підприємства (фірми), за винятком найдрібніших, поділяються на горизонтальні, спеціалізовані, функціональні області та вертикальні рівні керування.

Цей процес можна умовно поділити на наступні етапи.

Межі горизонтального розподілу:

• межі горизонтального розподілу праці (розподіл великого об’єму роботи на багаточисельні спеціалізовані завдання);

• групування завдань з метою визначення видів робот, функціональних областей;

• формування на основі функціональних областей, підрозділів та закріплення за кожним фахівцем певного виду роботи. 

Межі вертикального розподілу:

• делегування повноважень та розподіл відповідальності;

• визначення числа рівнів в ієрархії існування.

Так, якщо перші три пункти показують процес розподілу праці на складові загальної діяльності, тобто формування завдань, функціональних областей та підрозділів, то наступні 4-5 – координацію цієї діяльності, що становить суть керування.

Логічне співвідношення функціональних областей та рівнів управління побудоване в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати поставлених цілей, є організаційною структурою фірми.

Вибір раціональної організаційної структури фірми – одне з найважливіших питань, що визначає можливості її успішної діяльності. Якою ж повинна бути організаційна структура того чи іншого підприємства?

“Найкраща” структура для підприємств (фірм) – це та, яка дозволяє:

• ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем;

• доцільно розподіляти завдання між співробітниками та спрямовувати їх зусилля на досягнення основних цілей.

Вибір організаційної структури базується на стратегії фірми. Це означає, що структура фірми повинна бути такою, щоб забезпечувати реалізацію її стратегії.

Існують різноманітні альтернативні варіанти побудови організаційних структур, що успішно зарекомендували себе. Можна виділити три великі групи оргструктур:

1. бюрократичні;

2. дивізіональні;

3. програмно-цільові.

3.2. Бюрократичні оргструктури

Характеризуються:

• високим ступенем розподілення праці, що призводить до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

• розвиненою ієрархією управління, при якій кожний нижчий рівень контролюється вищим;

• наявністю численних правил та норм поведінки персоналу, що забезпечують чітке виконання спів робітниками своїх обов’язків;

• підбіром кадрів за їх діловими та професійними якостями в жорсткій відповідності до кваліфікаційних вимог.

Основними видами бюрократичних структур є:

1. функціональні структури;

2. лінійні функціональні структури (штабне управління).

Функціональна структура фірми представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Функціональна структура фірми 

На практиці суто функціональна побудова організації зустрічається рідко. Як правило, лінійне управління підкріплюється спеціальними допоміжними службами (штабами) (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Лінійно-функціональна структура (на прикладі корпорації)

Переваги бюрократичних структур:

1) стимулюють ділову та професійну спеціалізацію;

2) зменшують дублювання зусиль і споживання матеріальних ресурсів у функціональних областях;

3) покращують координацію у функціональних областях.

Недоліки бюрократичних структур:

1) відділи можуть бути більш зацікавлені в реалізації цілей та завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей всієї організації;

2) у великій організації ланцюг команд від керівника до виконавців стає дуже довгим.

Набутий досвід свідчить про те, що розглянуті структури доцільно використовувати в тих організаціях, які:

1. випускають відносно обмежену номенклатуру продукції;

2. діють у стабільних зовнішніх умовах;

3. для забезпечення свого функціонування потребують стандартних управлінських завдань.