25.Аналіз продуктивності праці.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і у вартісному вираженнях. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або кілька і дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо.

Аналіз розпочинають з оцінки виконання плану з виробітку одного працівника у вартісному вираженні.) Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показ­никами за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробі­ток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо.

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньо-годинного виробітку одного робітника. Ос­танній показник формують насамперед фактори технічної оснащеності праці, технології, кваліфікації робітників, інтен­сивності праці та ін. Завершують аналіз підрахунком ре­зервів зростання продуктивності праці та опрацюванням за­ходів з їх реалізації.

Аналіз продуктивності праці

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Навіть більше, продуктивність праці є одним із найважливіших узагальню­ючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумов­лює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу.

Продуктивність праці визначають двома способами: кіль­кістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кіль­кістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Остан­ній показник називають трудомісткістю продукції.

27.Аналіз використання основних фондів.

Для оцінки ефективності використання основних фондів використовується система показників — загальні і часткові. Часткові показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі

Найбільш узагальнюючим показником використання основних фондів є фондовіддача, яка визначається за формулою:

Фвіддача = Q / Фср. - середньорічна вартість основних виробничих; Q -— обсяг продукції

Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках. Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності. Натуральні розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції.

На фондовіддачу основних виробничих фондів впливають такі фактори першого порядку: зміна частки активної частини фондів у загальній їх сумі і зміна фондовіддачі активної частини фондів.

Величина, обернена фондовіддачі, являє собою фондомісткість яка показує, скільки потрібно витратити основних фондів на виготовлення одиниці продукції.

Фміст = Фср. / Q

Важливим показником, який певною мірою характеризує забезпеченість підприємства основними фондами, є фондоозброєність, визначається як відношення вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності працівників основної діяльності (робітників), тобто:

Фозбр. = Фср/Чис.

фондоозброєність показує, яка частина вартості основних виробничих фондів припадає на одного працівника основної діяльності або одного робітника..