7 Вказівки до оформлення матеріалів дипломного проекту (роботи)

Дипломний проект оформляється в порядку, встановленому інструктивними документами по дипломному проектуванню Міносвіти України, згідно з державними стандартами України, а також з комплексними системами міждержавних стандартів, та іншими державними та галузевими стандартами, стандартами підприємств, за замовленнями яких виконується проект.

7.1 Вимоги до оформлення пояснювальної записки (ПЗ)

7.1.1 Загальні вимоги. ПЗ оформляється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти в галузі науки і техніки. Структура і правила оформлення" або 4. Логічна послідовність викладення матеріалу, стислість, чіткість та конкретність викладення теоретичних та практичних результатів роботи, суті постановки завдання та мети проекту, методів дослідження й розрахунку, конструкторських і технологічних рішень, доведеність висновків та обґрунтованість рекомендацій - загальні вимоги до ПЗ.

Текст ПЗ може бути чітко й акуратно написаний переважно чорним чорнилом (пастою) або надрукований принтером через 1,5 міжрядкових інтервала не більш 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висоті літер та цифр не менш 1,8 мм на одній стороні білого аркуша папера формату А4 (210х297 мм) без зовнішньої рамки й рамок основних і додаткових підписів. Варто також дотримуватися розмірів полів: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.

Не рекомендується в тексті виділяти матеріал підкресленням.

У ПЗ необхідно використовувати позначення фізичних величин за ГОСТ 8.417-81, а скорочення російських слів і словосполучень за ГОСТ 7.12-77.

Текст ПЗ варто поділяти на розділи, підрозділи, пункти. У кожнім пункті при необхідності можуть бути виділені підпункти. Рубрикація повинна підкреслювати логічну побудову тексту.

Структурні елементи “РЕФЕРАТ; ЗМІСТ; ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ; ВСТУП; ВИСНОВКИ; ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів, які варто писати великими літерами симетрично тексту. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів ПЗ та заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і писати великими літерами без крапки в кінці. Переноси слів у заголовках не допускаються. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів ПЗ слід починати з абзацного відступу і писати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту ПЗ і дорівнювати 12,5 мм. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовком і текстом дорівнює 15 мм, а між заголовками розділу й підрозділу - 10 мм. Заголовок розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту можна помістити наприкінці сторінки у випадку, коли на цій сторінці буде не менш двох рядків тексту. Заголовки підпунктів необов'язкові, але якщо вони є, то відокремлювати їх від основного тексту не слід, а наприкінці ставити крапку. Заголовки рубрикації повинні точно відбивати їхній зміст. Рекомендується не зловживати рубрикацією невеликих частин (абзаців) тексту, а застосовувати в рубрикації не більш трьох знаків для вказівки номерів розділів (глав), підрозділів (параграфів) і пунктів.

Матеріали ПЗ необхідно розташовувати в такій послідовності: титульний аркуш (Додаток Д); завдання на дипломне проектування(Додаток А); реферат; зміст; перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; основна частина; реферат НДРС; висновок(и); перелік посилань; додатки, що містять відгук керівника проекту, рецензію, відомість дипломного проекту (Додаток И), роздруківки, програми, креслення, схеми й ін.

Титульний аркуш оформляється на стандартному бланку. Особисті підписи студента, керівника, консультантів, а також дати виконання виконуються тільки чорнилом (або пастою). На титульному аркуші повинно бути умовне позначення документа. Наприклад загальне позначення пояснювальної записки може бути таким: ГЮІК ХХХ ХХХ.013 ПЗ, де символами Х позначено номер за класифікаційною характеристикою згідно з темою дипломного проекту.

Деякі коди документів відповідно до стандартів, які згадані вище, є такими:

-схема електрична структурна - Е1;

-схема електрична функціональна - Е2;

-схема електрична принципова - Е3;

-схема електрична розміщення - Е7;

-відомість дипломного проекту - Д... (наприклад, Д1);

-креслення загального вигляду - ВО;

-складальне креслення - СБ

Позначення виробів та конструкторських документів варто виконувати згідно вимог стандарту ЄСКД (ГОСТ 2.201-80 і класифікатором ЄСКД “КЛАС 43 – ПРИЛАДИ” і “КЛАС 75 – ДЕТАЛІ”) (див. Додаток Ж).

Відомість дипломного проекту повинна містити перелік документів і виробів (макетів, дослідних зразків), що входять до складу дипломного проекту. Відомість виконується на аркуші формату А4 із рамкою й основним написом ( додаток И).

Зміст розділів дипломного проекту і відомості до нього (текстові документи, графічні документи, макети, моделі, інші документи) можуть уточнюватися в залежності від особливостей тематики дипломного проектування на різних факультетах відповідно до методичних вказівок по дипломному проектуванню для даної спеціальності.

7.1.2 Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, ілюстрації, таблиць, формул, приміток. В ПЗ вони нумеруються арабськими цифрами.

Нумерація сторінок у межах усієї ПЗ повинна бути наскрізна. Титульний аркуш та аркуш завдання включають до загальної нумерації ПЗ. Номер на титульному аркуші не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють без крапки в правому верхньому куті.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усієї ПЗ і позначатися арабськими цифрами без крапки наприкінці. Вступ і висновки не нумеруються.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й підрозділу, розділених крапкою. Наприкінці номера підрозділу не ставлять крапку, наприклад, "5.4" (четвертий підрозділ п'ятого розділу).

Пункти нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу, та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою, наприклад, “2.1” або "2.2.1". Після останньої цифри не ставлять крапку. Текст кожного пункту починають із нового рядка. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту відокремлених крапкою.

Перша цифра нумерації розділу, підрозділу, пункту, підпункту не повинна виходити за границі абзацу.

Вимоги, вказівки, положення, що містяться в тексті пункту або підпункту, не нумерують (в окремих випадках їх позначають арабськими цифрами з круглою дужкою, без крапки після дужки). При цьому кожне перелічення починається з абзацу і з прописної літери і закінчується крапкою з комою.

Якщо розділ не має підрозділів, але поділяється на пункти і далі – підпункти, то номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту відокремлених крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять.

7.1.3 Оформлення ілюстрацій (рисунків, креслень, графіків). Вони повинні бути виконані чітко, акуратно, контрастними лініями чорною тушшю, пастою або чорнилом (того кольору, що і текстова частина записки) на білому непрозорому папері за правилами, зазначеними в стандартах. Використовувати міліметровий папір не рекомендується. Як рисунки, можуть бути використані фотографії приладів, пристроїв і ін. Фотографії розміром менше А4 варто наклеювати на стандартні аркуші білого паперу.

Ілюстрацію слід розміщувати у ПЗ безпосередньо після тексту, де вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в ПЗ. Якщо ілюстрації виконані на форматах більше А4, їх поміщають у додатку.

Ілюстрація позначається словом “Рисунок “, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 1.1 – Схема розміщення”. Необхідні пояснювальні дані розміщують після ілюстрації та перед назвою ілюстрації.

Якщо необхідно послатися на окремі елементи рисунка, то їх варто пронумерувати арабськими цифрами з наступною розшифровкою в пояснювальних даних.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою.

До виконання діаграм пред'являються особливі вимоги, тому основні з них будуть розглянуті докладно далі.

7.1.4 Виконання діаграм. Основні правила виконання діаграм, що зображують функціональну залежність двох або більш змінних величин у системі координат, встановлені в рекомендаціях Р50-77-88 "ЕСКД. Правила виконання діаграм". Діаграми виконують у прямокутній або полярній системі координат.

Більш детально з використанням прикладів виконання діаграми описані в електронному варіанті цих вказівок, який знаходить в електронній бібліотеці університету.

7.1.5 Оформлення таблиць. Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Текст і наведені в них дані не повинні виходити за лінії, що обмежують графи. Таблицю обмежують суцільною горизонтальною лінією зверху, бічних вертикальних і нижньої горизонтальної ліній можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Таблицю варто розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.

Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, таблиця 1.1 – перша таблиця першого розділу.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку пишуть малими літерами (крім першої великої) і вміщуютъ над таблицею.

Наприклад:

Таблиця (номер)  (назва таблиці)

Головка							Заголовки граф
							Підзаголовки граф
							Рядки (горизонтальні рядки)
	Боковик (графа для заголовків рядків)	Графи (стовпчики)

Якщо заголовок таблиці займає кілька рядків, то переноси слів не допускаються. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Заголовок не підкреслюють.

Слово “Таблиця” вказують перший раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть “Продовження таблиці 1.1“ з указанням номеру таблиці.

Поділяти голівки таблиць по діагоналі не можна. Висота рядків повинна бути не менш 8 мм. Графу "№ п/п" у таблицю включати не слід.

Великі таблиці можна оформляти на окремих аркушах із продовженням. При переносі таблиці на інший аркуш (сторінку) заголовок поміщають тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф допускається поділяти на частині і поміщати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки і графи виходять за формат таблиці, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюється її голівка, у другому - боковик.

Якщо повторюваний у графі таблиці текст складається з одного слова, його рекомендується замінити лапками, якщо з двох і більш слів, то при першому повторенні його заміняють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів не допускається. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не наводять, то в ній ставиться прочерк. Цифрові дані у вертикальних графах необхідно за можливістю розміщати так, щоб класи чисел у всій графі були розташовані один під одним, при цьому числові величини в одному графі повинні мати однакову кількість десяткових знаків (цілі числа - відповідно під цілими, десяті частки числа - під десятими, соті частки числа - під сотими і т.ін.).

7.1.6 Оформлення формул. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Не громіздкі формули рекомендується поміщати усередині тексту, застосовуючи як знак розподілу косу риску (наприклад, А/(B+C)). Короткі однотипні формули можна розташовувати на одному рядку, відокремлюючи одну від іншої крапкою з комою.

При вписуванні великих формул, що включаються в окремий рядок, необхідно залишати вільні місця в залежності від складності й структури формули. У будь-якому випадку відстань між текстом і формулою повинна бути 8-10 мм, тобто громіздкі формули виділяють із тексту вільними рядками (не менш одного). Якщо формула не вміщається на одному рядку, вона повинна бути перенесена після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Розміри знаків, що рекомендуються, для формул такі: цифри і прописні літери - 6-8 мм, малі літери - 3-4 мм, показники ступеня й індекси - 1,5-2 мм.

Надрядкові індекси й показники ступеня варто розташовувати вище рядка, а підрядкові індекси - нижче рядка. Необхідно також врахувати таке:

- якщо у формулі є дужки, то вони цілком її охоплюють;

- дужки ліворуч і праворуч формули мають однакову висоту;

- при наявності декількох дужок різного виду, зовнішні більше внутрішніх;

- знаки коренів при наявності у формулі цілком охоплюють всі елементи підкореневого виразу.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу (якщо вони використовуються в тексті вперше), повинно бути наведено в експлікації безпосередньо під формулою з вказівкою одиниць величини. Значення кожного символу необхідно вказувати з нового рядка, тобто з абзацу, дотримуючи послідовності, в якій вони наведені у формулі. Перший рядок пояснення варто починати від лівого поля зі слова "де" (без двокрапки після нього), потім з абзацу, після слова "де" має бути розшифровка першого символу. Після пояснення кожного символу ставиться кома, після якої вказується розмірність (без дужок), і наприкінці розшифровки кожного символу (крім останнього) ставиться крапка з комою. Наприкінці пояснення останнього символу після розмірності ставлять крапку.

Приклад:

«Відомо, що

, (2.5)

де М₁, М₂ –математичне очікування;

σ₁, σ₂, - середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження .[ 23].

У межах усієї записки фізичні величини й коефіцієнти, що входять у формули, повинні мати однакове позначення й зміст.

Після формули, що підлягає розшифровці, ставиться кома. Якщо формула складається з фізичних символів і числових коефіцієнтів, що були розшифровані раніше, то повторну розшифровку проводити не слід. У цьому випадку після формули ставлять крапку. У деяких формулах розшифровці підлягають тільки символи, що вперше зустрічаються.

Ті формули, на які надалі даються посилання, варто нумерувати арабськими цифрами в межах усього розділу. Номер ставлять у круглих дужках біля правого краю сторінки на рівні формули.

Варто уникати вказівки номера посилання поруч із формулою, винесеною в окремий рядок.

При виконанні розрахунків рекомендується використовувати інженерну форму запису: розрахункова формула, числове підставлення, результат обчислень з вказівкою розмірності.

7.1.7 Посилання. Посилання в тексті на джерела слід наводити в міру їхнього згадування в ПЗ, вказуючи порядковий номер, відокремлений двома квадратними дужками, наприклад, “... в роботах 1-7...”.

При посиланні розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: “…у розділі 7…”, “…див.5.1 …”, “... відповідно до 3.5.7.9…”, “… на рис.3.1…”, або “…на рисунку 1.3 …”, “… за формулою (5.5)…”, “… у таблиці 3.4 …”, “…(див. табл.3.4)…”, “…у рівняннях (1.35)-(1.40)…”, “…у додатку А…”.

7.1.8 Зміст. Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки.

До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів (якщо вони мають заголовки); висновки; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу.

7.1.9 Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів. Усі прийняті у ПЗ малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки.

Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті ПЗ наводять їх розшифровку.

7.1.10 Перелік посилань

Літературні джерела, використані в тексті записки, розташовуються у відповідності з посиланнями на них. Оформляється список як розділ записки з нової сторінки відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1-2006. Зразок складання зазначеного списку наведений у додатку М.

7.1.11 Додатки. Їх слід оформляти як продовження ПЗ на наступних її сторінках, розташовуючи згідно до посиланням у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки та мати слово “Додаток”, а після нього тематичний заголовок, написаний рядковими літерами (крім першої великої), наприклад, "Додаток А", “Додаток В" і т.ін.

Текст кожного додатка при необхідності може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами в межах кожного додатка, перед якими ставиться літера додатка, наприклад, “В.1.2.3" (третій пункт другого підрозділу першого розділу додатку В).

Рисунки, таблиці та формули, розташовані в додатку незалежно від кількості, нумерують арабськими цифрами в межах кожного додатка, наприклад, "Рисунок А.2" (другий рисунок додатка А); "Таблиця А.3" (третя таблиця додатка А); формула (В.1) – перша формула додатка В.

7.2 Загальні вимоги до оформлення графічної частини

7.2.1 Оформлення креслень. Креслення, схеми й документи інших видів, призначені для публічного захисту проекту, оформляються як графічні документи з рамкою й основним написом за вимогами відповідної системи стандартів ЄСКД і ЄСТД. Графічний матеріал виконується графічними засобами з залученням обчислювальної техніки або олівцем на аркушах ватману формату А1.(незалежно від формату А1,А2,А3,А4 кожного окремого документу.

Креслення дипломного проекту (роботи), незалежно від формату, на якому вони виконані, варто подавати тільки на аркушах формату A1. Кожен аркуш повинний мати основний напис і додаткові написи, які оформлені відповідно до ГОСТ 2.104-68 (рис.7.1). Додаткові демонстраційні плакати виконуються на аркушах формату А1 з основним написом (див.додаток К).

Усі конструкторські документи дипломного проекту оформляються у відповідності зі стандартами ЄСКД. Перелік основних стандартів, якими необхідно керуватися при виконанні дипломних проектів (робіт), наведений у додатку Н.

Зображення на кресленнях виконуються за методом прямокутних проекцій. Головний вигляд складальної одиниці має бути найбільш інформативним. Застосування повних і масштабних розрізів, винесених перетинів, умовних позначок і спрощень, знаків і написів, установлених стандартами, дозволяє зменшити кількість виглядів і спростити креслення.

Кожне креслення оформлюють відповідно до ГОСТ 2.104-68 «Основные надписи». В основному написі найменування виробу вказується в називному відмінку однини; першим ставиться іменник, наприклад, «Відгалужувач мікрострічковий».

7.2.2 Складальні креслення. До складальних креслень належать такі, які

складаються не з однієї, а з декількох складових частин (деталей, елементів, складальних одиниць), показаних у зібраному вигляді, тобто креслення загальних виглядів і складальні креслення.

Креслення загального вигляду (“Чертеж общего вида” ВО) - це документ, який визначає конструкцію пристрою (вузла, блоку, системи), взаємодію його основних частин. Інформація, що міститься на кресленні загального вигляду в сукупності з іншими документами дипломного проекту, складає основу для розробки креслень складових частин виробу.

Складальне креслення ('Сборочный чертеж" СБ) - це документ, який містить зображення розробленого в ході дипломного проектування пристрою та інші дані, необхідні для його складання (виготовлення) і контролю.

При виконанні складальних креслень діє більшість правил, встановлених для креслень деталей: так, саме в проекційному зв'язку розташовуються зображення, для виявлення форми пристрою застосовуються перетини і розрізи. Складальне креслення містить:

- зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розміщення і взаємний зв'язок її складових частин, які з'єднуються між собою згідно з крес-ленням;

- установчі і приєднувальні розміри, які мають забезпечити установку виробу й закріплення його на місці роботи. Наприклад, для антенної решітки - це отвір у корпусі для закріплення її до платформи. До приєднувальних розмірів слід віднести розмір приєднувального фланця хвилеводу, за допомогою якого до антени кріпиться фланець генератора, який її підживлює;

- габаритні розміри, що визначають довжину, ширину і висоту виробу. Якщо якийсь з цих розмірів виробу має змінне значення, то на кресленні встановлюють два крайніх значення даного розміру (наприклад, два розміри висоти індикатора електромагнітного поля з телескопічною антеною у висунутому та утопленому положеннях);

- указівки про характер і спосіб з'єднання деталей, у тому числі нероз'ємних з'єднань (паяних, зварених, клепаних і т. ін.);

- номери позицій складових частин, які входять до складу складальної одиниці. Ці номери розташовані на полицях винесених ліній.

Габаритні розміри визначають за граничними обрисами виробу. Установчі розміри визначають дані для монтажу і кріплення виробу, а приєднувальні - для з'єднання з: сусідніми деталями чи вузлами (наприклад розміри хвилеводного фланця антени необхідні для приєднання до неї фідерного тракта). Габаритні, установчі і приєднувальні розміри мають бути перенесені на складальне креслення з креслень відповідних деталей і складальних одиниць.

Установчі, приєднувальні і габаритні розміри вважаються для складального креслення довідковими, тому що не підлягають виконанню за даним кресленням. Тому в нижній частині креслення робиться напис: "Розміри для довідок".

Зображення виробу на кресленні виконують основними суцільними і лініями, контури органів, які переміщуються, у крайніх положеннях - тонкими штрих-пунктирними (наприклад, контури крайніх положень шлейфів у узгоджувальному трансформаторі).

У кожній складовій частині виробу на її складальному кресленні наносять номери позицій, привласнених специфікацією, розміщують їх на полицях ліній-винесень. Полиці і лінії -винесення проводять суцільними тонкими лініями. Один кінець лінії-винесення з'єднується з полицею, а інший має заходити на зображення деталі і закінчується крапкою.

Крім зображення одиниці, що збирається, складальне креслення має текстову частину (технічні вимоги), що розташовуються над основним написом.

Складові частини на складальному кресленні допускається зображувати спрощено: замість повних зображень типових покупних виробів тільки зовнішні обриси.

Складальні креслення друкованих плат мають такі особливості: замість номерів позицій на радіоелементи, що проставляються звичайно на полицях ліній-винесень, поруч з елементом проставляється позиційне позначення, що присвоюється йому за схемою електричною принциповою. У цьому випадку радіоелементи визначаються переліком елементів до принципової схеми.

Назва креслення, як правило, відповідає виконуваній функції виробу, на­приклад, «Підсилювач мікрохвильовий», в іншому випадку йому присвоюють назву «Плата».

.Назва складальної одиниці вказується в основному написі. Складальне креслення містить специфікацію (ТОСТ 2.108-68), яку виконують на одному чи декількох аркушах формату А4. Вони можуть бути винесені в додаток поясню-вальної записки.

7.2.3 Креслення деталей. На кожну деталь виконуються окремі креслення, що містять всі дані для виготовлення і контролю даної деталі.

При виконанні креслень деталей слід керуватися правилами, установленими такими основними стандартами:

ГОСТ2.109-73 Основные требования к чертежам;

ГОСТ 2.307-68 Нанесение размеров и предельных отклонений;

ГОСТ 2.309- 73 Обозначения шероховатости поверхностей;

ГОСТ 2.316-68 Правила нанесення на чертежах надписей, технических требований и таблиц.

У радіотехнічній і промисловості одним з основних видів монтажу є дру-кований монтаж, тому друкована плата являє собою одну з найпоширеніших деталей конструкції вузла (блоку). Креслення друкованої плати має бути виконано відповідно до вимог ГОСТ 2.109-73 «Основные требования к чертежам» і ГОСТ 2.417-91 «Правила выполнения чертежей печатных тат» з урахуванням обраної технології виготовлення друкованої плати і загального конструктивного вирішення пристрою. Основні розміри плати мають відповідати ГОСТ 10317-79 "Платы печатные. Основные размеры".

Розмірні лінії рекомендується наносити поза контуром зображення. Розмірні значення і граничні відхилення необхідно наносити над розмірною лінією якомога ближче до середини. Допускається переривати вісьові і центрові лінії.

Позначення матеріалу в графі основного напису проставляється тільки на кресленнях деталей. Воно має відповідати стандарту на матеріал, наприклад, «Ст.45 ГОСТ 1050-74», «Д18 ДСТ 4784-74». Якщо деталь виготовляється зі стандартного профілю, то має бути і стандарт на сортамент.

Умовні позначення елементів в електричних схемах установлені стандартами і включають позначення загального застосування ГОСТ 2.721-74 «ЕСКД. Обозначения условные графические. Обозначения общего применения», а також позначення різних елементів, наприклад, елементів цифрової техніки ліній над-високої частоти і їхніх елементів (ТОСТ 2.743-82), елементів аналогової техніки (ТОСТ 2.759-82), (ТОСТ 2.734-68), антен (ТОСТ 2.735-68) та ін.

В усіх конструкторських документах, виконаних на окремих форматах (А1, А2, АЗ, А4), є основні написи, що мають відповідати ГОСТ 2.104-68 "Основные надписи". Стандарт установлює форми, розміри і порядок заповнення, де вказуються найменування виробу, розроблювач, масштаб, матеріал і т.ін. Найменування виробу, а також найменування документа, якщо йому присвоєний шифр (тип схеми, тип креслення і т.ін), вказуються в основному написі в називному відмінку однини з непрямим порядком слів, наприклад: "Блок вимірювальний. Схема електрична структурна".

Позначення документа вказується в основному написі і має відповідати ГОСТ2.201-80 "Обозначение изделий и конструкторских документов". У нав-чальному проектуванні застосовується умовна позначка документа, що містить код вузу (ГЮІК), шестизначне цифрове позначення документа за класифікатором ЄСКД, тризначний реєстраційний номер і код документа. Наприклад, ГЮІК. ХХХХХХ. 001 ПЗ, ГЮІК ХХХХХХ. 001 Е1, ГЮІК ХХХХХХ. 001 Е2.

7.2.4 Специфікація. Специфікація - це основний конструкторський документ, який визначає склад виробу. Поділяється на складальні одиниці, комплекти, комплекси.

Специфікація у загальному випадку складається з розділів, які розташовують у такій послідовності: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, матеріали, комплекти (ТОСТ 2.201-80 Обозначение изделий и конструкторских документов).

Наявність тих чи інших розділів визначається складом специфікованого виробу (тобто виробу, що складається з двох чи більше складових частин). При дипломному проектуванні звичайно заповнюються такі розділи: документація, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали. Найме-нування кожного розділу вказується у вигляді заголовка в графі "Найменування".

У розділ "Документація" вносять документи, що складають основний комплект конструкторських документів виробу.

У розділ "Складальні одиниці" і "Деталі" вносять складальні одиниці і деталі, що безпосередньо входять до складу виробу, на який складається специфікація.

У розділ "Стандартні вироби" записують конструкторські одиниці, що за-тосовані за державними і галузевими стандартами. У межах кожної категорії стандартів запис роблять за однорідними групами, у межах кожної групи - за абеткою найменувань виробів, у межах кожного найменування - у порядку зро-стання позначень стандартів, а в межах кожного позначення стандартів - у порядку зростання основних параметрів чи розмірів виробу.

У розділ "Матеріали" вносять усі матеріали, що безпосередньо входять до складу виробу, на який складається специфікація. Порядок їхнього запису вик­ладений у стандарті ГОСТ 2.201-80 "Обозначение изделий и конструкторских документов ".

У графу Поз. записуються порядкові номери позицій складових частин (чи деталей складальних одиниць), що входять до складу виробу. У графу Позначення записують позначення креслення (ГЮІКХХХХХХXXX), у наступну графу Найменування - найменування складових частин виробу, потім кількість складових частин на один виріб.

Графа Позначення для стандартних виробів залишається порожньою. У загальному випадку специфікація визначає склад складальної одиниці і полегшує читання складального креслення.

7.2.5 Виконання електричних схем. У дипломному проекті (роботі можуть бути електричні схеми різних типів: структурна, функціональна, принципова і т.ін. Шифр схем, що входять до складу конструкторської документації виробу, складається з букви "Е" і цифри, що позначає тип схеми: структурна -1, функціональна - 2, принципова - 3, з'єднань - 4, підключення - 5, загальна - 6, розташування - 7, інші . 8, об'єднана - 0. Наприклад: Схема електрична структурна - Е1, Схема електрична функціональна - Е2, Схема електрична принципова - ЕЗ і т. ін.

При виконанні сполучених схем, коли на схемах одного типу розміщують з'єднання, характерні для схеми іншого типу, наприклад, на схемі електричній принциповій показують і схему з'єднань, сполученій схемі присвоюють шифр схеми, тип якої має найменший порядковий номер (у нашому прикладі - ЕЗ). Правила виконання електричних схем викладені в ГОСТ2.702- 75.

7.2.6 Відомість дипломного проекту. Відомість дипломного проекту містить перелік документів, що входять до складу дипломного проекту. У відомість дипломного проекту вносяться текстові, графічні матеріали та інші документи. У текстових документах насамперед указується розрахунково-пояснювальна записка дипломного проекту (роботи), що має умовну позначку. При навчальному проектуванні пояснювальній записці присвоюється код вузу -КЮІК, шестизначне цифрове позначення документа за класифікатором ЄСКД відповідно до теми проекту, тризначний порядковий номер документа і код ТІЗ". Наприклад, ГЮІК.ХХХХХХ.001 ПЗ, де ПЗ - код пояснювальної записки. Далі в переліку текстових документів може бути зазначена, наприклад, програма іспитів розробленого пристрою.

У переліку графічних документів указуються схеми електричні струк­турні, принципові, креслення загального виду, акти іспитів і т. ін.

Форма відомості дипломного проекту з прикладами умовних позначень документів наведена в додатку И.

Р исунок 7.1 – Основний напис

7.2.7 Оформлення плакатів. Як графічні матеріали, на плакатах можуть бути подані: дизайнерська розробка зовнішнього вигляду приладу або пристрою, схеми технологічні, різного виду діаграми, матеріали до економічної частини проекту, розрахункові й експериментальні залежності, таблиці з чисельними результатами, необхідні математичні співвідношення, структурні схеми алгоритмів, характерні для дипломних робіт і дослідницьких проектів.

Плакати оформляються на аркушах креслярського папера A1 відповідно до вимог, що пред'являються до плакатів і рисунків при їх оформленні, а саме:

- обмежувальні лінії та основний напис, який розміщують в правому нижньому куті(див. додаток К);

- заголовки, розташовані у верхній середній частині листа, повинні бути короткими;

- шрифти, розміри літер та цифр можуть бути будь-якими за умови їхнього гарного зорового сприйняття;

- кількість кольорів на плакаті не повинна перевищувати шести, включаючи чорний;

- можуть бути використані кольорові олівці, гуаш, фломастери і т.д.;

- зображення приладу, пристрою рекомендується виконувати в аксонометричній проекції, що забезпечує більш наглядне уявлення про його форму;

- пояснювальний текст повинний розташовуватися на вільному полі плаката;

- позначення елементів органів керування варто зображувати на плакатах у положеннях відповідно працюючому положенню.

Загальна вимога до виконання плакатів - стильова єдність, якість виконання.

Кожен додатковий плакат підписується студентом та консультантами відповідних розділів проекту, при цьому підписи можуть бути розташовані як на лицьовій, так і на зворотній стороні аркуша.