2) Удосконалення знань, умінь і навичок.

Основним змістом такого типу урок є удосконалення знань, умінь і навичок учнів. Ці передбачає розв’язання таких дидактичних завдань, як систематизація і узагальнення нових знань, повторення і закріплення раніше засвоєних , застосування знань на практиці для поглиблення і розширення раніше засвоєних знань, формування умінь і навичок, контроль за ходом вивчення навчального матеріалу і удосконалення знань, умінь і навичок;

3) Узагальнення і систематизації.

Основною дидактичною метою є виявлення істотних зв’язків між елементами знань, їх групування і класифікація, введення вивченого у систему раніше вивченого

4) Комбінований.

На таких уроках розв’язуються завдання попередніх типів;

5) Контролю і корекції знань, умінь і навичок.

Завданням таких типів уроків є оцінка процесу учіння і його результатів, рівня засвоєння системи понять того чи іншого курсу, сформованості умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності учнів. На контрольних уроках почасти реалізуються функції інших типів уроків.

Усі різновиди уроку можна класифікувати на основі принципу проблемності: на проблемні і непроблемні уроки. Головна відмінність яких можна бачити у структурі уроку. На проблемних уроках учитель умисно створює проблемні ситуації і організовує пошукову діяльність учнів. На непроблемних уроках засвоєння нових знань проходить головним чином репродуктивним шляхом. На практиці часто елементи одного й того ж уроку можуть носити як проблемний, так і непроблемний характер.

 

4.2. Дидактична структура уроку. Підвищення ефективності уроку залежить від розуміння і правильного використання учителем кожного структурного елементу уроку.

Відомо, що найважливіше завдання учня – вивчення основ наук, формування нових понять та способів дій і наукового світогляду. Цей процес йде неперервно і базується на раніше засвоєній системі понять і досвіду учнів. Якщо систематична актуалізація раніше вивченого і засвоєного – основа сприйняття, розуміння і засвоєння нового, то завершує їх формування умінь і навичок  розумових і практичних дій шляхом застосування вивченого.

Актуалізація, формування нових понять і способів дій та застосування засвоєного виступають як етапи процесу навчання і яктри узагальнені дидактичні завдання, які у різній мірі розв’язуються на кожному уроці. Вони, за визначенням М.І.Махмутова і єкомпонентами загальної дидактичної структури уроку (і одночасно основними етапами уроку). Послідовність цих етапів не завжди дотримується, усе залежить від типу уроку, від його виду, від майстерності учителя, його творчості.

Розкриємо зміст компонентів дидактичної структури уроку.

1. Актуалізація попередніх знань. Актуалізація раніше засвоєних знань і способів дій – це встановлення внутрішньопредметного наступного зв’язку між попередніми і новими знаннями, це своєрідна ланка, яка забезпечує системність і нерозривністьу засвоєнні знань і способів дій і основа пізнавальної самостійності учнів.

Значення самого слова “актуалізація” говорить про те, що треба зробити знання актуальними, потрібними у даний момент, тобто відновити попередні знання і способи дій, оскільки вони становитимуть основу при засвоєнні нових знань чи способів виконання дій.

Крім того, актуалізація сприяє і психологічній підготовці учнів: викликає інтерес до теми (проблеми), створює емоційний настрій, виступає оцінкою готовності до сприйняття нового матеріалу і т.д.

Актуалізація є більш широким поняттям, ніж опитування. Актуалізація може включати різні форми виявлення готовності учнів до сприйняття нового матеріалу, вирішенню проблем, задач. Учень підготовлюється учителем до самостійної пошукової діяльності чи усвідомленому сприйняттю його пояснень.

2. Формування нових понять і способів дій. Найважливішим елементом цього компоненту є засвоєння. У даному контексті поняття “формування” включає як діяльність учня щодо засвоєння нових знань чи способів дій, так і діяльність учителя щодопояснення нового матеріалу чи організації самостійної роботи учнів над новим матеріалом.

Засвоєння нового починається із сприйняття, якщо воно не відбулось на етапі актуалізації; відбувається процес усвідомлення, осмислення значення нового знання чи способів дій. Саме на цьому етапі використовуються основні прийоми розумової діяльності учнів. На цьому етапі здійснюється центральний процес – постановка проблеми і пошук способів її розв’язання. Шукані способи можуть бути знайдені інтуїтивно, або логічним шляхом, тобто шляхом висунення гіпотези і її доведення.

На цьому етапі знання перетворюються у переконання, чим забезпечується виховна функція його.

Проте більш глибше і усвідомленіше формування понять відбувається лише у процесі застосування їх у практичних ситуаціях.

3. Застосування набутих знань чи дій. У процесі третього компоненту відбувається застосування тільки що засвоєних нових знань чи способів дій, їх узагальнення і систематизація, перевірка на практиці правильності розв’язання пізнавальних завдань, навчальної проблеми.

Важливим моментом є завдання додому. Давати домашнє завдання можна на будь-якому етапі уроку, але, як показує досвід, краще давати його не в останній момент, і найгірше, коли воно задається після дзвінка на перерву.

Дидактична структура уроку носить постійних характер, оскільки вона відображає найбільш загальні закономірності пізнання, три підструктури перемінний.

 

4.3. Зміст основних етапів уроку. Зрозуміло, що урок, як і будь-яка інша форма організації навчання, не може мати постійної, жорсткої структур, але так чи інакше, як показує практика, основні його компоненти (етапи) наявні практично на кожному занятті. До таких компонентів відносяться: організація початку; переконаність учителя у засвоєнні учнями матеріалу попереднього уроку та актуалізація опорних знань; постановка учителем основних завдань уроку; усвідомлення учнями основних завдань уроку; сприймання учнями матеріалу уроку; осмислення, узагальнення та систематизація знань; застосування учнями знань на практиці; аналіз і самоаналіз навчальних досягнень учнів; завершення уроку. Зміст цих компонентів розкритий в методичній розробці “Урок”