- •Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Кафедра медицини надзвичайних ситуацій Перша медична допомога постраждалим при надзвичайних ситуаціях
- •Послідовність вивчення теми і методичні рекомендації для самостійної підготовки до практичних занять
- •11. Навчально-цільові завдання:
- •V. Навчальні питання:
- •V1.Методичні вказівки на самостійну підготовку
- •Завдання на самостійну підготовку
- •Базовий навчальний матеріал
- •1.Зміст і обсяг першої медичної допомоги населенню в умовах надзвичайних ситуацій.
- •2. Реанімаційні заходи і послідовність їх проведення.
- •3.Методи штучного дихання.
- •4.Реанімаційна допомога немовлятам, грудним дітям і підліткам.
- •5.Особливості надання першої медичної допомоги при різних видах уражень.
- •6.Способи накладення транспортних шин
- •7. Перша медична допомога у випадках гострих захворювань та патологічних станів.
- •8. Перша медична допомога при хімічних і термічних опіках.
- •9.Особливості надання першої медичної допомоги дітям при різних видах уражень.
- •10.Правила транспортування постраждалих.
- •11.Перша медична допомога в кримінальних випадках.
- •Література:
4.Реанімаційна допомога немовлятам, грудним дітям і підліткам.
Дитині, що перебуває в будь-якій стадії термінального стану, навіть при одній підозрі на клінічну смерть, реанімаційна допомога повинна бути надана негайно, будь-якою людиною, перш за все самою матір'ю,або тим, хто раніше всіх виявився поруч із дитиною.
Тривалість клінічної смерті в дитини - 3-4 хвилини. Основними показниками термінального стану, що є сигналом для надання першої реанімаційної допомоги, служать відсутність пульсу на сонній артерії і відсутність дихання. У всіх випадках витрати часу на діагностику клінічної смерті повинні бути мінімальними. Ознаки, що дозволяють запідозрити можливість термінального стану у дитини:
свідомість помірно або значно загальмована: дитина уповільнено вступає в контакт або зовсім не реагує ;
- сповільнення або різке частішання пульсу на сонних артеріях, пульсація серця прослуховується, але вона слабка, невиразна, можлива поява аритмії серця.
- губи і шкіра обличчя блідніють або набувають синюшного (ціанотичного) кольору із землистим відтінком;
- дихання стає аритмічним.
Клінічна смерть часто настає раптово - свідомість відсутня, дитина не реагує на звук і дотик. Пульс на сонній артерії не визначається. Пульсація серця не прослуховується, дихання відсутнє. Губи, шкіра обличчя і тіла різко бліді, із землистим, попелясто-сірим відтінком; можлива їх синюшність. Поява відзначених ознак служить підставою для негайного надання першої реанімаційної допомоги. Протягом наступних від 30 до 60 секунд, відбувається розширення зіниць. Очікувати появи цієї ознаки не можна внаслідок великої втрати часу.
Відразу після виявлення клінічної смерті дитини необхідно кликати на допомогу навколишніх осіб для допомоги і виклику швидкої медичної допомоги. Однак все це необхідно здійснювати без втрат часу для найголовнішого – проведення реанімаційних заходів. Головним завданням помічника є виклик машини швидкої медичної допомоги, але обов'язково оснащеної дефібриллятором. У випадку кровотечі з ран помічник спочатку допомогає зупинити його, потім викликає фахівців; після цього допомагає надавати першу реанімаційну допомогу.
Спочатку необхідно звільнити дитину від пелюшок (більш дорослого - від одягу). При необхідності - відкрити рот методом відтискування нижньої щелепи дуже обережно, з мінімальним зусиллям. Якщо прохідність дихальних шляхів збережена – негайно переходити до реанімації.
Перевірити прохідність дихальних шляхів. Якщо прохідність відсутня - відновити її. Для видалення рідини з дихальних шляхів необхідно підняти немовля однією рукою за ніжки, іншою рукою надійно фіксувати голівку в положенні невеликого відхилення. Рідина, слиз, залишки блювоти як правило відходять з дихальних шляхів. Після цього укласти дитину на стіл, перевірити порожнину рота пальцем, видалити залишки вмісту. Перевірити прохідність дихальних шляхів - зробити 1-2 пробних вдихання.
Якщо відновити прохідність дихальних шляхів не вдалося, - рекомендується застосувати інші методи:
- розташувати дитину грудьми й животом на передній поверхні передпліччя рятувальника в положенні голівкою вниз, під кутом близько 40-50°. пальцями охопити нижню щелепу і надійно фіксувати голівку в положенні невеликого відхилення. Основою долоні іншої руки нанести 2-3 коротких несильних удари між лопатками, або:
- розташувати дитину спиною на передній поверхні передпліччя рятувальника. Подушечками випрямлених зімкнутих 2-5 пальців фіксувати голівку у відхиленому положенні за верхній край шиї й потилиці. Першим пальцем охопити верхню частину плеча, надійно фіксувати за плече, тим самим, підкріплюючи блок 2-5 пальців. Зімкнутими випрямленими 2, 3 пальцями іншої руки зробити 2-3 коротких поштовхи у верхньому відділі живота (епігастральній області) у напрямку до голови. Після цього необхідно перевірити прохідність дихальних шляхів і зробити 1-2 пробних вдихання (голівка повинна бути у відхиленому положенні, надійно зафіксованою).
Після цього необхідно розташувати дитину на столі в положенні на спині. Відхилити голівку, зафіксувати її в цьому положенні, охопивши долонею чоло. Повторно перевірити прохідність дихальних шляхів - зробити 1-2 вдихання. Необхідно стежити за обов'язковим зсувом нижньої щелепи вперед - інакше повітря потрапить у шлунок. Штучне дихання проводять методом рот до рота і носа.
З цією метою розташувати плечовий пояс дитини на підведеному під нього передпліччі й кисті - тим самим буде забезпечене відхилення голівки, відкриття рота, зсув нижньої щелепи вперед. Першим пальцем охопити й фіксувати верхній відділ плеча, блоком 2-5 пальців охопити й фіксувати плече з іншої сторони. Іншу руку підвести під сідниці для додаткової фіксації. Зробити невеликий вдих і обережно, постійно контролюючи підйом передньої стінки грудей, здійснити видих у рот і ніс дитини, щільно й герметично охопивши їх своїми губами. Видих повинен бути невеликим, достатнім тільки для того, щоб підняти передню стінку грудей; ніяке насильство, старання ввести «побільше» повітря неприпустимо. Далі звільнити рот і ніс дитини, простежити за пасивним видихом.
Негайно слідом за цим, продовжуючи фіксувати плече дитини, іншою рукою провести в дуже швидкому темпі 4 масажних поштовхи із прогинанням грудини на 1,5-2 см.
Цикли реанімації потрібно повторювати до повного відновлення самостійного пульсу, дихання. Частота штучної вентиляції легенів у новонароджених і грудних дітей - 40 разів за 1 хв. Частота поштовхів зовнішнього масажу серця- 100-120 в 1 хвилину. Глибина прогинання грудини- 1,5-2 см.
Зовнішній масаж серця у немовлят і в грудному віці може здійснюватися двома методами:
-зімкнутими випрямленими 2 і 3 пальцями; 4 і 5 пальці повинні бути півзігнутими, фіксованими першим пальцем -останнє є не обов'язковим.
зімкнутими, випрямленими обома першими пальцями. У цьому випадку рятувальник розташовується в потиличної частини голови дитини. Перші пальці подушечками кінцевих фаланг розташовуються на нижній третині грудини; обидва блоки 2-5 пальців охоплюють надпліччя й спину дитини по обидва боки. У подібній ситуації виникають певні труднощі із проведенням циклу штучної вентиляції легенів; при відповідному досвіді й навичці вони цілком переборні.
Реанімація дітей підліткового віку віку здійснюється в основному майже так само, як і дорослих. Виключеннями служать:
- зовнішній масаж серця, проводиться основою розігнутої кисті. При цьому в підготовчому періоді потрібно послабити пояс, розстебнути комір. Частота штучної вентиляції легенів у дітей підліткового віку 20-24 вдихів за 1 хвилину. Частота зовнішнього масажу серця - 80 поштовхів за 1 хвилину. Глибина прогинання грудини 2,5 см.
Контроль ефективності першої реанімаційної допомоги здійснюється за показниками:
- пульс на сонній артерії повинний з’являтись з кожним масажним поштовхом і в подальшому повинне відбуватися поступове відновлення самостійного пульсу.
- звуження зіниць, поява реакції на світло, рух очей;
- поступове зникнення сіро-попелястого відтінку і синюшності шкіри, слизової оболонки губ;
- одночасно із цим повинні з’являтись спочатку окремі самостійні вдихання (реанімація повинна продовжуватися), а потім відновлюватись дихання.
