7 Підбір підшипників

Для даного редуктора приймемо роликові радіально-упорні підшипники по ГОСТ 27365-87; характеристики і їх розміри заносимо в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1.

Умовне позначення підшипниика	d	D	B	С	С0
	мм			кН
7207	35	72	18,25	35,2	26,3

8 Перший етап компоновки редуктора

Компоновочне креслення приводимо у двох проекціях, у масштабі М 1:1. Проводимо посередині листа горизонтальну осьову лінію – вісь ведучого вала. Намічаємо положення вертикальної осьової лінії – осі ведучого вала. З точки перетину проводимо під кутом осьові лінії ділильних конусів і відкладаємо на них відрізки R_e. Спрощено викреслюємо зачеплення, окреслюємо внутрішню стінку корпуса, зазори між нею і колесом приймаємо 8 мм. Визначаємо відстані між напрямками радіальних реакцій, для чого визначаємо величини а₁ і а₂.

Для роликового підшипника:

.

Ескізна компоновка редуктора необхідна для визначення положення зубчастих коліс відносно опор, довжин ділянок валів, реакцій в опорах і розрахунку підшипників.

На початку визначимо основні конструктивні розміри стального колеса.

Зубчасте колесо коване. Діаметр маточини колеса:

Приймаємо = 70 мм.

Довжина маточини колеса:

Приймаємо = 55 мм.

Товщина обода

Приймаємо =14 мм.

Товщина диска

Приймаємо С = 15 мм.

Внутрішній діаметр обода

Приймаємо = 185 мм.

Діаметр центрового кола

Діаметр отворів в диску

У нижній частині листа проводиться горизонтальна осьова лінія вісь ведучого вала; потім вертикальну лінію - вісь веденого вала. З точки перетину осей валів під кутом = 14,04⁰ проводяться лінії ділильних конусів і відкладається на них відрізок Rе = 140,19 мм - зовнішньої конусної відстані.

Викреслюється шестірня і зубчасте колесо в зачепленні згідно розмірів визначених в пункті 2.3.

Окреслюється внутрішня стінка корпуса:

а) зазор між торцем шестірні і внутрішньою стінкою корпуса прийма­ється рівним е₁= 9 мм;

б) зазор між торцем маточини колеса і внутрішньою стінкою корпуса приймається рівним е₁= 9 мм;

в) зазор від кіл вершин зубців колеса до внутрішньої стінки мірі приймається рівним е₁= 14 мм;

г) симетрично осі шестірні викреслюється ще одна внутрішня стінка корпуса редуктора.

Викреслюються вали за розмірами, визначеними згідно з розділом 2.6. Змащування підшипників проводимо пластичним змащувальним матеріалом. Після цього визначаємо розміри корпуса редуктора.

Товщина стінки корпусу і кришки:

=0,05Re+1=0,05140,19+1=8,03 мм, > 8 мм, тому = 8 мм.

1=0,04Re+1=0,04140,19+1=6,6 мм,<8 мм, тому 1= 8 мм.

Товщина верхнього поясу корпусу без бобишки: b=1,5=1,58=12 мм.

Товщина поясу кришки: b1=1,5=1,58=12 мм.

Товщина нижнього поясу корпусу: b=2,35=2,358=18,8 мм.

Діаметри фундаментних болтів:

d₁ = 0,055 Re + 12 = 0,055140,19+12=19,7 мм;

приймаємо d₁ = М 20;

Діаметри болтів:

-що кріплять кришку до корпусу біля підшипника:

d₂ =(0,6-0,65)d1 = (0,7 - 0,75)20 =14-15 мм;

приймаємо d₂ = М 12;

з'єднуючих кришку з корпусом:

d₃ =(0,5-0,6)d1 = (0,5 - 0,6)20 =10-11,2 мм;

приймаємо d₃ = М 10.

Діаметри болтів, що кріплять кришки підшипників, приймаємо d₄ мм. При конструюванні опор ведучого вала відкладається зазор між внутрішньою стінкою редуктора і торцем підшипника е мм, який рівний тов­щині упорного бурта стакана, в якому розміщуються підшипникові опори. Товщину стінки стакана приймаємо рівною 0,1D підшипника. Приймаємо відстань між підшипниками мм. Викреслюються підшипники з внутрішнім діаметром d, зовнішнім діаметром D та шириною Т. Відкладаємо зміщення реакції опор а радіально-упорних підшипників. Розміщуємо мастило-затримуюче кільце, яке виступає в середину корпуса на 1...1,5 мм . Кільце встановлюємо на той же діаметр, що і підшипники. На ведучому валу відкладається відстань від зовнішнього торця підшипника до зовнішньої поверхні фланця стакана мм. Викреслю­ється фланець стакана товщиною мм, кришки підшипника з товщиною фланця мм та ущільнюючими прокладками товщиною 1 мм і кріплен­ня кришки з висотою головки болта кріплення мм. Відстань від головки болта до упорного буртика посадочної поверхні під відкриту передачу приймається рівною = 5...10 мм. Довжину вихідного кінця ведучого вала приймаємо рівною l₆ мм.

При конструюванні опор веденого вала відкладається зазор між внутрішньою стінкою редуктора і торцем підшипника е мм і викреслюються підшипники з внутрішнім діаметром d. зовнішнім діаметром D та шириною Т. Відкладаємо зміщення реакції опор а₂ радіально-упорних підшипників. На веденому валу розміщуємо мастило-затримуючі кільця, які виступають в середину корпуса на 1...1,5 мм. Кільця встановлюємо на той же діаметр, що і підшипники. Для фіксації конічного колеса передбачаємо з одного боку потовщення вала, а другого - розпірну втулку.