Задачі і завдання.

1. Прибувши у суд для підтримання державного обвинувачення у кримінальній справі про обвинувачення Іваненка у вчиненні злочину, передбаченого ст.140 КК України, за 15 хвилин до початку судового розгляду прокурор прокуратури району Нечипоренко вніс клопотання судді про надання йому часу для підготовки до судового засідання. Своє клопотання він мотивував тим, що копія ухвали про призначення справи до розгляду надійшла у прокуратуру лише напередодні ввечері вкінці робочого дня і він не мав можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Суддя у відповідь заявив, що копії основних процесуальних документів по кожному кримінальному провадженні зберігаються у прокуратурі у наглядовому провадженні, надання ж йому додатково часу для вивчення справи неодмінно зірве графік роботи суду, оскільки у цей день призначено ще один розгляд кримінального провадження.

Проаналізуйте наведену фабулу. Обґрунтуйте свою відповідь посиланням на закон.

2. Під час підтримання державного обвинувачення у справі Зайчука прокурор зауважив дещо дивну поведінку підсудного – він був дуже повільним, погано орієнтувався у тому що відбувається, плутався у датах, не пам’ятав багатьох деталей і послідовності подій, окремі його висловлювання взагалі були позбавлені логічного змісту. Судово-психіатрична експертиза стосовно Зайчука на досудовому розслідуванні не проводилась. Слідчий Чижов, з яким прокурор зв’язався під час перерви у судовому засіданні, пояснив, що жодних відхилень у поведінці обвинуваченого на досудовому розслідуванні він не спостерігав і висловив припущення, що така поведінка Зайчука може свідчити про симуляцію ним психічного захворювання з метою уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий злочин.

1. Як повинен поступити прокурор в описаній ситуації?

2. Оформіть відповідне рішення прокурора.

3. Справа Юрченка була призначена до судового розгляду за обвинуваченням у вчиненні замаху на зґвалтування К. (під час вчинення замаху на зґвалтування підсудний погрожував потерпілій вбивством у випадку, коли вона вчинятиме опір), і його дії кваліфікувались за ст. 15 та ч. 1 ст. 152 КК України. В судовому засіданні, крім того, було встановлено, що підсудний знав, що потерпіла є неповнолітньою. Присутній у судовому засіданні прокурор Карпенко на цю ситуацію не відреагував. За таких обставин суд постановив обвинувальний вирок, яким підсудного визнано винним за ст. 15 та ч. 3 ст. 152 КК України.

1. В яких випадках допускається зміна обвинувачення в суді?

2. Чи правильно діяв суд?

3. Якими мали бути дії та рішення прокурора в даній ситуації?

4. Під час розгляду справи про обвинувачення Прохорова у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, прокурор заявив в судових дебатах, що судове слідство засвідчує невинність підсудного в порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту. Смерть потерпілого, який був в нетверезому стані, настала внаслідок тільки його грубої необережності, а тому він, обвинувач, відмовляється від обвинувачення.

Батько загиблого Калиняка, який приймав участь у справі як потерпілий, заявив судові клопотання про надання йому можливості підтримувати обвинувачення. Покликавшись на те, що чинний закон не надає можливості потерпілим підтримувати обвинувачення в суді, суд відхилив клопотання потерпілого і постановив виправдувальний вирок в зв’язку з відмовою прокурора від обвинувачення.

1. Чи вправі прокурор відмовитися від підтримання обвинувачення?

2. Як повинна оформлятися відмова прокурора від обвинувачення?

3. Чи правильні дії суду?

4. Чи вправі, і чи доцільно державному обвинувачу звертати увагу на судову помилку і на її виправлення, коли така має місце за даної ситуації?

5. Прокурор Самбірського району звернувся до Самбірського районного суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку у справі Михайленка. У своєму клопотанні прокурор зазначав, що він не міг в установлений законом строк подати апеляцію, оскільки перебував у цей час на двотижневому стажуванні у Генеральній прокуратурі.

Суддя районного суду у відновленні строку на подання апеляції відмовив, вважаючи причину його пропуску неповажною і, крім того, зазначив, що у час його перебування на стажуванні обов’язки прокурора району виконував його заступник і саме він мав подавати апеляцію.