13. Право: поняття і основні ознаки

Юридичне право - це свобода та обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права. Твердження про те, що право відірване від держави, .привело до виникнення різноманітних концепцій праворозуміння: природного права, позитивного права, права реалістичного, психологічного тощо. Юридичне (позитивне) право, своєю чергою, поділяють на об'єктивне і суб'єктивне. Юридичним об'єктивним правом називають систему всіх правових приписів, що встановлені, охороняються, захищаються державою, мають загальнообов'язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права. Юридичне суб'єктивне право - певні можливості, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує, користуватися ними чи ні. До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі: - право - це система правових норм; - це правила поведінки загального характеру; - ці правила мають загальнообов'язковий характер; - вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права; - формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права; - установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами; - у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;

14. Право та його функції. Соціальна цінність права

Функції права - це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити активну й багатогранну роль права у громадянському суспільстві з позиції його впливу на суспільні відносини між людьми. Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні. До загальносоціальних відносять функції: гуманістичну - право охороняє та захищає права людства, народу, людини; організаторсько-управлінську - право суб'єктів на розв'язання певних економічних і соціальних проблем; інформаційну (комунікативну) - право інформує людей про волю законодавця; оцінно-орієнтувальну - поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави, вказує на безконфліктні, соціальне допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки; ідеологічно-виховну - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки; гносеологічну (пізнавальну) - право само виступає як джерело знань. До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну (статичну і динамічну) та охоронну. Соціальна цінність і призначення права можуть бути охарактеризовані як здатність служити засобом і метою для задоволення потреб соціальної справедливості, прогресивних інтересів громадян і суспільства в цілому. Соціальна цінність і соціальне призначення права характеризуються такими його проявами: 1. Право визначається як міра свободи й недоторканності людини, окреслює межі свободи, скеровується на виключення з соціального життя свавілля, безконтрольності та беззаконня. 2. Воно об'єднує в собі загальну волю учасників суспільних відносин, впливає на поведінку й діяльність людей через узгодження їх специфічних інтересів. 3. Цінність і призначення права полягає в тому, що воно є виразником соціальної справедливості, виступає критерієм правильного розподілу матеріальних благ, утвердженням рівності та правового статусу людини в суспільстві.