3. Побудуйте схему розміщення сторінок в друкарській формі опд в 1/16 долю «на зворот своя форма». Спосіб комплектування – накладанням.

1. Характеристика друкарських форм флексографічного способу друку.

Флексографічні друкарські форми — різновид форм високого друку, які виготовляють з матеріалів з високими пружно-еластичними властивостями і високою стійкістю до полярних і неполярних розчинників друкарських фарб. Пружно-еластичні властивості флексографічних друкарських форм компенсують відхилення у зрості друкувальних елементів, нерівномірність поверхні матеріалів що задруковуються та робочих поверхонь друкарського апарату. Найдавніше флексографічні друкарські форми виготовлялись із гуми пресуванням з металевих форм, пізніше — за технологією лазерного гравіювання. Однак, для гумових форм характерні відхилення геометричних розмірів, як наслідок — деформації та зсідання (до 2,5 %), тому сучасні флексографічні форми виготовляють фотохімічним способом з фотополімеризаційноздатних флексографічних пластин (ФФП) за традиційною (аналоговою) та цифровою (СТР) технологіями. За технологією СТР є два способи виготовлення фотополімерних флексографічних друкарських форм (ФФДФ) — із записом інформації на маскованих ФФП та прямим гравіюванням рельєфу. ФФП за конструкцією бувають одно, дво і багатошаровими пластинами та безшовними циліндрами (рукавами). Одношарові пластини складаються з однорідного фоточутливого матеріалу. При друкуванні з такої форми значно деформуються друкувальні елементи і спотворюється зображення на відбитку. Двошарові пластини складаються із шару, у якому формуються друкувальні елементи, та шару основи, між якими можуть міститися (клейовий) шар для підвищення адгезії до основи, протиореольний (одночасно забарвлюючий) шар. Багатошарові пластини, крім вище згаданих, містять компресійний (демпферний) шар з мікропористого матеріалу, який у процесі друкування змінює свій об'єм, а більш жорсткий матеріал друкувальних елементів не деформується, що значно зменшує спотворення зображення при у загальному високих пружно-еластичних властивостях друкарської форми.На поверхні формних пластин, призначених для виготовлення друкарських форм за технологією СТР на маскованих ФФП, міститься спеціальний шар-маска, на якому з допомогою лазера попередньо записується мікрорельєф не зображення.Загальна товщина ФФДФ може становити від 0,43 до 6,5 мм, а висота рельєфу друкувальних елементів — 0,25-3,5 мм (відхилення до ±0,015 мм). Діапазон тонопередачі від 2 % до 95 % для форм, виготовлених за традиційною технологією, та від 1 % до 99 % — за технологією СТР. Мінімальний розмір штрихового елемента — 10-15 мкм. Оптимальний профільний кут друкувальних елементів — 70-80°. Тиражостійкість ФФДФ від 250 тис. до 1 млн. відбитків.Виробниками ФФП є фірми Du Pont (США)—Сусел; BASF (Німеччина) — пластини NyloFIex

2. Виготовлення форм глибокого способу друку з застосуванням пігментного паперу.

Різні за глибиною друкуючі елементи на формному циліндрі отримують шляхом травлення міді через задублений копіювальний шар, який знаходиться на ній. В залежності від тональності зображення він повинен бути різної товщини, завдяки чому регулюється глибина травлення. Такий рельєфний задубленний шар отримують переносом задубленої копії з проміжного світлокопіювального матеріалу пігментного паперу. Таким чином процес виготовлення друкарської форми зводиться до наступних операцій: - Підготовка формних циліндрів - Отримання на них пігментно-желатинової копії - Травлення та оздоблення копії Пігментний папір складається з паперової підкладки, яка покрита з однієї сторони оранжевого кольору шаром желатини товщиною 80-90 мкм з цільовими домішками. Щоб уникнути темнового задублення пігментний папір очутливлюють у розчині дихромату калія зазвичай безпосередньо перед експонуванням. Після того, як висушити пігментно -желатиновий шар, він стає світлочутливим і задублюється під дією УФ-випромінювання. Інформація копіюється на пігментний папір з тонових, штрихових і текстових діапозитивів. У процесі копіювання проводиться растрування одночасно тонів, штрихів і тексту. Для цього папір пігментний експонують два раза: крізь растр і крізь діапозитиви. Растр глибокого друку представляє собою скляну пластину, на поверхні якої нанесені дрібні непрозорі зазвичай квадратні елементи, розділені між собою прозирими проміжками — «лініями». Ширина непрорзорих елементів у 2,4-4,0 рази більша ширини прозорих «ліній». Найбільше застосування отримали растри 70-80 лін./см. Під час експонування крізь растр 1 промені світла пройдуть тільки крізь його прозорі ділянки в результаті чого пігментно желатиновий шар буде розчленованний задубленими на однакову глибину взаємо перпендикулярними лініями. При експонуванні, наприклад крізь тоновий діапозитив інтенсивність світлового потоку, який пройшов крізь нього, буде залежати від ступеня прозорості його ділянок. Таким чином чим більша прозорість діапозитива, тим будуть глибше задублюватися ділянки пігментно желатинового шару, які знаходяться між задубленими «лініями» (остані при цьому отримують додаткове задублення). Експоновану копію прикатують пігментно- желатиновим шаром до обезжиреної поверхні формного циліндра. Потім при обертанні циліндра у воді набухає незадубленний пігментно желатиновий шар і від нього легко відстає паперова основа. При подальшій обробці водою всі незадублені ділянки шару розчиняються і видаляються з поверхні, тобто проходить проявлення копіїПісля висушування на мідній поверхні циліндра залишається рельєфний пігментно желатиновий шар однакової максимальної висоти «ліній» і різної висотиелементів між ними. При цьому максимальна висота останніх, яку зазвичай називають товщиною, відповідає самим світлим ділянкам оригіналу. Для штрихових зображень і текста товщина всіх задублених елементів між лініями буде однаковою. Травлення форм глибокого друку проводиться водним розчином хлорного заліза і представляє собою складний фізико-хімічний процес. Основною його відміною від травлення форм високого друку є те , що травлення проходять не проміжкові елементи, а друкуючі елементи; травлення металу (міді) проходить під задубленим пігментно-желатиновим шаром, а це ускладнює контроль. Травлячий розчин викликає набухання пігментно-желатинового шару і проникає до поверхні міді, вступаючи з нею у хімічну реакцію з утворенням добре розчинних сполук хлорної міді і хлорного заліза. Ці продукти реакції видаляються з поверхні міді, проникають через пігментно желатиновий шар і переходячи у травлячий розчин. Швидкість дифузії травлячого розчину крізь пігментно-желатиновий шар до поверхні міді збільшується при зменшенні товщини шару і концентрації розчину хлорного заліза. Під тонкими ділянками шару травлення починається раніше і проходить інтенсивніше, ніж під більш товстими шарами. Однак тільки за рахунок товщини цього шару отримати необхідну градацію друкуючих елементів тонового зображення не завжди можна. У зв'язку з цим у багатьох випадках проходиться у процесі травлення регулювати градацію заглиблень, також шляхом зміни концентрації травлячого розчину, часом його дії та іншими способами. Для травлення форм глибокого друку використовується різноманітне обладнання, у тому числі автомати з програмним керуванням. їх можна поділити на дві групи: до першої відносяться автомати, які здійснюють травлення з поступовим зменшенням концентрації травлячого розчину по заданій програмі. Це дозволяє отримати необхідний інтервал глибин друкуючих елементів форми. До другої групи входять автомати, у яких застосовується для травлення розчин хлорного заліза однієї концентрації. При цьому травлячий розчин додають спеціальні добавки, які змінють диффузійну проникність пігментно-желатинового шару таким чином, що в процесі травлення досягається заданий інтервал глибин друкуючих елементів. Ці автомати найбільш прогресивні. У результаті під пігментно-желатиновим шаром отримуються друкуючі елементи потрібної глибини — від 3 до 35 мкм. Крізь "лінії" шару, отримані від копіювання растра, травлячий розчин не проникає, і мідь не травиться. У результаті цього отримуються перегородки, необхідні для підтримки ракеля про друкуванні, після травлення з форми видаляють належними розчинами пігментно-желатиновий шар (мал. 1, є). У кінцевому результаті отримується друкарська форма з постійним розміром і змінною глибиною друкуючих елементів. Для підвищення тиражестійкості до 0,4-0,5 млн. відбитків і більше, на її поверхню нарощують гальванічним способом, тонкий шар хрому (3-5 мкм.)