10. Механізм держави: основні структурні елементи

Механізм держави - цілісна ієрархічна система державних органів, які здійснюють її завдання і реалізують функції.

Ознаки механізму держави:

ієрархічна система, тобто система, побудована на основах субординації і координації - обов'язкове виконання рішень вищих органів нижчими органами;

цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови, єдині завдання і цілі діяльності;

має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, які складають її організаційно-економічну основу;

динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством.

Структура механізму держави:

1) державні органи, які мають владні повноваження, тобто державний апарат, який включає два важливих структурних елементи:

а) апарат управління, до якого входять чиновники - державні службовці, які спеціально займаються управлінням;

б) апарат примусу - армія, поліція, розвідка і контррозвідка, митниця, тюрми, виправні установи та ін.;

2) державні установи, державні підприємства, які не мають владних повноважень (у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, навчально-виховна, духовна сфера та ін.).

11. Апарат держави: поняття, елементи, принципи, організації та функціонування.

Апарат держави - система всіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави. Основними принципами державного апарату України є: демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість і врахування громадської думки тощо. Державний апарат є єдиним носієм влади на засадах самостійності й незалежності, виразником суверенітету народу і нації.

Розрізняють, наприклад, такі види органів держави: - за місцем у системі державного апарату; первинні (створюються через вибори всім населенням або його частиною); вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм); - за змістом або напрямками державної діяльності: органи державної влади, глава держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи; - за способом утворення: виборні, призначувані, ті, що можуть успадковуватися; - за часом функціонування: постійні, тимчасові; - за складом: одноособові, колегіальні; - за територією, на яку поширюються їхні повноваження: загальні, або центральні; місцеві, або локальні. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Вдосконалення органів державної влади реалізується в Україні на основі Конституції України.

12. Загальне праворозуміння : основні сучасні підходи.

У юридичній науці склалося кілька підходів до розуміння права. Кожен з типів праворозуміння робить акцент на окремій грані права. Так в самому загальному вигляді можна говорити, що нормативистская школа розробляє особливості права в галузі державних велінь Право, згідно нормативистское розуміння, являє собою сукупність загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою і забезпечені у разі необхідності його примусом. Родоначальником і найбільшим представником нормативистское школи був австрійський юрист Ганс Кельзен , природно-правова школа - в області досить абстрактних, історично мінливих загальнолюдських цінностей, таких як справедливість і Розум Концепції природного права досить різноманітні, але всіх їх об'єднує погляд на право не як на акт державної волі, що передбачає законне примус у разі непокори, а як втілення справедливості і розуму.  Поява природно-правових теорій пов'язане з розкладанням феодальних відносин і розвитком капіталістичного способу виробництва. . Соціологічна школа намагається сконцентрувати увагу не на формально встановленої в законі нормі, а на тих нормах, які використовуються в реальному житті. Психологічна школа вважає найважливішим аспектом права психіку індивіда. Але оскільки право є динамічним багатогранним явищем, яке історично мінливе, то спробу подолати розбіжності між різними школами права робить інтегративна школа. Серед інтегративних концепцій отримало широку популярність комунікативна концепція права А.В. Полякова. Він знаходить особливу важливість завдання правознавства пошуку шляхів формування нового, інтегрального типу праворозуміння, що виникає на основі діалогу всіх шкіл і течій у сучасному правознавстві як західних, так і східних. Цей підхід передбачає визнання таких методологічних висновків як:  1) Право як феномен не існує поза соціального суб'єкта, поза соціальної взаємодії.  2) Таке інтерсуб'єктивної взаємодія, опосередковане легітимними правовими текстами, завжди є специфічним комунікативним поведінкою, суб'єкти якого володіють взаімнообусловленнимі правомочностями й обов'язками  3) Право являє собою синергійний