- •Історія виникнення танцю. Визначення понять: «танець», «хореографія», «балет».
- •Скоморохи – потішники. Їх вклад в розвиток хореографії на Русі.
- •А. Кривохижа – засновник заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань»
- •Зародження російського балету. Перша балетна школа в Росії.
- •О.О. Гомон – головний балетмейстер Національного академічного заслуженого українського народного хору ім. Верьовки.
- •Хоровод - найдревніший вид хореографічного мистецтва. Його види та тематика.
- •Перший російський балетмейстер і.І.Вальберх.
- •Предромантичні балети ш. Дідло.
- •Побутові та сюжетні танці.
- •М.М.Фокін – засновник сучасного класичного романтичного балету
- •Алегоричні балети.
- •Розмежування території України по регіонам та особливості їх танцювальної культури.
- •Танцювальна культура Запорізької Січі.
- •Загальна характеристика культури танцювальної культури Середньовіччя.
- •Класифікація традиційного українського одягу.
- •Кріпосний балет
- •Різновиди Середньовічного танцю.
- •Танець епохи Відродження (Ренесанс)
- •Балет « Лілея» к. Данькевича.
- •Балет № 11
- •Побутовий танець xvііі ст. Жан Жорж Новер.
- •Створення і.Мойсеєвим і-го професійного ансамблю народного танцю.
- •Особливості орнаментальних мотивів та колориту української вишивки
- •Ансамбль народного танцю «Берізка» та її засновник н.Надєждіна.
Хоровод - найдревніший вид хореографічного мистецтва. Його види та тематика.
Хороводи - один із найвидатніших видів мистецтва. Виконання їх пов'язувалось колись з обрядовими діями, традиційною зустріччю весни (весняний цикл танців ), відзначенням літа (купальський цикл танців), зустріч Нового року. Найбільш поширеними були веснянки, гаївки, танки. Автори об'єднали їх під загальною назвою хороводи.
За темами хороводи можна поділити на три групи:
до першої належать хороводи, в яких відображуються трудові процеси ("А ми просо сіяли, сіяли", "Мак", "Шевчик", "Бондар", "Коваль" та інші.);
до другої - хороводи, де відбито родинно-побутові відносини трудового народу ("Перепілка", "Ой, гілля-гілочки","Пташка"тощо);
до третьої - хороводи, в яких знайшли свій вираз патріотичні почуття народу, оспівується рідна природа ("А вже весна", "Марена",та інші.). Хороводи являють собою синтетичний вид народної творчості, в якому органічно злиті поезія ,музика та хореографія. Ідейний зміст того чи іншого хороводу розкривається піснею.
Залежно від змісту, стилістичних, хореографічних особливостей, елементів акторської гри тощо маємо такі різновиди:
хоровод, хороводна пісня - класична форма синкретичного мистецтва (слово, музика, хореографія) - "А вже весна", "Ой Іванчику - білоданчику", "Плету, плету лісочку";
хороводна гра-розвага, ігрові хороводи в супроводі пісні, ганцю чи поєднання цих двох компонентів ("Подушечка", "Теща і зять", "Гей, жінко, додому, додому!";
хороводний танець з піснею та інструментальним супроводом ("Ой зав’ю вінки", "Марена");
хороводний танець з інструментальним супроводом ("Голубок - голубочок", "Подолянчик", "Перепілка").
Хоровод, хороводна пісня - масова вокально-хореографічна дія, в якій усі учасники виконують пісню, супроводжуючи її простими кроками, ходим в ключі або в колі. Основна увага приділяється вокалу.
Хороводна гра-розвага, ігрові хороводи в супроводі пісні, танцю чи поєднання цих двох компонентів. Хороводна гра як підпорядковано-змістовний елемент обрядовості займає тут одне з провідних місць. Кожний обряд, традиція, звичай мають певний зміст, позаяк останній є результатом: вдалого полювання, перемоги над ворогом, проводів зими і зустрічі весни, початку та закінчення польових робіт, повноліття, весілля тощо.
У народних іграх-розвагах, починаючи від відтворення усіма учасниками Ілюстративної дії і кінчаючи розгорнутими ігрищами (за характером та формою останні відносяться до народної драми), дуже вдало поєднуються драматичні елементи: дія, наявність художнього образу, діалогічні форми тощо з поетичними та музично-хореографічними: слово, ритм, пластика. Надзвичайно влучне визначення дав хороводам І.Глєбов: "Хоровод - це драматична дія, у якій розігруються під пісню, відповідно до її тексту (розрядка наша), сцени, що являють собою найбільш яскраві риси побуту народу".
Хороводний танець з піснею, як правило, виконується у повільному темпі. Це пов'язано насамперед з вокальною стороною. Лексика та композиційна побудова дуже лаконічні і прості для виконання. Цікавий за композицією хороводний танок "Марена", в якому дівчата, танцюючи та співаючи, плетуть вінки, прикрашають
Хороводний танець з інструментальним супроводом.
У деяких хороводах у процесі тривалого еволюційного розвитку поетичне слово поступово втратило своє домінуюче значення і передало образно-дійові функції пластиці руху. Нині маємо багато хороводів та хороводних танців з ідентичними назвами "Бондар", "Шевчик", "Коваль", "Гречка", "Льон", та ін.
У найдавніших піснях-хороводах в основному відтворюється землеробська тематика. Дія розгортається у формі запитань однієї і відповідей іншої групи, тобто у формі колективного діалогу.
У багатьох традиційних хороводах центральні образи, наприклад, весни та її доньки ("Ой, весна-красна. що нам принесла", "Ой, весна, весна, весняночка, де ж твоя дочка-паняночка") Безперечно, чільне місце в цій групі посідають жіночі та дитячі хороводи (веснянки, купальські, русальні). У хороводах є досить матеріалу для акторської гри. В них широко застосовуються монологічні та діалогічні форми. Це, по суті, ціла вистава.
