- •1. Первіснообщинний лад на території України. Трипільська культура. Перші державні утворення.
- •2. Розселення слов’ян у Східній Європі. Проблема походження, соціально-політичний устрій.
- •3. Утворення і розвиток держави у східних слов’ян VI-X ст.
- •5. Прийняття християнства і його рол у культурному розвитку України.
- •6. Старокиївська держава і міжнародних контекст.
- •7. Поглиблення процесів феодалізації українського суспільства. Розпад Старокиївської держави.
- •8. Піднесення Галицько-Волинського князівства і його роль в українській історії. Формування моноетнічної державності.
- •9. Татаро-монгольська навала і боротьба українського народу проти золотоординського ярма. Державотворча діяльність Данила Галицького.
- •10. Українська державність хііі - XIV ст. У європейському політичному просторі. Перехід українських земель під владу Литовської держави.
- •11. Суспільно-політичні процеси в Україні у складі Великого князівства Литовського.
- •12. Магнати і шляхта, їх місце в державно-політичних структурах Литовської держави в контексті польсько-литовського суперництва.
- •13. Українські міста і магдебурзьке право. Становище селянства (XIV-XVI ст.).
- •14. Релігійне життя в Україні у XIV-XVI ст. Реформація і контрреформація в Європі, їх відгомін в Україні.
- •15. Культурно-національне піднесення наприкінці XVI - поч. XVII ст. Острозька академія. Заснування Києво-Могилянського колегіуму.
- •16. Виникнення козацтва. Запорізька Січ: соціальний устрій та господарство.
- •17. Люблінська унія. Її соціально-економічні і політичні наслідки. Формування легальної української опозиції в Речі Посполитій (княжа аристократія, православна шляхта, братства).
- •18. Зростання воєнно-політичної ролі козацтва. Козацтво у боротьбі з турецько-татарською агресією. Гетьман Павло Сагайдачний.
- •19. Козацько-селянські повстання у першій половині XVII ст
- •21. Утворення і розвиток української козацької держави (1648-1657).
- •22. Переяславська рада
- •23. Україна в останні роки гетьманування б.Хмельницького (1654-1657).
- •24. Історична роль б.Хмельницького. Його оцінка в історичній літературі.
- •25. Гетьманування Івана Виговського. Гадяцька унія. Битва під Конотопом.
- •26. Юрій Хмельницький. Чуднівська кампанія. Тетеря і Брюховецький.
- •27. Андрусівське перемир’я 1667 р. Поділ Української Козацької держави. Державотворча діяльність Петра Дорошенка.
- •28. Соціально-економічний розвиток України у другій половині XVII ст.
- •30. Політичні портрети гетьмана і.Мазепи та п.Орлика.
- •31. Соціально-економічний і політичний розвиток Гетьманщини у і пол. XVIII ст.
- •32. Розквіт української культури у другій половині хvіі ст.
- •33. Діяльність Києво-Могилянської Академії. Меценатство гетьманів і козацької старшини (кінець хvіі – початок хvііі ст.)
- •34. Ліквідація Гетьманщини і Запорізької Січі.
- •36. Гайдамацькі рухи. Коліївщина, її наслідки, оцінка в історичній літературі.
- •37. Поділи Польщі і подальша доля українських земель.
- •39. Північна війна і боротьба України за незалежність.
- •40. Перша українська політична еміграція. Діяльність Пилипа і Григорія Орлика.
- •42. Гетьман Кирило Розумовський та його реформаторська діяльність.
- •43.Українська проблема у міжнародних відносинах наприкінці 18ст-поч 19 ст.
- •44.Політичне становище українських земель на початку 19 ст.
- •46. Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство (товариство: Кирило-Мефодіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві.
- •47. Посилення соціального і національного гніту в Україні в умовах миколаївської реакції.
- •48.Кримська війна. Посилення селянського руху в Україні київська козаччина.
- •49. Український суспільно-політичний рух у другій пол. Хіх ст. (на шляху від культурництва до політичної боротьби).
- •51.Революція 1905-1907 рр. На Україні. Активізація національно-визвольного руху.
- •52.Соціально-економічне і політичне становище Галичини, Буковини, Закарпаття у іі пол. Хіх - поч. Хх ст.
- •54.Революція 1848 р., її вплив на суспільно-політичний рух у західноукраїнських землях. Виникнення політичних партій та організацій (народовці, москвофіли, радикали).
- •58. Повалення самодержавства в Росії і встановлення двовладдя. Утворення Центральної Ради
- •59. Діяльність Центральної Ради і розгортання національно-визвольного руху. Універсали Центральної Ради.
- •60. Жовтневий переворот в Петрограді і ситуація в Україні.
- •61. Гетьманат п.Скоропадського. Спроба реалізації державницької моделі українського консерватизму.
- •62. Перша спроба утвердження більшовизму в Україні. Берестейській мир і вступ австро-німецький військ в Україну.
- •64. Діяльність Директорії унр. Політичний портрет с.Петлюри.
- •67. Поворот більшовицького режиму до нової економічної політики. "Зміна віх" і лібералізація національної політики.
- •68. Дисидентський рух на Україні. Репресії 60 - 80-х рр.
- •69. Україна і утворення Союзу рср. Національна політика більшовиків в Україні. Проблема "українізації".
- •70. Проведення колективізації на Україні. Голодомор 1932-1933 рр.
- •71. Більшовицька індустріалізація в Україні.
- •72. Становлення тоталітарної системи в срср і Україна.
- •73. Репресії 30-х років. Боротьба з "українським буржуазним націоналізмом".
- •78. Напад гітлерівської Німеччини на срср. Україна між двома тоталітарними режимами.
- •80. Відновлення радянської влади в Україні. Кінець іі світової війни.
- •82.Репресивний характер повоєнної національної політики кпрс і Україна.
- •83. Хрущовська "відлига" та Україна
- •86. Радянизація Західної України у 1939 - на поч. 50-х рр.
- •85. Жовтневий переворот 1964 р. У Москві та його вплив на Україну. Централізація влади в руках союзних міністерств і відомств.
- •86. Радянизація Західної України у 1939 - на поч. 50-х рр.
- •87. Перебудова в срср і Україна
11. Суспільно-політичні процеси в Україні у складі Великого князівства Литовського.
Соціально-політичний устрій українських і білоруських земель тривалий час зберігав в основному свiй попередній зміст. Князі з династії Гедиміновичiв лише змінили колишніх Рюриковичів й визнали верховну владу над собою великого князя литовського. Саме цим пояснювалося порівняно легке утвердження влади Литви в Україні. Для українців литовське панування було набагато меншим злом, ніж тяжке золотоординське ярмо. До цього слід додати, що литовцi досить швидко потрапляли під вплив бiльш культурної Русі, яка сприяла розвитку і могутностi Литовського князівства. Однак великокнязівська влада, проводячи курс на створення централізованої держави, прагнула не допустити зміцнення нових місцевих династій на окремих українських землях і позбавити їх місцевої підтримки. Ці намагання викликали незадоволення українських феодалів, яке поглиблювалося також неухильним зростанням суспільних і політичних привілеїв католиків. Вiдвертий виступ української знаті за утвердження свого пріоритетного становища стався після смерті Вітовта (1430). Тривалий час Литовське князiвство було ареною жорстокої боротьби різних полiтичних груп. У цій ситуації Польща прагнула відторгнути волинськi та подільські землі, а українська партія – забезпечити домінуюче становище української знатi у Литовськiй державi.
Особливу увагу слід звернути на відновлення удільних князівств Київського (1440) і Волинського (1445). При цьому Київське князівство охоплювало не лише Київську землю, а й Переяславщину і Брацлавщину, що фактично було відновленням української державності на короткий час (до 1470 р.). У подальшій боротьбi українських феодалів проти литовського централiзму і переваги польських впливів помітну роль відiграли виступи князів Івана Гольшанського, Михайла Олельковича, Федора Більського (1480), а також повстання Михайла Глинського (1508). Однак повсталим не вдалося підняти широкі верстви населення, в тому числі більшiсть магнатів і православної шляхти, які в цілому інтегрувалися в політико-адмінiстративну систему Литовської держави, зміцнили в нiй свої позиції і не бажали реставрації удільно-князiвського ладу.
Знайомлячись з основними аспектами соціально-економічного розвитку, слід звернути увагу на розвиток феодального землеволодіння і посилення закріпачення селянства. При цьому необхідно простежити формування фільваркової системи шляхетського господарства, пов’язаної із посиленням товарно-грошових відносин. Найважливішим станом був шляхетський стан, найвпливовіше місце в якому посідали кілька десятків магнатських родів – великих феодалів, що були нащадками Рюриковичів або Гедиміновичів. Серед них князі Острозькі, Сангушки, Збаразькі, Вишневецькі, Заславські, Чарторийські, Четвертинські, які займали високі посади у Литовській державі, проте опинилися поза її найбільш впливовим органом – «пани-рада» в результаті посилення литовсько-католицької партії. Із зростанням міст їх мешканці сформувалися в окремий стан - міщанство, яке домоглося введення Магдебурзького права (міського самоврядування). Його отримали Львів (1356), Кам’янець-Подільський (1374), Луцьк (1432), Київ (1497) та ін.
Посилення феодально-кріпосницького гніту, який переплітався з рiзними формами національних і релігійних утисків, викликало опір українського населення. Пізніше було створено козацтво.
