2. Категорія простору в суспільній географії.

Відомо, що простір і час виступають найбільш загальними науко­вими категоріями і відтак їх розглядають як міждисциплінарні об'єк­ти досліджень. Але більшість наук у рамках так званого реального простору розглядають свої предметні простори, які можна трактува­ти як певні підпросториреального простору. Так само і в межах єдино­го природного часу багато наук виділяють свій характерний час, за яким досліджують динаміку, зміни й розвиток тих чи інших явищ. В одних науках цс ери й періоди, що тривають мільйони років, у ін­ших — це явища, які протікають протягом секунд та їх часток.

Географія досліджує земний простір і, відповідно, користується земним часом. У своїй предметній області географи на чільне місце традиційно ставлять саме земний простір (геопростір). певним чи­ном абстрагуючись від часу. Зрозуміло, що таке абстрагування умов­не, жодною мірою не абсолютне. Час присутній у географічних до­слідженнях як траєкторія генези. змін та розвитку компонентів зем­ної поверхні, як динаміка та еволюція господарського використан­ня природного середовища. Але у визначенні предмету суспільної географії час відходить на другий план: суспільна географія — нау­ка про соціально-економічне впорядкування ландшафтної оболон­ки, про геопросгорову (територіальну) організацію суспільства. Це суто пізнавальний (гносеологічний) прийом для виділення предмет­ної сутності географії. Видатний французький географ Е. Реклю за­значав, що історія — це географія в часі, а географія — історія у про­сторі. Важливе місце у суспільно-географічних дослідженнях посідає іс­торичний (ретроспективний) час. Звичайно, його розбивають на певні періоди, етапи, виходячи з гіпотези, що суспільно-історичні процеси підпорядковані реальному часові.

3. Поняття про територіальну організацію суспільства.

Предмет суспільної георафії - геопросторова (територіальна) організація суспільства чи його окремих частин: населення, виробничої, соціальної, політичної, духовної чи природно-ресурсної сфер.

Що означає геопросторова (територіальна)¹ організація?

По-перше: взаєморозташування (взаєморозміщення) об 'єктів у двовимірному просторі земної поверхні.Кожен об'єкт ідентифікується його координатами довготи і широти, протяжністю, площею та ін.

По-друге: наявність просторових зв 'язків між розташованими у межах земної поверхні об'єктами. Ця зв'язаність виражається наявністю ліній зв'язку (транспортних та інших ліній комунікації)

По-третє: існування територіальних суспільних утворень (формувань, поєднань, систем, структур). Найчастіше ці територіальні утворення є конкретними об'єктами суспільно-гсографічних дослі­джень.

По-четверте: функціонування територіальних утворень, що полягає в регульованій (також саморегульованій) зміні їхніх станів унаслідок взаємодії з довкіллям (природним і суспільним) для досяг нення завчасно передбачених цілей.

4. Завдання суспільної географії.

5. Система методів суспільної географії.

Суспільна географія користується різноманітними методами до­сліджень — загальнонауковими, конкретно-науковими, спеціальни­ми. Загальноприйнятої систематики методів суспільно-географіч­них досліджень нема.

Серед загальнонаукових філософських методів виділяється істо­ричний. Всі об'єкти реального світу "рухаються", тобто змінюються, проходять певні фази і стадії свого розвитку.

. Одним з різновидів історичного підходу є генетичний метод, спря­мований на розкриття походження того чи іншого об'єкта чи яви­ща, його зародження, формування, розвитку, згасання.

Аксіоматико-дедуктивний метод популярний серед точних наук (математика, фізика). В його основі розроблення ключового набору понять і аксіом (істин, які приймаються як такі, без доведення) і встановлення певних правил умовиводів за допомогою методів фор­мальної або математичної логіки.

Метод аналізу аналогових об'єктів застосовують у тих випадках, коли досліджувані об'єкти подібні (аналогічні) і коли про один з них є достовірне знання.

За В. А. Канке (2004). у технічних і гуманітарних науках нині поширений прагматичний метод досліджень. Якщо індуктивний метод регламентує перенесення знань з відомих об'єктів на невідо­мі, а дедуктивний (гіпотетико-дедуктивний) метод визначає пра­вила наукового пояснення у природознавчих науках на основі ана­лізу відношень між теорією та фактами, то прагматичний метод спрямований на аналіз відповідностей між речами, з одного боку, та поняттями й цінностями — з другого.

Картографічний метод полягає в розробленні картографічних мо­делей — карт. Карти можна складати в польових і камеральних умо­вах.

Метод ідеалізації полягає у побудові так званих ідеальних моде­лей. При цьому можна абстрагуватись від усіх властивостей об'єк­тів, що моделюються, крім однієї або кількох, які нас цікавлять

Метод формалізації має на меті дослідження об'єктів і процесів шляхом відображення їх змісту, форми, структури, функціонування у знаковому вигляді за допомогою штучних мов (математика, лої іка).

Моделювання — це заміщення реального об'єкта його спрощеним аналогом (моделлю), який повною мірою зберігає головні властиво­сті або відношення вихідного об'єкту і дає можливість дослідити їх для одержання нової інформації про об'єкт.

Порівняльний метод, порівняльний підхід один з фундаменталь­них і основоположних напрямків пізнавального процесу. Порівнян­ня — базовий принцип різноманітних методів класифікації, типіза­ції, генералізації, оцінювання, прогнозування.