4. Графоаналітична модель потенціалу підприємства.

Такий метод дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв’язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства.

У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діагностики можливостей підприємства, має форму сфери. Тому з метою аналізу спростити графічну модель до форми кола чи до іншої фігури залежно від вибору кількості напрямків діагностики потенційних можливостей.

Узагальнюючи наявний досвід у практиці діагностики, вважають, що діагностику потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональними блоками:

1 блок – “Виробництво, розподіл та збут продукції”

2 блок – “Організаційна структура та менеджмент”

3 блок – “Маркетинг”

4 блок – “Фінанси”

В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладається порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найкращі результати на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб’єктивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оцінювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурентній боротьбі.

1. Методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу підприємств

Формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм, задля стабільного розвитку та ефективного відтворення.

Постулати формування потенціалу підприємства.

1. потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тою чи іншою мірою заміщати один одного, тобто вони альтернативні

2. потенціал підприємства неможливо сформувати на базі механічного додавання складових елементів, оскільки це – динамічна структура

3. при формуванні потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів

4. потенціал підприємства у вищих формах свого прояву може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів

5. елементи потенціалу підприємства повинні функціонувати одночасно і в сукупності, оскільки закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їх поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами.

6. усі елементи потенціалу об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто з одного боку – підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з іншого – вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу.

7. складові елементи потенціалу підприємства повинні бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Системні власт.ПП:

Цілісність,поліструктурність,складність,нестаціонарність,унікальність,адаптивність,синергічність,мультиплікативність,протиентролійність.

Ефект синергії й оптимізація структури потенціалу підприємства

Закон синергії стверджує, що для будь-якої системи існує такий набір елементів, Пряма користь –збільшення чистих грошових потоків від найбільш повного використання потенціалу підприємства. Вона має місце при операційній, управлінській та фінансовій синергії. (Операційна синергія – Управлінська синергія – Фінансова синергія – )

Опосередкована користь – збільшення вартості потенціалу підприємства або зміна мультиплікатора ціна/прибуток.

Процес оптимізації структури потенціалу підприємства слід проводити за наступними етапами:

1. формування системи цілей підприємства

2. визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів.

3. оцінка альтернативних варіантів наборів ресурсів.

4. провести раціональний розподіл обмежених ресурсів.

5. оцінити отриманий результат.