V1.Методичні вказівки на самостійну підготовку

Під час самостійної підготовки до практичних занять студенти повинні ознайомитись з базовим матеріалом методичних рекомендацій, конспектом лекцій з даної теми, навчальним матеріалом вказаної літератури.

В результаті самостійної підготовки студенти повинні знати мету і завдання першої медичної допомоги, методи зупинки зовнішньої кровотечі, серцево-легеневої реанімації, порядок проведення протишокових заходів і транспортної іммобілізації, особливості надання першої медичної допомоги при різних видах уражень і бути готовими дати відповідь на контрольні питання заняття.

Завдання на самостійну підготовку

1. Перевірте і при необхідності від коректуйте свої базові знання у відповідності з навчальною метою та навчально-цільовими завданнями.

2. Питання для самоконтролю базових знань:

1.Зміст і обсяг першої медичної допомоги населенню в умовах надзвичайних ситуацій.

2. Реанімаційні заходи і послідовність їх проведення.

3.Методи штучного дихання.

4.Реанімаційна допомога немовлятам, грудним дітям і підліткам.

5.Особливості надання першої медичної допомоги при різних видах уражень.

6.Способи накладення транспортних шин

7.Перша медична допомога при травмах голови.

8. Перша медична допомога у випадках гострих захворювань та патологічних станів.

9. Перша медична допомога при хімічних і термічних опіках.

10.Особливості надання першої медичної допомоги дітям при різних видах уражень.

11.Правила транспортування постраждалих.

12.Перша медична допомога в кримінальних випадках.

13.Порядок накладання шин при переломах плечової кістки.

14.Порядок накладання шин при переломах стегнової кістки.

15.Порядок проведення закритого масажу серця.

16.Методи перенесення постраждалого і порядок їх застосування.

17.Який порядок дій під час надання медичної допомоги в кримінаьних випадках?

Базовий навчальний матеріал

1.Зміст і обсяг першої медичної допомоги населенню в умовах надзвичайних ситуацій.

В основу організації медичної допомоги населенню в умовах ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій покладена система двохетапного лікувально-евакуаційного забезпечення. На першому етапі здійснюється надання першої медичної і першої лікарської допомоги у вогнищі або поблизу нього з підготовкою постраждалих до евакуації в найближчі стаціонарні лікувальні заклади. Перша медична допомога у вогнищі ураження надається самим населенням на засадах само- і взаємодопомоги та лікарсько-сестринськими бригадами найближчих лікувальних закладів, а також бригадами швидкої медичної допомоги. Після цього постраждалих доставляють до найближчих медичних стаціонарів для надання кваліфікованої медичної допомоги і спеціалізованого лікування (другий етап).

Перша медична допомога – це комплекс найпростіших медичних заходів, вжитих на місці ураження або поблизу нього в порядку само- і взаємодопомоги особовим складом аварійно-рятувальних формувань з використанням табельних або підручних медичних засобів, з метою усунення подальшого впливу уражаючого чинника, порятунку життя постраждалих, зниження і попередження тяжких ускладнень. Основна мета першої медичної допомоги – врятування життя постраждалого, усунення впливу уражаючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи. Оптимальний термін надання першої медичної допомоги – до 30 хв. після отримання ушкодження. У разі зупинки дихання та ураження сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) цей час скорочується до 5-10 хв. Важливість чинника часу пояснюється тим, що у осіб, які отримали першу медичну допомогу на протязі 30 хв. після травми, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги був наданий пізніше зазначеного терміну. Обсяг першої медичної допомоги включає виконання таких заходів:

• витягування уражених з-під завалів, із сховищ, укриттів;

• введення знеболювальних засобів;

• усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх тіл, надання відповідного положення тілу (у разі западання язика, блювання, значної носової кровотечі) та проведення штучного дихання;

• тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі;

• накладання асептичної пов’язки на рани та обпечені поверхні;

• накладання оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу;

• іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;

• надягання протигазу під час перебування на зараженій СДОР місцевості;

• уведення антидотів;

• часткова санітарна обробка;

• застосування антибіотиків,сульфаніламідних препаратів, протиблювотних засобів з індивідуальної аптечки;

• зігрівання постраждалих, надання їм гарячого пиття (за винятком поранених у живіт).

Перша медична допомога має важливе значення для порятунку життя і відновлення здоров'я людини. Як правило, тільки невідкладне проведення найпростіших маніпуляцій на місці випадку може врятувати життя потерпілому і запобігти розвитку важких ускладнень Нещасний випадок або гостре захворювання можуть виникнути в різний час і в різних місцях, де лікарська допомога не завжди може бути надана своєчасно. Розгубленість і невміло надана перша медична допомога можуть заподіяти непоправної шкоди постраждалому.

При наданні допомоги принципово важливо дотримуватися чіткого певного порядку. Швидко, але обережно оглянути постраждалого на тому місці, де він знаходиться, оцінити навколишнє оточення і виключити можливість самому потрапити під вплив травмуючих чинників (електричний струм, наявність небезпечної ситуації при завалі людини конструкціями будівлі, грунтом і ін.). Приступаючи до надання допомоги, потрібно негайно припинити дію травмуючих чинників, які викликали нещасний випадок, або якнайшвидше видалити постраждалого з несприятливих умов, у які він попав (витягання потопаючого з води, винесення із загазованого приміщення і ін.). Це повинно бути зроблено дуже обережно, щоб не завдати додаткових страждань травмованому і не посилити важкість отриманого пошкодження. Потім потрібно винести потерпілого з проїзджої частини вулиці або з тротуару в безпечне і більш спокійне місце, зручно вкласти, ослабити або розстібнути комір, поясний ремінь, по можливості вкрити і викликати лікаря.

Перед наданням медичної допомоги потрібно з'ясувати причину важкого стану постраждалого і тільки після цього зупинити кровотечу, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, накласти пов'язку і т. д. Якщо неясно, що треба зробити, то необхідно якнайшвидше доставити постраждалого в найближчий лікувальний заклад. В багатьох випадках тільки негайна доставка в лікарню може зберегти життя хворому чи постраждалому. Для цього потрібно використовувати будь-який транспорт, оскільки не виключається необхідність термінового хірургічного втручання.

Виявлення ознак життя і смерті. Одним з найважливіших етапів в комплексі заходів з надання першої допомоги є швидке виявлення ознак життя чи смерті у постраждалого. Смерть не завжди наступає миттєво, навіть після дуже важких травм. Частіше за все відбувається поступове згасання життєвих функцій, що настає в певній послідовності.

До основних ознак наявності життя відносяться:

1.Серцебиття, яке визначають щільним прикладенням вуха або долоні до грудної

клітки в її лівій половині на рівні лівого соска;

2.Пульсація артерій в лівій або правій половині шиї, в області променево-зап’ястного суглоба; в середині пахової області по передньовнутрішній поверхні, де розташовується стегнова артерія. Визначити на передній поверхні шиї найбільш виступаючу частину хряща - кадик («адамове яблуко»). Змістити пальці по стінці хряща убік між хрящем і грудинно-ключично-сосковидним м'язом і визначити пульсацію сонної артерії.

3.Дихання, яке визначають візуально спостерігаючи за рухом передньої стінки грудей постраждалого; (піднімається при вдиханні і опускається при видиханні), або нахиляють вухо до рота постраждалого і слухають – чи немає звуку видихання повітря. Наблизивши свою щоку до обличчя постраждалого, можна відчути наявність дуже слабкого «подуву» повітря. Усі ці ознаки досить ненадійні й нерідко є плодом уяви рятувальника. При найменшому сумніві в дійсній наявності дихання необхідно негайно переходити до інших діагностичних заходів. Час на перевірку наявності дихання -до 10 секунд. Якщо дихання відсутнє або різко ослаблене, необхідно­ приступати до реанімаційних заходів і одночасно із цим просити допомоги у людей які знаходяться поблизу,щоб вони взяли участь у реанімації. Якщо дихання збережене, потрібно повернути постраждалого на бік, знову перевірити дихання і надалі - стежити за ним. Якщо дихання у цьому положенні не визначається або зникло - негайно повернути постраждалого на спину і проводити штучне дихання.

4.Реакція зіниць на світло, вологість і блиск рогівок свідчать про наявність життя. Для визначення стану розширення зіниць необхідно покласти руку на чоло, пальцем підняти верхнє віко і визначити реакцію зіниці на світло. Для цього потрібно закрити око постраждалого долонею, потім швидко її зняти - у нормі зіниця реагує на світло і звужується. В темний час доби можна використати запалений сірник або електричний ліхтарик. При відсутності пульсації, розширених зіницях та при відсутності ознак дихання – необхідно негайно приступати до реанімації.

Однак, відсутність вказаних ознак може свідчити лише про різко загальмовані життєві процеси в організмі при так званій клінічній смерті, тому абсолютно необхідно негайно приступити до надання першої допомоги і продовжувати її до появи явних ознак смерті, до яких відносяться: висихання і помутніння рогівки очей; збереження деформації зіниці при стисненні очного яблука між пальцями; похолодання тіла, легко відчутне долонями, і поява синьо-фіолетових (трупних) плям на шкірі. При положенні «на спині» трупні плями виникають в області сідниць, лопаток, поясниці; при положенні «на животі», плями виникають на обличчі, шиї, грудях, передній черевній стінці; в усіх місцях дотику тіла з підлогою, землею, і т. д.; достовірною ознакою смерті є розвиток трупного заклякання, яке частіше за все виникає через 2 - 4 г після смерті.

Приступаючи до надання першої медичної допомоги нерідко доводиться знімати з постраждалого одяг. Спочатку одяг знімають з непошкодженої частини тіла. Так, наприклад, при пошкодженні руки або ноги починати потрібно із здорової кінцівки. Тільки після цього, обережно потягуючи за рукав або штанину і притримуючи пошкоджену кінцівку її звільняють від одягу. В тому випадку, коли важкохворий або постраждалий лежить на спині і посадити його не можливо, одяг починають знімати з верхньої половини тіла.

При сильній кровотечі, опіках одяг краще розрізати. Обгорілу і прилиплу до шкіри тканину не можна «віддирати» від шкіри – її або залишають на місці, або акуратно обрізають ножицями навколо обпеченої ділянки шкіри.

Під час надання першої медичної допомоги заборонено:

- переносити постраждалого на інше місце, якщо йому не загрожує вогонь, обвал будівлі, затоплення або інші чинники;

- накладаючи пов’язку, шину, завдавати без потреби додаткового болю постраждалому і тим самим погіршувати його стан;

- вправляти у рану внутрішні органи при пораненнях грудної і особливо черевної порожнини;

- давати воду або ліки для приймання всередину постраждалим без свідомості;

торкатись до рани руками або якими-небудь предметами;

- видаляти чужорідні предмети із рани черевної, грудної або черепної порожнин. Їх необхідно залишити у рані, навіть якщо вони значних розмірів і можуть бути легко видалені. Їх необхідно прикрити перев’язувальним матеріалом і обережно забинтувати;

постраждалого, який лежить без свідомості, залишати на спині, особливо при нудоті і блювоті. В залежності від стану постраждалого, його потрібно повернути на бік, або у крайньому випадку повернути на бік його голову;

- знімати одяг і взуття з постраждалого у важкому стані. При необхідності, одяг можна розірвати або розрізати;

- дозволяти постраждалому дивитись на свою рану;

- погіршувати психологічний стан постраждалого своїм надто заклопотаним і стривоженим виглядом. Надавати допомогу потрібно спокійно і впевнено, заспокоюючи і підбадьорюючи постраждалого;

- витягувати постраждалого із вогню або іншого небезпечного місця, не забезпечивши власну безпеку.

В умовах надзвичайних ситуацій необхідно огледітися перед тим, як надавати допомогу постраждалому, щоб своєчасно помітити можливе джерело небезпеки - загрозу обвалу, пожежу, руйнування газопроводу, підйом води (при затопленні), початок руху грунтових мас та ін.; забезпечити безпеку постраждалого і свою безпеку, обережно, уникаючи зайвих рухів, відтягнувши його в безпечне місце; оглянути постраждалого, зупинити кровотечу, встановити наявність дихання, ран, переломів, забоїв, вивихів; якщо постраждалий не втратив свідомості, з’ясувати на що він скаржиться, де, коли і як отримав пошкодження, заспокоїти і підбадьорити його; для обігрівання постраждалого використовують усі можливості – ковдри, грілки, пляшки з гарячою водою, каміння нагріте у вогнищі; якщо у постраждалого не пошкоджені органи черевної порожнини і він не втратив свідомості, йому потрібно давати як можна більше пити, краще всього води з додаванням кухонної солі ( 1 чайна ложка) і питної соди ( 0,5 чайної ложки) на літр води. При пошкодженнях органів черевної порожнини, до губів прикладають марлеву серветку, змочену водою; після зупинки кровотечі і відновлення дихання, зробити все можливе для доставки постраждалого до найближчого лікувального закладу.

Реанімаційні заходи. Реанімація - комплекс заходів, направлених на відновлення втрачених або згасаючих життєво важливих функцій організму при термінальних станах. Фактор часу є визначальним для успіху реанімації, тому реанімаційний заходи повинні розпочинатись негайно. Дуже важливо навчити населення реанімаційним заходам, щоб, виявившись на місці випадку, кожен міг допомогти постраждалому до прибуття медичного працівника.

Термінальний стан включає передагонію, агонію і клінічну смерть. В передагональному стані хворий загальмований, шкіра бліда, дихання часте, поверхневе, пульс слабкого наповнення, частий, артеріальний тиск падає до 60—70 мм рт. ст. або взагалі не визначається.

Агонія – хворий втрачає свідомість, пульс ниткоподібний або зовсім зникає, артеріальний тиск не визначається. Дихання часте, поверхневе (судомне), хворий ніби заковтує повітря.

Клінічна смерть наступає відразу після зупинки серцевої діяльності і дихання. Тривалість стану клінічної смерті не перевищує 4-6 хвилин. Видимі прояви життя відсутні, відмічається зупинка роботи серця і дихання, свідомість відсутня, зіниці розширені і не реагують на світло, шкіра землисто-сіра.

Найбільш чутлива до кисневого голодування кора головного мозку, що виявляється втратою свідомості. Якщо кисневе голодування тривало більше 6 хвилин, відновити діяльність кори головного мозку неможливо. Після припинення функціонування кори головного мозку з'являються патологічні зміни в підкоркових відділах головного мозку.В останню чергу гине довгастий мозок, в якому знаходяться центри дихання і кровообігу.

До ознак зупинки серця і настання клінічної смерті відносяться: відсутність пульсу на сонній артерії; зіниці розширені і не реагують на світло; дихання відсутнє; свідомість відсутня; шкіра бліда; артеріальний тиск не визначається; тони серця не прослуховуються. При наявності цих ознак потрібно негайно приступити до реанімації. Час визначення клінічної смерті повинен бути гранично коротким. Досить знати дві абсолютні ознаки смерті — відсутність пульсу на сонній артерії і розширені зіниці, що не реагують на світло. Кожна втрачена хвилина зменшує шанси на порятунок. Якщо допомога запізнилася, то наступає безповоротний стан — біологічна смерть.

До ознак біологічної смерті відносяться:

1. Поява трупних плям — багряно-синюшне забарвлення шкіри у вигляді плям з нерівними краями через набрякання і скупчення крові в низькорозміщених частинах тіла. Формуються вони через 1,5— 2 години після зупинки серця.

2. Трупне (м’язове) задубіння — своєрідне ущільнення і скорочення скелетних м’язів, яке створює перешкоду для пасивного руху в суглобах. Починається воно з м'язів обличчя і верхніх кінцівок, потім переходить на тулуб і нижні кінцівки. Виявляється через 2—4 години після припинення серцебиття.

3. Охолодження - температура тіла падає на 1° за 1 годину при температурі навколишнього повітря 16—18 °С.

4. Висихання склер очей і поява тьмяних жовтувато-бурих рівнобедрених трикутників, направлених основою до райдужної оболонки очей (плями Ларше).

5. Поява «котячого ока» — при стисканні очного яблука з боків зіниця набуває форму вузької вертикальної щілини. Це вказує на розм'якшення очного яблука внаслідок падіння внутрішньоочного тиску. З'являється ця ознака через 30—40 хвилин.

6. Більш пізні ознаки біологічної смерті— розкладання, специфічний гнилісний запах, зелене забарвлення шкіри, здуття.