15. Поняття правової системи. Основні елементи

Правова система - це заснована на державній волі пануючого чи класу всього суспільства сукупний зв'язок правий, правосвідомості і юридичної практики.

Правова система має істотне значення для характеристики права, стану законодавства, діяльності судів тієї чи іншої конкретної країни.

Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим.

Елементи правової системи суспільства:

•  суб'єкти права — фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін.), юридичні особи — комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін. Тривалий час правова система характеризувалася як знеособлена структура, тоді як без особи соціальна система не може відбутися. Звернення до людини як до такого, що систематизує, чинника всіх суспільних явищ зажадало перегляду попередніх підходів до структури правової системи і виділення суб'єктів права як неодмінного її елемента;

•  правові норми і принципи;

•  правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи;

•  правова ідеологія, правова свідомість, правові погляди, правова культура;

•  зв'язки між названими елементами, що визначають результат їх взаємодії — законність, правопорядок.

16. Система права та її елементи

Система права — це об'єктивно обумовлена структура (будова) права, що виражає внутрішню узгодженість і єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі та інститути.

Внутрішня будова права характеризується єдністю його складо­вих елементів, що зумовлюється системою суспільних відносин, які визначають зміст правових норм; диференціацією права на віднос­но відокремлені складові у вигляді певних об'єднань правових норм за інститутами, підгалузями і галузями права; наявність взаємо­зв'язку норм права та їх об'єднань.

Структурними елементами системи права є норма права, галузь права, підгалузь права, інститут права. Норма права — первинний елемент системи права. Вона являє со­бою встановлене чи санкціоноване державою загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що надає учасникам ре­гульованого правом відношення суб'єктивні права і юридичні обо­в'язки. Галузь права — це сукупність правових норм, що відокремилася всередині системи права, які регулюють певну сферу однорідних сус­пільних відносин. Зов­нішнім вираженням підгалузі є наявність у ній такої групи норм, що містить загальні принципові положення, властиві кільком (але не всім) правовим інститутам цієї галузі. Наприклад, у цивільному пра­ві — авторське, спадкове, зобов'язальне, винахідницьке право; у кон­ституційному — виборче, муніципальне, парламентське право; у фі­нансовому — бюджетне і податкове право; у земельному — гірське, водне, лісове право.

Інститут права — це порівняно невелика, стала група правових норм, що регулюють певний різновид суспільних відносин.

17. Система законодавства (поняття, принципи)

Система законодавства - це система певним чином упорядкованих нормативно-правових актів. Основні способи систематизації: кодифікація, інкорпорація - це спосіб систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники за певним критерієм без зміни змісту; консолідація - це спосіб систематизації нормативно-правових актів, з метою усунення множинності нормативних актів.

На відміну від системи права система законодавства характеризує її форму, зовнішній вираз, тобто це внутрішня структура законодавства, що складається з взаємопов'язаних нормативно-правових актів в тій чи іншій сфері суспільного життя.  Вона формується шляхом видання та систематизації правових актів. 

Принципи: принцип гуманізму принцип верховенства права принцип демократизму принцип законності принцип гласності.