Практичне заняття 3 Завдання 1

Побудова бажаного іміджу організації, серед іншого, включає етапи:

- комплексне осмислення, аналіз переваг та недоліків організації, діагностика реального іміджу;

- відбір найбільш притаманних для організації позитивних характеристик, формування відповідного образу, що вигідно вирізняє організацію серед інших їй подібних (бажаний імідж).

Проведіть такий аналіз, розробіть рекомендації з побудови іміджу, запропонуйте конкретні маркетингові заходи, що сприятимуть покращенню або підтриманню іміджу університету, вякому Ви навчаєтесь.

Завдання 2

Оберіть на власний розсуд будь-яке візуальне іміджеве повідомлення (репортаж, рекламний відеоролик, статтю, плакат) і письмово опишіть (використовуючи моделі, запропоновані М. Маклюеном, Р. Арнхеймом, Р. Бартом), які саме коди використовував відправник.

Тести для самоперевірки знань

1. Алгоритм побудови бажаного іміджу організації включає вирішення таких завдань: 1. розробка проекту просування іміджу організації; 2. побудова публічної ідентичності організації; 3. діагностика реального іміджу; 4. відбір позитивних характеристик організації. Оберіть правильну послідовність дій:

1) 3, 4, 2, 1;

2) 1, 2, 3, 4;

3) 3, 4, 2, 1;

4) 1, 3, 4, 2.

2. До загальних ознак іміджу не включають такі:

1) синтетичність, правдоподібність;

2) невизначеність, вразливість;

3) стабільність, стислість;

4) всі перелічені пункти відображають загальні ознаки іміджу.

3. Ключові етапи створення іміджу організації:

1) комплексне осмислення, аналіз переваг та недоліків організації, діагностика реального іміджу;

2) побудова «фундаменту» іміджу, формування зовнішнього іміджу; формування внутрішнього іміджу.

3) вірна відповідь відсутня.

4. Моделі М. Маклюена, Р. Арнхейма, Р. Барта є моделями:

1) вербальної комунікації;

2) візуальної комунікації;

3) і вербальної, і візуальної комунікації;

4) вірна відповідь відсутня.

5. За М. Маклюеном до гарячих мас-медіа відносяться:

1) телебачення, телефон;

2) радіо, кіно і друк;

3) телебачення, телефон, радіо, кіно, друк.

6. За М. Маклюеном до холодних мас-медіа відносяться:

1) телебачення, телефон;

2) радіо, кіно і друк;

3) телебачення, телефон, радіо, кіно, друк.

7. У разі використання якого засобу від адресата звернення вимагається менше включення:

1) гарячого;

2) холодного.

8. У створенні іміджу в ринковому середовищі зацікавлені насамперед такі організації:

1) комерційні підприємства;

2) державні підприємства;

3) громадські організації;

4) відповіді 1 і 2 вірні.

5) усі варіанти відповіді вірні.

Література: 1, 2, 3.

1.4. Імідж в різних контекстах

Мета вивчення: розглянути імідж як багатофакторний феномен в різних контекстах.

Персональний імідж. Імідж часто розглядається в двох ракурсах: як «лице» або «личина», образ або маска. У першому випадку розуміння іміджу як зовнішнього прояву внутрішньої суті людини включає різноспрямоване і складне функціонування багаточисельних граней його особи в різних формах активності, а також вплив на діяльність і поведінку індивіда глибинних шарів психіки. У другому – під іміджем бачать лише маску, використовувану для вирішення миттєвих завдань.

Природною основою для побудови персонального іміджу є менталітет. Найважливіші складові менталітету – національний характер, образ життєдіяльності, етнопсихологічні особливості. Основна форма закріплення природного історичного розвитку – менталітет, а його результат – ментальності як приватні проекції на індивідуальну і групову психіку, що відображають своєрідність життєдіяльності, світосприймання, світогляду, поведінкову специфіку різних соціально-історичних типів особи, окремих соціальних груп, соціуму, популяції в цілому. Менталітет і ментальність співвідносяться як загальне і приватне.

Менталітет включає наступні змістовні компоненти:

• спосіб життя як відносно самостійну систему основних форм життєдіяльності людини, соціальної групи, суспільства, пов'язану з національним устроєм, стилем, обрядовістю, побутом та ін.;

• духовні основи народного життя, узяті в широких історичних рамках (витоки у формі історичної пам'яті, історична спадщина як духовно-етичний потенціал, що виявляється в історичній ідентифікації);

• національну психологію (національний характер).

З одного боку, імідж – результат життєдіяльності людини, а з іншої – засіб управління його життєвою перспективою.

Найчастіше приділяють увагу цілеспрямованому розвитку свого іміджу відомі особи: публічні політики, діячі науки і мистецтва, спортсмени, журналісти, крупні бізнесмени.

Імідж людини є складним системним утворенням, що сполучає у собі ряд часних іміджів. Сучасна наука побудови іміджу як цілісного образу виділяє такі різновиди часних іміджів:

1. Імідж середовища існування. Принцип його формування: трохи краще, ніж у інших, якщо дозволяє бюджет.

2. Габітарний імідж. Принцип формування: врахування особливостей зовнішності людини, її тілобудови, постави, обличчя, ходи. Імідж проявляється у вмінні одягатися, вмінні триматися у колективі, спілкуватися з колегами та ін. Образ повинен асоціюватися у підсвідомості оточуючих з тією соціальною групою, до якої суспільство ставиться позитивно.

3. Дільвий імідж. Про людину можна судити з тих речей, які вона зробила сама. У менеджера – це ділові папери. Важливо враховувати і форму, і зміст.

4. Вербальний імідж. Це думка, що формується під час мовного спілкування. Теоретики пропонують такі правила формування вербального іміджу: розмовляти, а не говорити; говорити те, що хочуть почути; провокувати усмішку у співрозмовника; використовувати нормовану мову, що схвалюється суспільством. Якщо існують проблеми з мовленням, що викликають бар’єри у спілкування (невміння чітко і зрозуміло висловлювати думки у бесіді), необхідно уникати експромтів, заздалегідь готуватись до зустрічі з співрозмовником.

5. Невербальний, поведінковий імідж. Створюєтья на основі вивчення і врахування впливу жестикуляції, міміки, положення тіла у просторі. Формуванню невербального іміджу сприяють тренованість, здоровий спосіб життя, відмова від шкідливих звичок.

Еталонний імідж відповідає трьом основним вимогам.

По-перше, він базується на ментальному потенціалі конкретної людини, орієнтований на постійний розвиток духовно-етичних і професійно-особових якостей, стимулює позитивне особове зростання людини в зоні найближчого розвитку.

По-друге, еталонний імідж максимально гармонізує зовнішній вигляд, психічний простір людини, сприяє автентичному поєднанню зовнішності, внутрішнього настрою і поведінки людини в ситуаціях спілкування.

По-третє, еталонний імідж розвиває інтервальну стратегію ставлення людини до життя і до себе, стимулює її активність, постійну роботу по саморозвитку і самоудосконаленню, виступає засобом досягнення успіху в житті.

Професійний імідж – важлива складова частина іміджу. Інтервальна життєва стратегія націлює людину на досягнення життєвого успіху в трудовій сфері. Професійна кар'єра значною мірою залежить від рівня розвитку позитивного професійного іміджу.

Як важливі умови створення привабливого професійного іміджу виділяють духовність, моральність, а його основою вважаються ділові і лідерські якості, уміння вирішувати конфлікти, встановлювати партнерські стосунки, комунікативні здібності, переконливість, адаптивність, оптимізм, доброзичливість.

Політичний імідж. Політик має об’єднувати коло себе населення, слугувати для нього певною фігурою захисту. Лідери нації високо оцінюються тоді, коли вони не тільки можуть побачити майбутнє, але й здатні повести за собою туди населення.

Імідж політика складається з цілої низки компонентів, які в ідеалі повинні "працювати" на створення єдиного образу:

• програм, заяв, в яких відображені основні ідеї лідера. Це, як правило, кілька найбільш злободенних проблем суспільного життя, що вимагають вирішення. У передвиборчий період мета політичного курсу, що пропонується лідером, висловлюється в короткій і доступній для розуміння формулі-тезі. Багато претендентів на вищі державні посади асоціюються з простими за формулюванням, але яскравими гаслами своїх виборчих кампаній: "Новий курс" - Ф.Рузвельт, "Нові горизонти" -Дж.Картер, "Головне - це люди" - Б.Клінтон, "На захист працюючих сімей" - А.Гор;

• поведінки, що дозволяє продемонструвати риси характеру, які у суспільній свідомості пов'язуються з поняттям лідера. Серед них такі, як рішучість у відстоюванні своїх ідей, компетентність. Важливо, щоб поведінка політика демонструвала простоту, відкритість у спілкуванні та інші якості, які викликають симпатію і довіру у людей;

• зовнішності (одяг, обличчя, фігура), жестів, красномовності. Психологи говорять, що ставлення до політика визначається не тільки тим, що він говорить і пропонує, але також і тим, як він виглядає. Навіть стиль одягу покликаний підкреслити візуальний образ політика, наблизити його до певних груп населення. Наприклад, символами деяких політиків стали певні деталі одягу: шинель (Й.Сталін), морський кітель (У.Черчілль). Відомо, що М.Тетчер, дочка дрібного купця, ставши британським прем'єр-міністром, підкреслювала свій зв'язок з середнім класом, купуючи одяг в системі магазинів для цього класу;

• біографії: походження, освіта, професія, партійність. Авторитет кандидата може підкріпити його посадовий статус та імідж тієї організації, з якою він у професійному плані пов'язаний. Підтвердити право на лідерство можуть і яскраві факти життєвого шляху, що підтверджують сміливість і рішучість політика, наприклад, служба в армії, участь у військових діях, боротьба з корупцією та привілеями, з проявами несправедливості.

Імідж включає в себе додаткові складові, які покликані наблизити політика до пересічного громадянина, роблячи його образ більш близьким і знайомим: це характеристики, що розривають взаємовідносини з членами сім'ї чи певні захоплення.

Підсумовуючи, можна навести думку відомого французького спеціаліста з виборчих технологій Ж.Сегела.

Свої спостереження, що стосуються побудови вдалих іміджів, він запропонував у формі восьми заповідей:

1. Голосують за людину, а не за партію.

2. Голосують за ідею, а не за ідеологію.

3. Голосують за майбутнє, а не за минуле.

4. Голосують за образ соціальний, а не політичний.

5. Голосують за людину-легенду, а не за посередність.

6. Голосують за долю, а не за буденність.

7. Голосують за переможця, а не за невдаху.

8. Голосують за цінності справжні, а не надумані.

Імідж бізнесу. Найважливіші показники професійного іміджу:

• соціальні цінності, підтримувані організацією;

• наявність і рівень розвитку фірмового стилю;

• задоволеність партнерів і споживачів контактами з персоналом підприємства (організації);

• задоволеність персоналу своєю працею;

• задоволеність стосунками між співробітниками;

• низький рівень конфліктів і їх керованість;

• оптимальне поєднання формальної і неформальної структур підприємства;

• наявність авторитету у фахівця зовні і всередині організації та ін.

Імідж організації. Імідж організації – це цілісне сприйняття (розуміння і оцінка) організації різними групами громадськості, що формується на основі інформації про різні сторони діяльності організації, що зберігається в їх пам'яті.

Структуру іміджу організації складають представлення людей відносно організації, які умовно можна розділити на вісім груп (компонентів):

1. Імідж товару (послуги) – це поширене і досить стійке уявлення про відмітні або ж виняткові характеристики продукту, що додають йому особливу своєрідність і виділяють його з розряду аналогічних продуктів.

2. Імідж споживачів товару включає уявлення про стиль життя, суспільний статус і характер споживачів.

3. Внутрішній імідж організації – це уявлення працівників про свою організацію. Зайняті розглядаються тут не лише як чинник конкурентоспроможності організації, одна з ключових груп громадськості, але і як важливе джерело інформації про організацію для зовнішніх аудиторій. Основними детермінантамі внутрішнього іміджу є культура організації і соціально-психологічний клімат.

4. Імідж засновника і основних керівників організації (йдеться про індивідуальні іміджі кожного керівника) включає уявлення про наміри, мотиви, здібності, установки, ціннісні орієнтири і психологічні характеристики засновника (керівників) на основі сприйняття відкритих для спостереження характеристик, таких як зовнішність, соціально-демографічна приналежність, особливості вербальної і невербальної поведінки, вчинки і параметри не основної діяльності, або точніше контекст, в якому діє(ют) засновник (керівники) організації.

5. Імідж персоналу – це збірний узагальнений образ персоналу, що розкриває найбільш характерні для нього риси. Імідж персоналу формується, перш за все, на основі прямого контакту з працівниками організації. При цьому кожен працівник може розглядатися як «обличчя» організації, по якому судять про персонал в цілому.

6. Візуальний імідж організації – це уявлення про організацію, субстратом яких є зорові відчуття, що фіксують інформацію про інтер'єр і екстер'єр офісу, торгівельні і демонстраційні зали, зовнішній вигляд персоналу, а також фірмову символіку (елементи фірмового стилю).

7. Соціальний імідж організації – це уявлення широкої громадськості про соціальні цілі і роль організації в економічному, соціальному і культурному житті суспільства.

8. Бізнес імідж організації – це уявлення про організацію як суб'єкта певної діяльності. Як основний детермінант бізнесу-іміджу підприємницьких організацій виступає ділова репутація, або сумлінність / недобросовісність (дотримання етичних норм бізнесу) в здійсненні підприємницької діяльності, а також ділова активність організації, індикаторами якої є: об'єм продажів; відносна частка ринку; інновационность технології і міра її освоєння; патентний захист; різноманітність товарів; гнучкість цінової політики; доступ до збутових мереж.

Імідж організації відрізняється відносною стабільністю. Потрібний тривалий час і великі зусилля, щоб змінити уявлення людей, оскільки людина завжди йде по шляху досягнення максимальної внутрішньої узгодженості. Дуже поважно, щоб кожен елемент структури іміджу був інформаційно заповнений самою організацією. У протилежному випадку масова свідомість, через певні стереотипи, наповнить вмістом бракуючий елемент самостійно, що не завжди може піти на користь організації: у подальшому, впроваджуючи в масову свідомість нову інформацію, доведеться долати бар'єр вже існуючої установки.

Імідж країни. Імідж країни (за визначенням Міжнародної організації по туризму) – це сукупність емоційних та раціональних уявлень, які виникають з співставлення всіх ознак країни, власного досвіду та пліток, які впливають на визначення створеного образу. Усі перелічені фактори при згадуванні назви одразу побудувати цілу низку асоціацій по відношенню до даної країни. Науковці поділяють фактори, що формують імідж карїни, на внутрішні (економічні, політико-правові, науково-технічні, соціокультурні) і зовнішні (участь у міжнародних організаціях та місце країни в міжнародних рейтингах).

До економічних факторів відносять: інвестиційний клімат, випуск експортоспроможних національних продуктів, рівень інфляції, підтримку зростаючих життєвих стандартів.

До політико-правових факторів відносять: політичну стабільність і стабільність законодавства, рівень корупції, підтримування відповідного глобального правового поля, ступінь управлінської злагодженості.

До науково-технічних факторів відносять: формування інноваційної політики, розвиток і підтримку високотехнологічного виробництва та технологічних розробок, розвиток інформаційного простору.

До соціокультурних факторів відносять: розвиток і підтримку культури та спорту, розкриття освітнього потенціалу.

Міжнародні рейтинги відносять до зовнішніх факторів, що формують імідж країни на міжнирадних ринках. Соціально-економічний рівень країни оцінюється за допомогою комплексного показника її благополуччя. За модернізованою методикою Всесвітнього банку використовується чотири основні показники. Розглядаються доля ВВП на душу населення, а такж рівень забезпеченості населення за такими параметрами: виробничі ресурси (основні фонди, дороги тощо), природні ресурси, людські ресурси (рівень освіти, культури тощо).

Участь країни у всесвітніх міжнародних організаціях створює реальні можливості для взаємодії практично з усіма державами світу в рамках багатосторонньої дипломатії. Членство в них доповнює і розширює двосторонні та регіональні механізми забезпечення фундаментальних національних інтересів країни, відкриваючи доступ до світового досвіду. Інформації, статистики, експертних послуг, джерел технічної та фінансової допомоги. Через членство в них країна бере участь у формуванні архітектури світового порядку, вирішеє питання гарантій своєї національної безпеки.Пріоритетним за напрямом діяльності країни у всесвітніх міжнародних організаціях є участь в ООН та її спеціалізованих установах.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Умови забезпечення іміджу колективу.

2. Основні складові професійного іміджу.

3. Виборчі технології.

4. Імідж і авторитет країни та їхня роль у міжнародних відносинах.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4

Завдання 1

Виберіть з приведеного нижче списку країну. Підготуйте інформацію про досвід участі цих країн у всесвітніх міжнародних організаціях.

1. Україна

2. Німеччина.

3. Польща.

4. США.

Завдання 2

Заповніть таблицю факторів, що формують імідж карїни, використовуючи такі складові: інвестиційний клімат, формування інноваційної політики, розвиток і підтримка культури та спорту, розвиток і підтримка високотехнологічного виробництва та технологічних розробок, політична стабільність і стабільність законодавства, випуск експортоспроможних національних продуктів, ступінь управлінської злагодженості, рівень інфляції, рівень корупції, підтримка зростаючих життєвих стандартів, розкриття освітнього потенціалу, підтримування відповідного глобального правового поля,

розвиток інформаційного простору.

Таблиця

Фактори формування іміджу країни

Економічні	Політико-правові	Наково-технічні	Соціокультурні