- •1. Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки
- •2. Стан охорони праці в України та в інших країнах
- •3, Основні поняття у галузі „Охорона праці”.
- •4. Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці” та її зв'язок з іншими дисциплінами.
- •5. Основні законодавчі акти про охорону праці.
- •6. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Гарантії в законодавчому порядку прав громадян на охорону праці.
- •7. Основні положення Закону України „Про охорону праці”.
- •8.Основні положення Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
- •9. Галузеві та міжгалузеві державні нормативні акти з охорони праці.
- •10. Види та строки навчання та перевірки знань робітників з питань охорони праці.
- •11. Основні види інструктажів з охорони праці, їх призначення та періодичність.
- •12. Органи державного управління охороною праці.
- •13. Органи державного нагляду за охороною праці.
- •14. Розслідування та облік нещасних випадків.
- •15. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •16. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань та отруєнь.
- •17. Розслідування та облік аварій.
- •18. Відшкодування збитку робітникам у разі пошкодження їх здоров’я.
- •19. Штрафні санкції відносно підприємств.
- •20. Відповідальність працівників за порушення законодавства з охорони праці.
- •21. Гігієна праці та виробнича санітарія. Основні питання, що розглядаються в даному розділі дисципліни „Основи охорони праці. ”
- •22. Вентиляція виробничих приміщень. Призначення та класифікація систем вентиляції.
- •23. Принципи розрахунку повітропродуктивності систем штучної вентиляції.
- •24. Мікроклімат виробничих приміщень. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.
- •25. Прилади для вимірювання параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях. Особливості повітряного середовища у приміщеннях з використанням персональних комп'ютерів та відеодисплейних терміналів.
- •26. Основні світлотехнічні поняття та одиниці.
- •27. Види виробничого освітлення.
- •28. Нормування природного та штучного освітлення.
- •29. Принципи розрахунку природного та штучного освітлення виробничих приміщень.
- •30. Фізичні характеристики шуму.
- •31. Нормування шуму та вимірювання його рівнів.
- •32. Вплив шуму на організм людини.
- •33. Основні принципи захисту від шкідливого впливу шуму на організм людини.
- •34. Інфразвук та ультразвук, їх джерела та принципи нормування. Вплив на організм людини.
- •35. Основні параметри та види вібрацій.
- •36. Нормування вібрації та вимірювання її рівнів.
- •37. Вплив вібрації на організм людини.
- •38. Види та властивості іонізуючих випромінювань. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини.
- •39. Нормування іонізуючих випромінюваннь. Заходи і засоби захисту від іонізуючого випромінювання.
- •40. Електромагнітні випромінювання, що пов'язані з використанням комп'ютерної техніки (рентгенівське, оптичне, та радіочастотного діапазону). Їх вплив на організм людини.
- •41. Електробезпека. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини.
- •42. Фактори, що спливають на наслідки ураження електричним струмом.
- •43. Основні види електричних травм.
- •44. Умови ураження людини струмом при доторканні до струмопровідних частин електромереж.
- •45.Надання медичної допомоги при ураженні людини електричним струмом.
- •46. Пожежна безпека. Основні причини пожеж.
- •47.Небезпечні та шкідливі чинники, що пов’язані з пожежами
- •48. Основні теорії горіння та різновиди горіння. Необхідні умови для виникнення горіння.
- •49. Показники пожежовибухонебезпечності.
- •50. Категорія приміщень за вибухо – та пожежонебезпечністю.
- •51. Електробезпека приміщень з використанням персональних комп'ютерів і відеодисплейних терміналів.
- •52. Установки та засоби гасіння пожеж
- •53. Організація пожежної безпеки. Закон України „Про пожежну безпеку”.
- •1. Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки 1
- •2. Стан охорони праці в України та в інших країнах 1
30. Фізичні характеристики шуму.
Шум являє собою сукупність звукових хвиль. Звукові хвилі - це коливальні зміни тиску повітря - скупчення та розрідження. Фізичними характеристиками звукових хвиль є: інтенсивність, спектр та часові характеристики.
Інтенсивність звуку (енергетична характеристика ) - визначається зміною рівня тиску в навколишньому середовищі. Суб'єктивною характеристикою звуку, пов'язаною з його інтенсивністю, є гучність, що залежить від частоти звуку.
Спектр - прості гармонічні коливання, що складають звук та характеризуються частотою, фазою та амплітудою. Сумарний тиск створений складним звуком, виражається рівнем звукового тиску. В залежності від частоти коливань звуки поділяють на:
інфразвук - від 10-1 до 50 Гц;
чуттєвий звук - від 50 до 5*104Гц;
ультразвук - від 5*104 до 109Гц;
гіперзвук - від 109 до 1013 Гц.
Звуки, що сприймаються людським вухом, лежать в діапазоні від 16 Гц до 20 кГц. Цей діапазон називається звуковим діапазоном частот. Звукові хвилі з частотою нижче 20 Гц називаються інфразвуком, а вище 20 кГц - ультразвуком.
Часові характеристики звукових хвиль представляють собою суму короткочасних імпульсів, що характеризуються, часом появи та амплітутодою, які визначаються типом джерела звуку. В залежності від тривалості виділяють безперервні (або стаціонарні) звуки, час дії яких, або тривалість, більше 2 с, та імпульсивні звуки - пульсуючі коливання, що з'являються нерегулярно і тривають менше 1 с. Параметрами імпульсивних звуків є час зростання, піковий рівень та тривалість. Частотний склад імпульсивних звуків встановлюється спектральною густинною енергії.
З урахуванням сказаних властивостей слуху встановлено логарифмічну шкалу для вимірювання рівня звукового тиску шуму. Кожний рівень цієї шкали, що відповідає зміні інтенсивності щуму в 10 разів, називається белом (БА). Так, якщо інтенсивність одного звуку більша інтенсивності другого в 10 разів, то другий звук вважають більшим на 1 БА, якщо в 100 разів більше - на 2 БА, в 10000 разів - на 4 БА і т. д. На практиці більш зручною виявилася величина в 10 разів менша бела - децибел (дБА). Це не абсолютна, а відносна одиниця, що грунтується на використанні логарифма відношення даної інтенсивності звуку (і) та порогової інтенсивності (і0); за цей поріг приймається інтенсивність, що відповідає звуковому тискові 0,4*10-4Па або потужності близько 10-16 Вт. Вважається, що це мінімальна інтенсивність, яка сприймається людським вухом.
Серед фізіологічних ефектів шумів велику роль грають реакції слухового аналізатора. Наприклад,при космічних польотах акустична енергія впливає на вестибулярний апарат, механічні рецептори тіла, нервову систему, на сон та емоції (поява почуття страху )..
31. Нормування шуму та вимірювання його рівнів.
При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 та ДСН 3.3.6.037-99 шуми класифікуються за характером спектра та часовими характеристиками. За першою ознакою шуми поділяються на широкосмужні, з неперервним спектром, шириною більш ніж одна октава, та вузькосмужні або тональні, у спектрі яких є виражені дискретні тони. За часовими характеристиками шуми можуть бути постійними, якщо їх рівень шуму протягом робочої зміни (8 годин) змінюється не більш ніж на 5 дБА, та непостійними. Останні поділяються:
• на мінливі, рівень шуму яких безперервно змінюється (коливається) в часі більш ніж на 5 дБА;
• переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше, при цьому довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить Ici більше;
• імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с, при цьому рівні шуму відрізняються не менш ніж на 7 дБА.
Для визначення допустимого рівня шуму на робочих місцях, в житлових приміщеннях, громадських будівлях і території житлової забудови використовується ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ "Шум. Загальні вимоги безпеки", СН 2.2.4/2.1.8.562-96 "Шум на робочих місцях, у приміщеннях житлових, громадських будівель і на території житлової забудови".
Нормування шуму звукового діапазону здійснюється двома методами: по граничному спектру рівня шуму і по дБА. Перший метод встановлює гранично допустимі рівні (ПДУ) в дев'яти октавних смугах з середньогеометричними значеннями частот 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 ГЦ. Другий метод застосовується для нормування непостійних шумів і в тих випадках, коли не відомий спектр реального шуму. Нормованим показником в цьому випадку є еквівалентний рівень звуку широкосмугового постійного шуму, який надає на людину такий же вплив, як і реальний непостійний шум, вимірюваний за шкалою А шумоміра.
Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектру шуму. Граничним спектром зветься сукупність нормативних рівнів звукового тиску дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньогео-метричними частотами 31,5,63,125, 500,1000,2000, 4000,8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній полосі із серед-ньогеометричною частотою 1000 Гц. Наприклад, граничний спектр ГС-75 означає, що в цьому граничному спектрі допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньогеометричною частотою 1000 Гц дорівнює 75 дБ.
Для орієнтовної оцінки приймається за характеристику постійного шуму на робочому місці рівень звуку в дБА, що вимірюється по шкалі «А» шумоміра і визначається за формулою: LA = 20\gPA/P0, де РА - середньоквадратичний звуковий тиск з урахуванням корекції шумоміра за шкалою, Па; Р0 = 2-10э - пороговий середньоквадратичний звуковий тиск, Па. У виробничих умовах часто шум має непостійний характер. Для цих умов найбільш зручно застосовувати середні величини, які звуться еквівалентним (по енергії) рівнем звуку Lem, що характеризує середнє значення енергії звуку в дБ А. Цей рівень вимірюється спеціальним інтегруючим шумоміром або розраховується. Для вимірювання рівнів звукового тиску і звуку використовують таку апаратуру: вимірювач шуму та вібрації ВШВ-1 (вимірювач шуму та вібрації); шумомір типу ПІ-71 з октавними фільтрами ОФ-5 і ОФ-6; шумомір PS 1-202 з октавними фільтрами OF-101 фірми RFT (Німеччина); шумоміри типу 2203, 2209 з октавними фільтрами типу 1613 фірми «Брюль і К'єр» (Данія).
У шумомірі звук, який сприймається мікрофоном, перетворюється на електричні коливання, які посилюються, проходячи крізь коригуючі фільтри і випрямник, а потім реєструються стрілковим або самописним приладом.
