- •Тема 6 організація перевезень вантажів і комерційна робота
- •Закони і законодавчі акти, які регулюють діяльність автомобільного транспорту
- •Договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом, їх зміст та значення
- •Правила укладення договорiв
- •Поняття про ліцензування автомобільних перевезень та сертифікацію транспортних послуг
- •Сертифікація послуг на транспорті
- •Правила перевезень вантажів в Україні
- •Поняття про комерційну роботу
- •Документація і документообіг
- •Використовуються на міжміських вантажних перевезеннях
- •Відповідальність за повноту заповнення єдиної первинної транспортної документації
- •Правила приймання вантажiв для перевезення
- •Правила оформлення документiв на перевезення
- •Правила здачi вантажiв
- •Переадресування вантажів
- •Комерційна робота автотранспортного підприємства
- •Тарифи на перевезення вантажів автомобільним транспортом
- •Розрахунки за перевезення
- •Правила складання актiв
- •II. Робочий час
- •III. Період керування
- •IV. Перерви
Переадресування вантажів
При місцевих перевезеннях у випадку відмови вантажовідправника прийняти вантаж, вантажовідправник має право переадресування вантажу ( зміни пункту призначення вантажовідправника).
Розпорядження вантажовідправника АТП або організації про переадресування вантажу повинно містити наступні дані:
- номер першої заявки або замовлення та товарно-транспортної накладної ;
- адресу першопочаткового призначення;
- найменування першопочаткового вантажоотримувача;
- адресу нового призначення;
- найменування нового вантажоотримувача;
- причини переадресування вантажу.
Розпорядження вантажовідпраника про переадресування повинно бути оформлено у письмовій формі.
За узгодженням між вантажовідправником та АТП або організацією розпорядження про переадресування може допускатися по телефону із вказанням усіх перелічених відомостей та наступним письмовим підтвердженням.
Розпорядження вантажовідправника про переадресування вантажу може розповсуджуватись тільки на все вантажне відправлення, що прямує за однією товарно-транспртною накладною.
Переадресування негабаритних вантажів допускається тільки після получення вантажовідпраником письмого дозволу від відповідних органів (Державтоінспекції та дорожніх органів).
Якщо розпорядження вантажовідпраника про переадресування вантажів виконати неможливо АТП або організація зобов`язані повідомити про це вантажовідпраника. У цьому випадку АТП або організація повертає вантаж вантажовідпранику.
При прийнятті АТП або організацією до виконання розпорядження вантажовідпраника про переадресування збільшується плата за перевезення, вантажовідпраник зобов`язаний внести додаткову провізну плату та відшкодувати автотранспортному підприємству всі додаткові витрати, пов`язані з пере-адресуванням.
При переадресуванні вантажу найменування вантажоотримувача та пункту призначення у товарно-транспортній накладній закреслюється (так щоб їх можна було прочитати) і вказуються нові дані у відповідності до розпорядження про переадресування.
При виконанні міжміських вантажних перевезень до дорожнього листа типової форми N 2 відповідальна особа додає "Маршрутний лист", в якому вказує контрольні пункти, дату і час проходження, пункти відпочинку водіїв, графік руху тощо, що передбачає договір між перевізником і замовником автотранспорту.
Комерційна робота автотранспортного підприємства
Формування та застосування тарифів є одним з центральних питань комерційною діяльністю автотранспортного підприємства в ринкових умовах.
У ході економічних реформ в Україні характер ціноутворення на автомобільному транспорті змінився докорінно. Ліквідація централізованого планування і єдиних тарифних прейскурантів, фактична відмова держави від регулювання автотранспортних тарифів перетворив цю сферу підприємництва в ринок вільних цін. Єдиним сектором вантажних перевезень, в якому рівень автотранспортних тарифів відчуває опосередкований вплив державного регулювання, є доставка товарів, реалізованих торгівлею за фіксованими або обмеженим цінами (хліб, молочні продукти та ін.)
Ситуація нерегульованих тарифів, у якій знаходяться вантажні автотранспортні підприємства, всупереч уявній простоті (повна свобода призначення ціни) насправді досить складна. Практика показує, що багато підприємств не можуть розумно використати свободу призначення ціни на свої послуги і несуть при цьому невиправдані втрати.
Для ефективної роботи підприємства в умовах вільних цін необхідна наявність збалансованої тарифної політики, постійна робота з коригування тарифів і раціональне застосування діючої на підприємстві тарифної системи стосовно конкретних вантажовідправників з урахуванням їх індивідуальних особливостей.
Тарифи вантажного автомобільного транспорту являють собою різновид цін, а практика формування та застосування автотранспортних тарифів, безумовно, підкоряється загальним закономірностям ціноутворення в умовах ринку. Разом з тим, автотранспортні тарифи мають і свої особливості. Головними слід вважати наступні:
підвищенням або зниженням рівня тарифу.
Автомобільний перевізник безпосередньо, а часто досить істотно впливає на відпускну ціну вантажу, що перевозиться і, отже, на ринкове положення споживача своїх послуг. Тому при формуванні тарифу перевізник повинен розглядати будь-яку відправку не тільки з точки зору транспортної технології (розмір відправки, характеристики вантажного місця, технологічні вимоги до перевезення і т.д.), а й з комерційної (поточна ціна даного товару, кон'юнктура на ринку, де він реалізується і т.д.); умови, в яких АТП доводиться приймати рішення про побудову та застосування тарифів, надзвичайно різноманітні.
У ринкових умовах вартість надання реальної автотранспортної послуги завжди залежить від безлічі незалежних факторів. Тому загальні рекомендації за схемами формування та застосування тарифів повинні застосовуватися тільки з урахуванням конкретних особливостей даного автотранспортного підприємства, вантажовідправника, населеного пункту і т.д.
У період формування ринкових відносин у тарифної політики на автомобільному транспорті відбулися істотні зміни. Основною тенденцією було при цьому максимальне прагнення до реалізації принципів вільного ринкового ціноутворення. В результаті при збереженні загального державного контролю за ціноутворенням на транспорті сфера прямого державного регулювання тарифів і цін значно звузилася.
На вантажних перевезеннях автомобільним транспортом застосовуються вільні тарифи, які на першому етапі звільнення цін (1992 рік) були обмежені нормативом рентабельності (до 35% собівартості перевезень). Однак згодом і це обмеження було зняте. Таким чином, у сфері автомобільних вантажних перевезень склалася в даний час практика вільного ціноутворення.
Єдиним сектором, де тарифи схильні до непрямого контролю, є перевезення в окремих регіонах товарів, що реалізуються за фіксованими або обмеженим цінами (хліб, молоко). При виконанні даних перевезень автотранспортні підприємства можуть отримувати певну компенсацію недостатньої прибутковості відповідних перевезень. Механізм такої компенсації залежить від прийнятої в тому чи іншому регіоні системи державного дотування реалізації даного виду товарів.
