Глосарій

АВТОМАТИЧНІ (ВБУДОВАНІ) СТАБІЛІЗАТОРИ — інструменти фіскальної політики, які автоматично послаблюють вплив коливань економічної активності та зменшують реакцію ВНП на зміни сукупного попиту. До автоматичних стабілізаторів належать: а) автоматич­на зміна податкових надходжень при прогресивній си­стемі оподаткування; б) допомога на випадок безробіт­тя, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.

АВТОНОМНІ ВИТРАТИ — витрати макроекономічних суб'єктів на купівлю кінцевих товарів та по­слуг, які не залежать від величини реального національ­ного доходу країни.

АВТОНОМНІ ІНВЕСТИЦІЇ — частина реальних інвестицій, яка не залежить від рівня та змін націо­нального доходу і здійснюється при незмінному сукуп­ному попиті на блага.

Адаптивні очікування – підхід, згідно з яким люди формують свої очікування щодо поведінки певної економічної змінної на підставі цієї змінної у найближчому минулому.

АКСЕЛЕРАТОР — коефіцієнт, який показує, скіль­ки одиниць додаткового основного капіталу необхід­но для виробництва додаткової одиниці продукції.

АКТИВ — об'єкт власності, який належить індиві­ду або фірмі і має грошову оцінку.

АКТИВНА АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА (шо­кова терапія) — політика, яка базується на різкому уповільненні темпів зростання грошової маси, особли­во прийнятна в умовах гіперінфляції.

АКТИВНА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА — політика уряду спрямована на поліпшення діяльності ринку шляхом виправлення недоліків ринкового механізму.

АКТИВНИЙ БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ характери­зується спрямуванням коштів на інвестування еконо­міки, що сприяє зростанню ВВП.

АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ (АЛЬТЕРНАТИВ­НІ ВИТРАТИ) — обсяг одного блага, від якого необ­хідно відмовитись заради виробництва (споживання) додаткової одиниці іншого блага. Якщо споживач при виборі з двох благ надає переваги одному з них, то друге благо є альтернативною вартістю першого. Наприклад, чим вищий рівень інфляції, тим вища альтернативна вартість зберігання грошей у формі активів, відмінних від готівки.

АМОРТИЗАЦІЯ — грошова оцінка обсягів реаль­ного капіталу, зношеного в процесі виробництва вало­вого національного продукту (еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік).

АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОЇ РІВНОВАГИ — аналіз взає­мовідносин між секторами економіки. Аналіз загаль­ної рівноваги базується на припущенні, що події в од­ному секторі можуть суттєво впливати на інші секто­ри таким чином, що це відобразиться на функціону­ванні першого.

АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відпо­відності між темпами зростання грошової маси і тем­пами зростання благ. Антиінфляційна політика може застосовуватися тільки до відкритої інфляції. Прихо­вану інфляцію необхідно спочатку перетворити на відкриту і лише потім розробляти заходи боротьби з нею.

БАЗИСНИЙ ПЕРІОД (рік) — період, стосовно яко­го здійснюється індексація.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА — сукупність комерцій­них і спеціалізованих банків (інвестиційних, ощадних та ін.) та банківських інститутів у їх взаємозв'язку, які діють в межах єдиного фінансово-кредитного механі­зму в країні в певний історичний період. У дворівневій банківській системі на першому рівні знаходиться центральний банк, а на другому — мережа комерцій­них банків та інших розрахунково-кредитних установ.

БЕЗРОБІТТЯ — стан ринку праці, коли пропози­ція робочої сили перевищує попит на неї.

БЕЗРОБІТТЯ ІНСТИТУЦЮНАЛЬНЕ — вид без­робіття, пов'язаний з функціонуванням самих інсти­тутів ринку праці та факторами, які впливають на по­пит та пропозицію на ньому (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги у зв'язку з без­робіттям, занижені податки на доходи та інше).

БЕЗРОБІТТЯ СТРУКТУРНЕ — вивільнення робо­чої сили під впливом структурних зрушень в економіці, які змінюють попит на окремі професії і фахи та про­позицію робочої сили щодо них.

БЕЗРОБІТТЯ ФРИКЦІЙНЕ — тимчасове безробіт­тя, яке пов'язане з добровільним чи вимушеним пошу­ком або очікуванням роботи.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – кінцева вартість всіх товарів і послуг вироблених в державі за рік або вартість додана всіма інституціональними секторами за певний період (рік), плюс непрямі податки.

Валовий національний продукт – це ВВП мінус сума доданих вартостей створених на території країни шляхом використання факторів, що належать іноземцям, плюс сума доданих вартостей, створених за кордоном шляхом використання факторів, що належать резидентам даної країни.

Вилучення — це будь-яке використання доходу не на закупів­лю виробленої всередині країни продукції. У відкритій економіці ми повинні враховувати додаткові вилучення на імпорт і податки.

Гранична схильність до заощаджень – відношення зміни обсягу заощаджень до зміни обсягу доходу.

Гранична схильність до споживання визначається як відношення зміни у споживанні до тієї зміни доходу після оподаткування, яка спричинила зміни в обсягу споживання.

Додана вартість – це об’єм продаж фірм за відрахуванням вартості матеріалів, куплених ними для виробництва продукції, чи надання послуги.

Економічна система – сукупність взаємопов’язаних соціальних і правових інститутів, в межах якої використовуються заходи і способи дій, що вибираються відповідно до спонукальних причин господарської діяльності і досягнення економічної рівноваги. В залежності від економічного режиму можна виділити: ринкову, централізовану колективістську, соціально-орієнтоване ринкове господарство.

Економічне моделювання – здійснення абстрактних експериментів, що дозволяють досліджувати еволюцію складних явищ, в яких діє велика кількість факторів, а також можливі деякі випадкові явища.

Ефект процентної ставки – поняття, яке виражає взаємозв’язок між рівнем процентних ставок і величиною сукупного попиту; при підвищенні відсотка дорожчає споживчий кредит і інвестиції, що понижує величину сукупного попиту і навпаки.

Ефект реального багатства – поняття, що виражає зв’язок між рівнем цін і величиною реального багатства, вираженого у фінансових активах (облігаціях, акціях, депозитах тощо); підвищення рівня цін скорочує розміри реального багатства, в результаті чого скорочується величина сукупного попиту і навпаки.

Заощадження – використання доходу для тезаврації (безприбуткового зберігання), вкладу, надання кредиту; дорівнює використовуваному доходу мінус особисті видатки на споживання.

Закон Оукена – зворотна залежність між рівнем безробіття і реальним ВВП, яка показує, що зниження безробіття на 1% збільшує реальний ВВП приблизно на 2%.

Заробітна плата – оплата одиниці праці.

Збурення в економіці – різка зміна економічних залежностей; наприклад, переміщення кривих сукупного попиту чи сукупної пропозиції внаслідок дії зовнішніх чинників.

Інвестування – придбання капіталу (засобів виробництва) з метою отримання доходу, укладення в цінні папери.

Ін'єкція — це будь-яке доповнення до споживчих видатків на продукцію, вироблену всередині країни. У відкритій економіці слід додатково враховувати ін'єкції у вигляді державних закупівель та експорту.

Інфляційний розрив — величина, на яку сукупні витрати (С + Iо)₂ перевищують рівень витрат, що забезпечують неінфляційний потенційний обсяг ЧНП.

Крива АS – крива, що відображає об’єм товарів і послуг, що виробляються і реалізуються фірмами при кожному даному рівні цін.

Крива Філіпса – обернена залежність між інфляцією і безробіттям; у її нинішньому варіанті відображає залежність між інфляцією, циклічним безробіттям, очікуваною інфляцією і збуренням пропозиції, яку виводять за допомогою короткострокової сукупної пропозиції.

Макроекономіка – термін, що визначає метод економічного аналізу, заснований на оцінці всеохоплюючих або агрегованих показників (національне виробництво, національний дохід, сукупний попит, заощадження, інвестування тощо).

Макроекономічна рівновага – стан економіки, за якого сформовані в ній кількісні пропорції забезпечують гармонійне поєднання товарних і грошових потоків, стабільність цін і задовільне функціонування економічного апарату, ситуація при якій зрівноважуються сукупний попит та сукупна пропозиція.

МУЛЬТИПЛІКАТОР ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ по­казує, на скільки зміняться сукупні доходи при зміні державних витрат на 1 одиницю.

МУЛЬТИПЛІКАТОР КЕЙНСА (АВТОНОМНИХ ВИТРАТ) показує, на скільки зростає рівноважний національний дохід при зростанні автономного попи­ту на 1 одиницю.

МУЛЬТИПЛІКАТОР ПОДАТКОВИЙ показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину, і навпаки, при змен­шенні ставок оподаткування на певну величину рівно­важний обсяг виробництва зростає на більшу величину.

НАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТА — грошова одиниця країни.

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО — сукупність при­родних ресурсів, створених засобів виробництва, мате­ріальних благ, цінностей, які є в країні.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД — це сума факторних доходів від праці, землі і капіталу за рік, яка визна­чається шляхом вилучення з вартості чистого націо­нального продукту непрямих податків.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РИНОК — сукупність соціаль­но-економічних відносин у сфері обміну, за посередниц­твом яких здійснюється реалізація товарів та послуг, обіг капіталу, купівля-продаж трудових послуг.

НАЦІОНАЛЬНІ РАХУНКИ — рахунки складових та джерел національного доходу; дані про виробницт­во в різних секторах економіки, джерела доходів, ціни, витрати на придбання різних товарів та послуг.

НЕЕЛАСТИЧНА ПРОПОЗИЦІЯ — ринкова ситу­ація, за якої величина пропозиції товару слабо реагує на зміну ціни товару.

НЕЕЛАСТИЧНИЙ ПОПИТ — ринкова ситуація, за якої величина попиту на товар слабо реагує на зміну ціни товару.

Номінальна процентна ставка - ставка процента, виражена в гро­шах за поточним курсом (без по­правки на інфляцію). Номінальна процентна ставка являє собою аль­тернативні витрати або альтер­нативну вартість зберігання гро­шей.

Номінальний ВВП – об’єм виробництва товарів та послуг, виражений у поточних цінах, одночасно відзеркалює і кількість вироблених товарів і послуг і рівень їх цін.

Нормативний аналіз (нормативні твердження) – носять рекомендаційний характер, говорить про те, якою має бути економіка.

Повна зайнятість – рівень зайнятості трудових ресурсів, що характеризується відсутністю циклічного безробіття. Досягається в тому випадку, коли в економіці є лише фрикційне і структурне безробіття.

Позитивний аналіз (позитивні твердження) – носить описовий характер, аналізує економіку такою, якою вона є.

Предмет макроекономіки – наука про поведінку економіки як єдиного цілого, вивчає ефективність функціонування механізмів економічної системи, зокрема в сфері виробництва, зайнятості, ціни та зовнішньоекономічних зв’язків.

Природний рівень безробіття – стабільний рівень безробіття; рівень безробіття, до якого тяжіє національна економіка у довгостроковому періоді.

Раціональні очікування – підхід, за якого для прогнозування майбутнього люди оптимально використовують усю наявну інформацію, зокрема і інформацію про сучасну і майбутню економічну політику.

Реаль­на ставка процента — номінальна процентна ставка, що скоригована на рівень інфляції. Ця корекція ведеться відносно очікуваного темпу інфляції, оскільки фактичний майбутній рівень її невідомий.

Реальний ВВП – об’єм виробництва товарів і послуг, виражений в незмінних цінах і дозволяє судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже і про стан справ у економіці.

Рецесійний розрив— величина, на яку сукупні витрати менші того рівня, що забезпечує рівень ЧНП при повній зайнятості.

Рівень безробіття – відсоток учасників робочої сили, які не мають роботи.

Рівень цін – середньовиважена величина цін, що виплачується за товари і послуги, які продаються в державі.

Рівноважний ВНП – ВНП, за якого загальна кількість вироблених товарів і послуг (внутрішній обсяг продукції) дорівнює загальній кількості куплених товарів і послуг (сукупні видатки).

Робоча сила – та частина дорослого населення, яка має роботу або шукає її.

Середня схильність до заощаджень визначається як відношення обсягу заощаджень до обсягу доходу.

Середня схильність до споживання означає психологічну схильність людей купувати споживчі товари.

Система національного рахівництва – система рахунків, яка дозволяє скласти спрощене кількісне уявлення про економіку, рух ВНП на всіх його стадіях.

Споживання – сума видатків домогосподарств на різні товари і послуги, використання товару чи послуги для задоволення певної потреби, яке передбачає руйнування цього товару або послуги.

Споживчий попит домогосподарств - це платоспроможний попит домогосподарств на товари довгострокового використання ( холодильники, відео-, радіотехніку, пральні машини, меблі тощо); товари повсякденного вжитку(харчування, одяг, засоби гігієни тощо), послуги(охорони здоров’я, освіти, комунальні, страхові).

Структурне безробіття – безробіття, що спричинене змінами у структурі попиту на товари і в технологіях виробництва.

Сукупний попит (АD, Aggregate demand) – це загальний обсяг товарів і послуг, що їх готові купити макроекономічні суб’єкти за того чи іншого рівня цін; дорівнює сумі всіх видатків економічних агентів на кінцеві товарі і послуги (С+ I + G + NE).

Сукупна пропозиція (AS, Aggregate supply) – це об’єм кінцевих товарів і послуг, який може бути запропонований (вироблений) в економіці за того чи іншого рівня цін, або вироблений національний продукт.

ТРАНСФЕРТНІ ПЛАТЕЖІ — грошові виплати із державного бюджету населенню і приватним підприєм­цям, які не пов'язані з виконанням ними обов'язків державних службовців, а здійснюються у порядку пе­рерозподілу коштів через бюджет на користь тих, хто особливо їх потребує. Перерозподіл держбюджетних коштів може здійснюватись у формі субсидій приват­ним підприємцям, державних грошових виплат на соці­альні потреби (пенсії, стипендії, допомога тощо).

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ — це су­купність заходів держави, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позикових капіталів, випуском нових позик, з виплатою позикових процентів, прове­денням конверсій (зміни умов дохідності) та консолі­дація (зміни строків) позик, визначенням процентних ставок з державного кредиту, а також погашенням раніше випущених позик, строк дії яких закінчився.

УПРАВЛІННЯ ПОПИТОМ — використання ме­тодів фіскальної та грошово-кредитної політики з ме­тою збільшення або скорочення сукупного попиту.

ФАКТИЧНИЙ БЮДЖЕТ відображає реальні над­ходження, видатки і дефіцити за певний період.

ФІНАНСИ ДЕРЖАВИ — складова фінансової си­стеми, її центральна ланка, через яку держава здійснює вплив на економічний і соціальний розвиток країни.

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ — сукупність фінан­сових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання умов діяльності суб'єктів господарюван­ня. Складовими фінансового механізму є фінансове планування і прогнозування, нормативи, ліміти, резер­ви, а також ціни, податки, мито, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, банківський кредитний і депозитний процент, облікова ставка, тарифи.

ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ — вкладення коштів у різні фінансові інструменти (цінні папери, депозити тощо).

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ — грошові доходи, нагро­мадження та надходження, які формуються у суб'єктів господарювання і держави і використовуються на цілі розширеного відтворення, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб, держав­не управління та оборону.

ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТУ визначається над­ходженням та витратами у зв'язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів за бюджетом, які використовуються для покриття різниці між доходами і витратами бюджету.

ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ — пла­новий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загаль­нодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забезпе­чення соціальних гарантій та зобов'язань держави, який здійснюється при постійному контролі на основі режиму економії.

ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, спрямованих на забезпечення повної зайнятості, рів­новажного платіжного балансу та економічного зро­стання за умов виробництва неінфляційного ВВП. До фіскальної політики належать тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості гро­шей в обігу.

Фрикційне безробіття – безробіття, яке виникає внаслідок того, що працівникам потрібен певний час для знаходження роботи, яка відповідає його кваліфікації та індивідуальним уподобанням.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК — головний банк країни, який діє як банкір держави та банківської системи, а також відповідає за проведення грошово-кредитної політики уряду.

Циклічне безробіття – безробіття, пов’язане із короткостроковими економічними коливаннями, відхилення фактичного рівня безробіття від природного.

ЦИКЛІЧНИЙ БЮДЖЕТ показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, доходів і дефіциту, які виникають через те, що економіка не пра­цює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду (визначається дією автома­тичних стабілізаторів).

ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ - короткострокові ко­ливання (піднесення та падіння) будь-якої економіч­ної змінної навколо лінії довгострокового тренда.

ЧИСТИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ЧНП) — валовий національний продукт, з якого вилучена вартість засобів виробництва, зношених у процесі ви­готовлення продукції (амортизаційні відрахування).

ЧИСТІ ІНВЕСТИЦІЇ — вкладення коштів у ство­рення нових виробничих фондів (тобто у розширення виробництва).

ЧИСТІ ФАКТОРНІ ДОХОДИ з-за кордону визна­чаються як різниця між доходами, отриманими гро­мадянами певної країни за кордоном, і доходами іно­земців, отриманими на території певної країни.

120