13. Теорія еліт в соціальних науках.

Суперечливість інтересів у суспільстві зумовлюється його суспільною розмежованістю на різних підставах. Згідно з Парето, будь-яке соціальне розмежування здатне викликати потенційний конфлікт, вчений приділяє основну увагу еліті та масі, тим соціальним класам, які співіснують і протиборствують у будь-якому конкретно-історичному суспільстві. Розмежування суспільства на еліту і масу універсальне, тому що зумовлене природньою нерівністю людей та незмінністю їхньої психіки.

Еліту, яку Парето підрозділяє на дві категорії — правлячу та не-правлячу, складають люди вищих шарів суспільства, масу — нижчих. Еліта енергійніша, розважливіша, прозорливіша, ніж маса, що підвладна, як правило, емоціям і забобонам. Представники еліти володіють знаннями і якостями, що так необхідні для керування суспільством. З допомогою сили та хитрощів еліта спроможна забезпечувати контроль над поведінкою маси.

Парето — один з відомих в історії соціологічної думки теоретиків елітизму. Для нього історія суспільства є насамперед історією спадкоємності пануючих еліт, які формуються, ведуть боротьбу одна з одною, досягають влади, користуються нею, приходять у занепад та. зникають з політичної сцени. За знаменитою формулою італійського соціолога, «історія є цвинтар аристократії».

Суспільна динаміка, вважає вчений, характерйзу^ься періодичною зміною двох типів еліт. Слідом за Макіавеллі він має на увазі еліту «лисиць» та еліту «левів». «Лисиці» щедро наділені резидуями першого класу ("інстинкти комбінацій"), тяжіють до хитрощів, виверткості, намагаються керувати масою з допомогою пропаганди, запевнень, різноманітних Комбінацій. У фінансовій та господарській сферах «лисицям» відповідають спритні фінансисти, бізнесмени, підприємці, які прагнуть успіху будь-якою ціною.

У свою чергу, «леви», наділені переважно резидуями другого класу ("постійність агрегатів"), віддають перевагу силі, мають міцну волю, наполегливість, непримиренність. До них Парето зараховує передусім революціонерів та фанатиків, які вельми тверді у своїх переконаннях і діях.

Приходячи до влади, «леви» вилучають з політики «лисиць», прямують до стабільності, сповідають непохитність своїх ідеалів та цілей. Проте результати їхніх дій у багатьох випадках протилежні поставленій меті. В підсумку рівновага соціальної системи порушується, суспільство починає прямувати до хаосу. Тоді на передній край знову виходять «лисиці», бо без їхніх знань і досвіду не обійтись. Вони поволі підривають усе те, чому поклоняються «леви» і зрештою знову посідають пануюче місце у суспільстві. Соціальна система повертається тим самим до свого вихідного, рівноважного стану. Але через деякий час у суспільстві перестають довіряти «лисицям», наступають зміни у пропорції резидуїв, і еліта «лисиць» при владі зміщається елітою «левів». У суспільстві знову царює рівновага. І так без кінця. Чергування, зміна еліт при владі — це, за думкою італійського соціолога, універсальний закон історії.

Даний закон, згідно з Парето, відображає циркуляцію або кругообіг еліт у суспільстві. Та чи та еліта, коли вичерпує свою енергію, неминуче замінюється іншою. Відтак щоразу стає питання про поновлення еліти, відновлення втраченої енергії. Механізмом, з допомогою якого оновлюється, набуває сили та чи та еліта, є соціальна мобільність. Вона зачіпає не тільки керуючу еліту, а й керовану масу.

Найбільш обдаровані представники маси у процесі соціальної мобільності «піднімаються вгору», поповнюючи лави еліти. У свою Еліти і маси. Важливим внеском у вивчення проблем соціальної структури і соціальних переміщень стали ідеї Парето щодо стосунків між елітними верствами суспільства і «масою».