Гігієнічні основи здорового способу життя. Фактори ризику та їх профілактика

Метою здорового способу життя є збереження і зміцнення здоровя людини. До етіологічних чинників, які впливають на рівень здоровя людини: генетичний, спосіб життя, чинники навколишнього середовища, медичні етіологічні чинники. Серед стресорів виділяють такі: 1. Стресори, які впливають безпосередньо на організм людини 2. Соціально-економічні і соціально-гігієнічні стресори – несприятливі житлові умови, неповноцінні харчування, водопостачання та опалення. Крім того, урбанізаційні чинники, транспортні і виробничі труднощі, шкідливі економічні умови. 3. Соціально-психологічні індивідуально-психологічні стресори – незадоволення від виконуваної праці, дефіцит часу, незадоволені амбіції, перевантаження, конфліктні стосунки з родичами, родичами, розчарування, самотність, інтимно-особисті стресори. Чинники ризику: спосіб життя (вживання алкоголю, тютюну, неправильне харчування, стрес, гіподинамія, вживання наркотиків, зловживання ліками), спадкові (схильність до спадкових і дегенеративних захворювань), фактори навколишнього середовища та соціальні умови життя (хімічне, радіаційне забруднення повітря, грунту, води, харчових продуктів, умови праці,побуту, процеси урбанізації, метеорологічні чинники), чинники, які виникають унаслідок недостатньої ефективності профілактичних заходів, несвоєчасної медичної допомоги. Профілактика: створення правильного режиму праці і відпочинку. Дуже важливо правильно і систематично розподіляти час. Для підвищення працездатності людина повинна мати зацікавлення працею, творче ставлення до неї. Раціонально чергувати працю і відпочинок, відпочинок може бути активним і пасивний (сон). Корисно прогулятися, прийняти ванну. Особиста гігієна розглядає раціональний режим особистого життя, побуту, праці та відпочинку людини, що є необхідною умовою для відновлення її сил і працездатності. Вона включає гігієну тіла, одягу та взуття. Важливим є загартовування та фізична культура, що є основним засобом фізичного виховання людини.

Основи психогігієни та психопрофілактики

Психогігієна як наукова галузь сучасної гігієни вивчає стан нервово-психічного здоров’я населення, його динаміку у зв’язку з впливом на організм людини природних, виробничих і соціально-побутових факторів та розробляє на підставі цих досліджень науково обґрунтовані заходи щодо активного впливу на людський організм та середовище його перебування з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження та зміцнення психічного та соматичного здоров’я. До числа основних завдань психогігієни відносять:аналіз нервово-психічного здоров’я; розробку вікових стандартів розвитку психофізіологічних функцій та особливостей особистості; вивчення характеру впливу чинників середовища на організм та їх нормування з урахуванням динамічних зрушень нейрофізіологічних та психофізіологічних показників організму.Психічне здоров’я людини характеризується відсутністю виражених нервово—психічних розладів, певним резервом сил, що дозволяє подолати несподівані стреси або утруднення, а також стійкою рівновагою між організмом та навколишнім світом. Отже, визначальними рисами психічного здоров’я є не лише відсутність психічних захворювань, але й нервово—психічний розвиток, що відповідає вікові, та сприятливий функціональний стан організму і, передусім, центральної нервової системи.Тому, до числа найважливіших критеріїв психічного здоров’я слід віднести: відсутність або наявність виражених форм психічних захворювань та граничних нервово-психічних розладів; гармонійність психічного розвитку та його відповідність вікові;показники стану провідних соціально та професійно-значущих психофізіологічних функцій (властивості нервових процесів, уваги, пам’яті, темпераменту і характеру, розумова працездатність тощо), які зумовлюють ефективне виконання різноманітних навчальних, професійних або побутових завдань у повсякденній діяльності.Таким чином, найбільш важливі психофізіологічні та особистісні характеристики організму людини є:властивості темпераменту (екстравертованість, нейротизм, ситуативна та особистісна тривожність);властивості характеру (невротичність, депресивність, роздратованість, спонтанна та реактивна агресивність, емоційна лабільність та ін.);характеристики мотиваційної структури особистості (рівень суб'єктивного контролю, ступінь розвитку внутрішнього, пізнавального, змагального мотивів та ін.); показники нервово-психічних станів організму (психічна активація, емоційний тонус, інтерес, комфортність, напруженість та ін.).показники функціонального стану центральної нервової системи (швидкість простої і диференційованої зорово-моторної реакції, сила, рухомість, врівноваженість і лабільність нервових процесів та ін.),показники функцій уваги (стійкість і переключення уваги та ін.);показники функціональних можливостей зорового аналізатора (критична частота злиття світлових миготінь, лінійний окомір та ін.);показники функціонального стану рухового аналізатора (координація рухів, точність кінестезії, м'язова сила і витривалість та ін.);