Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичкаКурРаб СтратПлан.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
948 Кб
Скачать
☆

3. Генерація альтернативних глобальних стратегій розвитку підприємства

Вибір глобальної стратегії підприємства передує наступними діями:

  • ранжирування стратегічних проблем і виявлення найзначущіших для підприємства;

  • розробка (або коректування) системи стратегічних цілей підприємств;

  • генерація альтернативних глобальних стратегій підприємства.

Для ранжирування й виявлення найзначущіших стратегічних проблем підприємства, а також для оцінки ступеня впливу відповідного середовища на діяльність підприємства необхідно скласти «Профіль середовища» підприємства (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Профіль середовища підприємства

Чинники середовища

Важливість*

для галузі

Ступінь впливу на підприємство

Характер впливу на підприємство

(+, – )

Інтегральний показник ступеня важливості чинника

1

2

3

4

5 = 2 х 3 х 4

1. Чинники макросередовища

1.1

1.2

... і т.д.

Разом

2. Чинники мікросередовища

2.1

2.2

... і т.д.

Разом

3. Чинники внутрішнього середовища

3.1

3.2

... і т.д.

Разом

* Оцінка важливості чинника для галузі здійснюється методом експертних оцінок за наступною шкалою:

3 бали – велике значення;

2 бали – помірне;

1 бал – слабе.

До «Профілю середовища» вносяться окремі найзначущіші чинники зовнішнього середовища, як сприятливого, так і несприятливого впливу, а також найістотніші за оцінкою сильні і слабі сторони підприємства (2-3 бали). При цьому використовуються дані табл.2.2, табл. 2.9, табл. 2.24 (див. розділ 2).

Щоб визначити узагальнену оцінку ступеня важливості кожного чинника для підприємства, необхідно всі три його експертні оцінки перемножити. В результаті обчислення одержують інтегральний показник ступеня важливості чинника для підприємства. За величиною інтегрального показника визначають, які з чинників середовища мають відносно більш важливе значення. Знак мінус підсумкового результату інтегральної оцінки вказує на несприятливий вплив відповідного середовища на підприємство.

Отримані результати оцінки ступеня важливості чинників відповідного середовища підприємства використовуються при формулюванні і ранжируванні стратегічних проблем. Оцінка ступеня впливу певного середовища на підприємство здійснюється за підсумковим інтегральним показником оцінюваного середовища (рядок «разом» табл. 3.1).

Використовуючи дані табл. 2.26 і табл. 3.1 необхідно ранжирувати виявлені стратегічні проблеми за ступенем важливості для підприємства.

Ранжирування стратегічних проблем, обумовлених станом і взаємодією зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства, здійснюють методом угрупування виявлених стратегічних проблем на дуже важливі, важливі і менш важливі проблеми.

Першорядне значення матимуть стратегічні проблеми, обумовлені тим середовищем, яке робить найбільший несприятливий (або якнайменше сприятливий) вплив на діяльність підприємства, а також виявлені його проблеми, які обрано з поля СлЗ SWOT-матриці.

Другорядне значення матимуть стратегічні проблеми, обумовлені дією середовища, яке робить не дуже сильний несприятливий (або сприятливий) вплив на підприємство, а також виявлені його проблеми, що знаходяться на полі СлМ і на полі СиЗ SWOT-матриці.

До третьої групи проблем, що мають не дуже важливе значення для підприємства, слід віднести ті проблеми, які виявилися на полі СиМ матриці-SWOT і того середовища, яке робить мінімальний негативний або найбільший позитивний вплив на підприємство.

Результати ранжирування стратегічних проблем слід відобразити в табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Стратегічні проблеми розвитку підприємства

Формулювання

стратегічних проблем

Оцінка* значущості проблеми, бали

Можливі варіанти рішення

1. Дуже важливі проблеми:

1.1

1.2

... і т.д.

2. Важливі проблеми:

2.1

2.2

... і т.д.

3. Не дуже важливі проблеми:

3.1

3.2

... і т.д.

* Прирівнюється до інтегральної оцінки в балах важливості чинників середовища підприємства (табл. 3.1).

Після виявлення і ранжирування стратегічних проблем підприємства необхідно уточнити його місію і розробити (або скоректувати) систему стратегічних цілей.

Місія підприємства, як правило, відображається в його Статуті і бізнес-плані. Слід проаналізувати місію підприємства з погляду відповідності вимогам, що пред’являються до її формулювання і змісту. Систему стратегічних цілей підприємства доцільно представити у вигляді «дерева цілей». Стратегічні цілі формулюються на основі місії підприємства і виявлених його стратегічних проблем (див. табл. 3.2).

При цьому слід враховувати, що в практиці стратегічного управління використовується багатоцільовий підхід. Коректування стратегічних цілей, які відображені в Статуті і бізнес-плані підприємства, здійснюється у разі потреби (наприклад, при зміні зовнішніх і внутрішніх умов діяльності). Перегляду цілі піддаються і в тому випадку, якщо мета досягнута або вона виявилася помилковою.

Основою для генерації стратегічних альтернатив розвитку підприємства є результати SWOT-аналізу, місія і стратегічні цілі підприємства. Для визначення альтернативних варіантів дій із досягнення стратегічних цілей підприємства необхідно використовувати базові стратегічні підходи (матричні інструменти СУ), що дозволяють обґрунтовано підійти до визначення глобальної стратегії підприємства.

В процесі використання розроблених моделей М. Портера, І. Ансоффа “Продукт-ринок”, «Бостон Консалтинг Груп», «Мак-Кінзі» виявляють:

  • домінантні конкурентні переваги підприємства;

  • позицію підприємства в конкурентній боротьбі;

  • позицію на ринку;

  • стан товарного портфеля.

Так, на основі складеного переліку стратегічних альтернатив розвитку підприємства в результаті SWOT-аналізу (див. табл. 2.27 розд. 2) і стратегічного аналізу з використанням вище перелічених матриць здійснюється генерація альтернативних глобальних стратегій розвитку підприємства.

На початку процесу генерації альтернативних стратегій необхідно виявити домінантні конкурентні переваги підприємства. Для цього використовують результати аналізу внутрішнього середовища підприємства (див. табл. 2.24, табл. 2.25) і модель М. Портера.

Використання моделі М. Портера (рис. 3.1) дозволяє зробити висновок про можливості підприємства для завоювання лідерства на ринку.

Рис. 3.1. Матриця конкуренції

Якщо підприємство не володіє такими можливостями, то в цьому випадку

доцільно запропонувати дії у напрямі концентрації зусиль на певному сегменті ринку і визначити конкурентні переваги.

Конкурентні переваги за рахунок економії витрат обумовлені оптимізацією поточних витрат підприємства і досягненням більш низьких витрат в порівнянні з конкурентами. Дана конкурентна перевага прийнятна для найменш ефективних підприємств.

Конкурентна перевага, заснована на створенні унікального товару, передбачає надання товару важливих для покупців відмітних властивостей, які посилюють користь товарів порівняно з товарами конкурентів. Дана конкурентна перевага пов’язана із значними витратами на маркетинг і особливо на рекламу. Тому конкурентна перевага за рахунок диференціації прийнятна для ефективно функціонуючих підприємств і має високий споживацький рейтинг. Разом з тим, дану перевагу доцільно використовувати лише у випадках, коли попит не еластичний за ціною.

Конкурентна перевага, заснована на концентрації, передбачає концентрацію діяльності підприємства на одному сегменті ринку з метою більш кращого задоволення потреб вибраного цільового сегмента в порівнянні з конкурентами. При цьому підприємство може прагнути або до лідерства за рахунок економії витрат, або до диференціації продукту, або до поєднання того і іншого, але в межах цільового сегмента. Дана конкурентна перевага прийнятна для малих, або крупних спеціалізованих підприємств.

Оскільки конкурентні переваги визначають конкурентоспроможність підприємства, то вельми важливо виявити домінантні конкурентні переваги для зміцнення конкурентної позиції підприємства. Конкурентні переваги характеризують умови досягнення підприємством певного конкурентного статусу, тобто позиції в конкурентній боротьбі. Домінантні конкурентні переваги підприємства виявляються в розрізі наступних груп ключових чинників успіху:

  1. Ключові чинники успіху, засновані на науково-технічній перевазі.

  2. Ключові чинники успіху, засновані на маркетингу.

  3. Ключові чинники успіху, засновані на ефективному менеджменті.

Використання моделі І. Ансоффа (матриця “Продукт-ринок”) дозволить визначити можливі напрями перспективного розвитку підприємства залежно від двох елементів: продукту і ринку (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Матриця “Продукт-Ринок”

Модель І. Ансоффа описує можливі напрями стратегії інтенсивного зростання підприємства:

  • збільшення ринкової частки (збільшення об’єму реалізації відомих товарів на існуючих ринках);

  • розвиток товару (збільшення об’єму реалізації за допомогою пропозиції нових і модифікованих товарів);

  • розвиток ринку (збільшення об’єму реалізації відомих товарів за допомогою обслуговування все більшої кількості споживачів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Використовуючи модель «Частка ринку – зростання ринку» (матриця «Бостон Консалтинг Груп») виявляють позицію підприємства на ринку і позицію у порівнянні з конкурентами (конкурентну позицію), а також тип стратегічних одиниць бізнесу (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Матриця “Частка ринку – зростання ринку”

Стратегічна бізнес одиниця (СБО) – незалежні один від одного сфери діяльності підприємства, які характеризуються певним продуктом, колом клієнтів і специфічними задачами.

З погляду стратегії подальшого розвитку СБО слід враховувати такі параметри матриці, як ринкова частка підприємства щодо конкурентів і темп зростання області стратегічної діяльності (відображає зміну попиту на ринку).

Для виявлення типу певної сфери бізнесу відносна частка ринку визначається відношенням до ринкової частки активного конкурента.

Для осі «частка ринку» лінія розділу в матриці звичайно проходить через точку 1 або 1,5. Частка ринку, що перевищує цей рівень, вважається великою і навпаки. Сфери бізнесу (напрями діяльності), що потрапили в зону «Собаки», є безперспективними в майбутньому.

За допомогою матриці БКГ можна класифікувати товарний портфель підприємства. При цьому ринкова частка визначається по відношенню до загального об’єму реалізації на відповідному товарному ринку або по відношенню до об’єму продажу в цілому по підприємству.

За результатами аналізу визначаються ті товарні групи (товари), які формують велику частину прибутку підприємства. Такими є товарні групи типу «Дійні корови» і «Зірки».

Співвідношення виявлених типів товарних груп номенклатури підприємства доцільно представити на круговій діаграмі.

Після визначення типів СБО необхідно визначити співвідношення виявлених типів як в поточному періоді, так і для перспективної програми розвитку підприємства. Для обґрунтування можливих стратегічних рішень необхідно також провести розрахунки частки кожної категорії товарної групи або виробничого підрозділу в загальній сумі прибутку підприємства, валового доходу. Розраховані показники слід відобразити в таблиці і визначити найуразливіші СБО з погляду конкуренції (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Стан товарного портфеля підприємства

Товарні групи

Питома вага в загальному об’ємі продажів, %

Питома вага в загальній сумі прибутку (валовому доході), %

Тенденція попиту

Категорія «Зірки»

1.

2.

... і т.д.

Категорія «Дійні корови»

1.

2.

... і т.д.

Категорія «Знак питання»

1.

2.

... і т.д.

Категорія «Собаки»

1.

2.

... і т.д.

Разом

Модель «Частка ринку – зростання ринку» наочно представляє стратегічні задачі підприємства і дозволяє ухвалювати рішення про позицію на ринку, а також розподіляти інвестиції між стратегічними бізнес одиницями.

Використовуючи модель «Мак-Кінзі», визначають позицію підприємства на сегментах ринку з різною привабливістю з урахуванням конкурентних переваг і виявляють можливі стратегічні рішення. Модель «Мак-Кінзі» призначена для ухвалення рішень у сфері інвестицій в рамках господарського портфеля підприємства рис. 3.4).

Рис. 3.4. Матриця “Привабливість ринку – сила конкурентної позиції”

В процесі використання даної моделі оцінюють привабливість ринку діяльності підприємства і визначають ринкову частку підприємства в сегментах ринку.

Параметр «Привабливість ринку» характеризується наступними індикаторами:

  1. Зростання і розмір ринку (об’єм ринку, потенціал, ступінь насичення).

  2. Якість ринку (рентабельність галузі, життєвий цикл ринку, технологічний рівень і потенціал нововведень, інтенсивність інвестицій, кількість потенційних споживачів, стабільність поведінки споживачів, умови конкурентної боротьби).

  3. Конкурентна ситуація (інтенсивність діяльності конкурентів, діапазон цінових змін).

  4. Стан зовнішнього середовища (рівень інфляції, ступінь державного регулювання бізнесу, суспільний тиск).

Параметр «Сила конкурентній позиції» визначається:

  1. Відносною позицією на ринку (частка ринкової участі, фінансові можливості підприємства, рентабельність, потенціал маркетингу, ступінь ризику).

  2. Відносним потенціалом виробництва або продукту (забезпеченість сировиною і матеріалами, екологічна безпека виробництва / товарів, продуктивність праці, переваги місцерозташування підприємства, ступінь адаптивності виробництва / продукту до умов ринку, що змінюються).

  3. Відносним потенціалом НДДКР (інтенсивність досліджень, потенціал і безперервність нововведень).

  4. Відносною кваліфікацією керівних кадрів і співробітників (професіоналізм, компетентність, якість управління, сінергічний ефект).

Результати оцінки чинників привабливості ринку і сили конкурентної позиції представляють в табл. 3.4 і табл. 3.5.

За допомогою отриманих координат «Привабливість ринку» і «Позиція в конкурентній боротьбі» (або «Сила конкурентної позиції»), а також матриці «Мак-Кінзі» можна визначити позицію підприємства в ситуації, що склалася на ринку і виявити можливі стратегії розвитку.

Таблиця 3.4. Оцінка чинників привабливості ринку

Привабливість ринку

Ваговий коефіцієнт*

Експертна оцінка** чинників, бали

Резуль-тат

Коорди-ната

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

1. Зростання ринку і його розвиток

2. Якість ринку

3. Конкурентна ситуація

4. Ситуація, пов’язана із зовнішнім середовищем

Разом

5 = 4:2

Критерії і вагові коефіцієнти для кожної галузі і сфери бізнесу оригінальні.

Таблиця 3.5. Оцінка чинників позиції в конкурентній боротьбі

Позиція в конкурентній боротьбі

Ваговий коефіцієнт*

Експертна оцінка** чинників, бали

Резуль-тат

Коорди-ната

1

2

3

4

5

1

2

3

4

5

1. Відносна позиція на ринку

2. Відносний потенціал виробництва (продукту)

3. Відносний потенціал НДДКР

4. Відносна кваліфікація керівних кадрів і співробітників

Разом

5 = 4:2

* Оцінка вагових коефіцієнтів здійснюється за наступною оцінною шкалою:

3 бали – дуже важливо

2 бали – важливо

1 бал – менш важливо

** Оцінка чинників в балах здійснюється за наступною шкалою:

5 балів – дуже добре

4 бали – добре

3 бали – задовільно

2 бали – незадовільно

1 бал – дуже незадовільно

Сфери бізнесу, що потрапили в квадрати 1x2; 1x3; 2x3 матриці «Мак-Кінзі» є найпріоритетнішими для інвестицій, середньо-пріоритетними є квадрати 2x2; 1x1; 3x3 і менш пріоритетними – 2x1; 3x1; 3x2.

Портфоліо-метод можна також використовувати стосовно аналізу товарного портфеля підприємства.

Так, зона «А» матриці «Привабливість ринку – сила конкурентної позиції» відповідає зоні «Дійні корови» в матриці БКГ;

зона «В» – ситуація аналогічна «Зіркам» в матриці БКГ;

зона «С» – ситуація аналогічна «Знакам питання» в матриці БКГ;

а зона «D» – ситуація аналогічна «Собакам» в матриці БКГ.

Застосування базових стратегічних підходів дозволить відповісти на наступні питання:

  • які конкурентні переваги є домінантними?

  • якою є конкурентна позиція підприємства?

  • який стан «портфеля» продукції?

  • яка привабливість сегментів діяльності?

  • яка ринкова частка підприємства в привабливих сегментах?

  • які зміни усередині підприємства необхідно провести з урахуванням змін в зовнішньому середовищі?

Використання вищеперелічених стратегічних моделей дозволяє виявити можливий набір альтернативних стратегій розвитку підприємства і визначити їх характер (агресивний, наступальний, оборонний).