Тема. Основні форми організуваннянавчання

Розкриємо різницю понять “форма навчання” і “форма організації навчання”.

Під “формою навчання” розуміється колективну, фронтальну, групову, індивідуальну роботу учнів чи студентів на будь-якому виді занять, формою навчання є й денна, вечірня, заочна, екстернатна, а під “формою організації навчання” розуміється вид заняття –урок, лекція, факультатив, семінар, предметний гурток і т.п.

Формами організації навчання у сучасній середніх і вищих закладах освіти є різними.

У середніх навчальних закладах основною формою організації навчальної роботи визнано урок. Разом з тим в українській школі широко застосовуються й інші форми такі, як: лекції, семінарські заняття, практикуми, консультації, факультативні заняття, диспути, екскурсії, практичні заняття та ін.

У вищих навчальних закладах освіти до основних форм організації навчального процесу відносяться: навчальні заняття(основними видами навчальних (аудиторних) занять є: лекція, лабораторне, практичне, семінарське та індивідуальне заняття, консультація. Вищий заклад освіти може визначати й інші види навчальних занять); виконання індивідуальних завдань (до індивідуальних завдань відносяться реферати, розрахункові, графічні, курсові та дипломні роботи проекти, магістерські роботи тощо), самостійна робота студентів, практична підготовка (до практичної підготовки студентів відносяться різного виду практики) і контрольні заходи.

 

1. Лекція як форма організації навчання

Лекція (від лат., що означає читання) – це систематичний, послідовний виклад якогось питання. Лекції бувають навчальними і публічними. Ми будемо розглядати лише навчальну лекцію.

Навчальна лекція – це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, при необхідності, засобами наочності та демонстрацією дослідів.

Обсяг лекційного курсу, визначається навчальним планом (робочим навчальним планом), а його тематика – робочою начальною програмою дисципліни.

 

1.1.Види лекцій. Серед лекцій курсу часто виділяють лекції за їх змістом та завданнями. Це лекції: вступна, тематична, оглядова, установча, заключна.

Розкриємо зміст цих лекцій.

Вступна лекція. Має дати студентам загальне уявлення про завдання і зміст усього курсу, розкрити структуру і логіку розвитку конкретної галузі науки, техніки, культури, взаємозв’язок з іншими дисциплінами. Головне завдання вступної лекції – сприяти розвитку у студентів інтересу до предмета з метою його творчого засвоєння.

Тематична лекція. Має різноманітне значення у загальній структурі курсу. Вона присвячується розкриттю конкретних тем навчальної програми.

Оглядова лекція. Оглядову лекцію часто читають перед або під час виробничої практики. ЇЇ головне завдання полягає у забезпеченні взаємозв’язку і наступності між теоретичними знаннями і практичними уміннями та навичками студентів. Оглядову лекцію також читають перед виконанням бакалаврських, дипломних робіт (проектів), магістерських робіт або державними іспитами.

Установча лекція. Мета таких лекцій розкрити у загальному зміст дисципліни, визначити вузлові питання і дати “установку” для самостійного опрацювання курсу чи його частини, окремих тем, розділів. Установча лекція, як правило, читається студентам-заочникам на першій сесії.

Заключна лекція. У таких лекціях підбивається підсумок вивченому й викладеному матеріалу з даного предмета в цілому через виділення вузлових питань лекційного курсу і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчаннячи майбутньої професійної діяльності студентів. Спеціальним завданням таких лекцій є стимулювання інтересу до глибшого і ширшого вивчення даного предмета, визначення методів самостійної роботи у даному напрямку.

 

1.2.Методичні підходи до формування лекційного курсу. Методичні підходи до формування лекційного курсу органічно випливають із змісту дисципліни, що викладається.

Виходячи з означення навчальної лекції, можна визначити одну з істотну її ознак - це логічно вивершений виклад основних положень даної науки.

Педагогічна наука виділяє такі основні елементи лекції, єдність яких надає їй логічність, цілісність і забезпечує реалізацію її місії:

1)                   логіка і структура лекції;

2)                   науково рівень;

3)                   виховна спрямованість;

4)                   методичні засоби в лекції

Який же основний зміст цих елементів?

Науковий рівень. Науковий рівень передбачає рівень відображення у лекційних курсах вузлових проблем, а також відповідної науково-практичної сфери, основних понять та ідей, що мають фундаментальне значення, сучасних наукових концепцій, перспектив подальшого розвитку сфери, що вивчається. Доля лекції багато залежить від того, наскільки викладачу  вдається відобразити в ній актуальність проблеми, який матеріал віднести до основного, який до другорядного, який до інформативного, як пов’язати конкретні приклади з результатами наукових досліджень, які приклади підібрати для підтвердження чи спростування певних теоретичних положень, які суперечності, проблеми, погляди існують серед дослідників з тих чи інших питань, які розкриваються у лекції та ін.

Виховна спрямованість. Часто викладачі не ставлять перед собою реалізації виховної функції лекції – одного з найважливішихметодичних завдань. На лекції студенти не просто слухають лекцію, а й трудяться над нею, а це формує працелюбність, волю, наполегливість. Виховне значення не лише лекції, а й будь-якого заняття починається з самого викладача, з його входу в аудиторію, перших слів, зовнішності, манер, настрою, ставлення до студентів, встановлення зворотного зв’язку. На лекціях у студентів формуються культура спілкування, логіка мислення, уміння слухати, ставити питання.

Методичні засоби. Особливе значення для активізації творчого мислення має використання ефективних методів. До таких методів відноситься метод проблемних ситуацій. Проблемна ситуація відображає певну суперечність (між об’єктивними явищами, між об’єктивним фактом і теорією, між теорією і практикою, між застарілими і новими пояс ненями теорії і т.д.). Коли така суперечність стає предметом розгляду, то у слухача виникає потреба зрозуміти її, знайти причини породження таких суперечностей і, якщо, можливо, розв’язати її. У такий момент виникає підвищене інтелектуальне напруження, додатковий інтерес, потяг до пошуку нових знань і умінь з метою знайти розв’язок, вихід з виявленої колізії.