3. Класифікація методів

Підходи до класифікації методів навчання з боку дидактів є різними. За останні роки набула поширення класифікація методів навчанняздійснена на ідеї проблемності. Це насамперед методи у викладі дидактів М.М.Скаткіна і І.Я.Лернера, які до ситеми загальнодидактичних методів відносять:

1)     інформаційно-рецептивний (пояснювально-ілюстративний). При такому методі викладач повідомляє готову інформацію, а учні (студенти) сприймають, осмислюють і фіксують її в пам’яті. Інформація повідомляється у вигляді розповіді, лекції, пояснення, наочних засобів, посібника, практичного показу способів дій. Проте цей метод не забезпечує необхідного рівня засвоєння, зокрема розвитку творчих здібностей і має доповнюватись іншими методами;

2)     репродуктивний (репродукція – відтворення). Цей метод ґрунтується на відтворюючому характері мислення учнів (студентів). Репродуктивними виступають словесні, наочні і практичні методи (розповідь, лекція, бесіда, наочність, вправи, практичні завдання) у випадках, коли зміст навчального матеріалу: а) інформативний; б) є описом способів практичних дій; в) є принципово новим чи достатньо складним для самостійного засвоєння учнями (студентами) й подається у готовому вигляді. На репродуктивних методахнавчання побудоване програмове навчання;

3)     проблемний. Це метод, при якому викладач не лише повідомляє учням (студентам) готові знання (кінцеві висновки науки), а й відтворює певною мірою шлях їх відкриття. Технологія цього методу така: учитель формулює проблему - виявляє внутрішні суперечності, що виникають під час її розв’язання – роздумує вголос, висловлюючи припущення (гіпотезу) – обговорює його (її) – доводить істинність – формулює висновок. Таким чином викладач демонструє сам шлях наукового мислення, спонукуючи слухачів до активної співучасті у науковому пошуку. Переваги цього методу полягають у більшій доказовості, розвитку наукового мислення, підвищеній емоційності;

4)     евристичний (частково-пошуковий). Це різновид проблемного методу. При такому методі викладач сформульовану проблему в основному розв’язує сам, а учні лише частково залучаються до пошукової діяльності на окремих її етапах. На практиці цей методзастосовується з допомогою словесних, наочних і практичних методів навчання. Цінність його полягає в тому, що він розвиває вміння порівнювати, пояснювати явища, розкривати причинно-наслідкові й інші зв’язки, висловлювати гіпотези, доводити їх, тобто вчить науковому мисленню;

5)     дослідницький. Це метод залучення учнів (студентів) до самостійних і безпосередніх спостережень, експериментів, аналізу, синтезу, узагальнень, на основі яких вони встановлюють зв’язки між предметами, властивостями, роблять висновки, пізнають закономірності. Внесення елементів дослідження у навчальні заняття сприяє вихованню активності, ініціативності, допитливості, розвитку мислення, прилученню до науково-дослідницької роботи.

 

4. Зміст деяких груп методів

2.4.1. Методи усного викладу матеріалу. До цієї групи методів відносяться: словесні, наочні і практичні.

Словесні методи включають усний виклад навчального матеріалу самим викладачем (розповідь, виклад, пояснення, лекція) і діалогічну форму (різні бесіди).

Розповідь – монологічна форма усного викладу навчального матеріалу. До розповіді вдаються тоді, коли треба повідомити нові відомості, висвітлити події віддалені в часі, розповісти про те, щого не можна спостерігати безпосередньо, або про маловідомі факти.

Опис – передбачає чітку, виразну, образну інформацію про властивості предметів, їх ознаки, які сприймаються органами чуття.

Пояснення – передбачає аналіз, тлумачення й доказ різних положень навчального матеріалу шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших зв’язків і закономірностей. Поєднується з описом, демонстрацією, дослідом, бесідою тощо.

Лекція – передбачає систематичний, послідовний усний виклад навчального матеріалу, тами, розділу, методів науки. Детальнішілекція як метод викладання і форма навчального процесу буде розглядатись далі.

Практичні методи є основним засобом у формуванні умінь і навичок. До основних видів практичних методів можна віднести:

• навчальні вправи;

• ігрові вправи;

• лабораторні досліди;

• практичні роботи.

Педагогічне керівництво виконанням вправ передбачає:

• їх мотивацію;

• врахування умов, в яких вони відбуваються;

• аналіз виконання, виявлення причин допущених помилок;

• пошук можливостей удосконалення вмінь і навичок з урахуванням індивідуальних досягнень учнів (студентів).

2.4.2. Дидактичні ігри. Під дидактичною грою будемо розуміти метод навчальної діяльності у процесі якого імітаційно моделюються системи, явища, процеси, а також ситуації майбутньої професійної діяльності.

Дидактичні ігри відносяться до самих активних методик навчання, методик які оптимізують учіння. До таких ігор відносятьсярольові, управлінські та навчальні ігри, соціально-психологічні, педагогічні та інші тренінги, комп’ютерні ігри – усе, що сприяє спільній активності викладача і учнів (студентів).

2.4.3.Самостійна робота як метод навчання.

Самостійність у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями і навичками. Цей метод включає в себе найрізноманітніші види індивідуальної і колективної навчальної діяльності тих, хто вчиться, яка здійснюється ними на навчальних заняттях, або поза ними, як під керівництвом і за завданнями викладача, так і без його безпосередньої участі.