- •Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Кафедра медицини надзвичайних ситуацій Перша медична допомога постраждалим при надзвичайних ситуаціях
- •Послідовність вивчення теми і методичні рекомендації для самостійної підготовки до практичних занять
- •11. Навчально-цільові завдання:
- •V. Навчальні питання:
- •V1.Методичні вказівки на самостійну підготовку
- •Завдання на самостійну підготовку
- •Базовий навчальний матеріал
- •1.Зміст і обсяг першої медичної допомоги населенню в умовах надзвичайних ситуацій.
- •2. Реанімаційні заходи і послідовність їх проведення.
- •3.Методи штучного дихання.
- •4.Реанімаційна допомога немовлятам, грудним дітям і підліткам.
- •5.Особливості надання першої медичної допомоги при різних видах уражень.
- •6.Способи накладення транспортних шин
- •7. Перша медична допомога у випадках гострих захворювань та патологічних станів.
- •8. Перша медична допомога при хімічних і термічних опіках.
- •9.Особливості надання першої медичної допомоги дітям при різних видах уражень.
- •10.Правила транспортування постраждалих.
- •11.Перша медична допомога в кримінальних випадках.
- •Література:
5.Особливості надання першої медичної допомоги при різних видах уражень.
Перша медична допомога при отруєнні промисловими газами. Перша медична допомога при отруєннях легкого і середнього ступеня істотно відрізняється від допомоги при отруєннях важкого ступеня тим, що не потрібно починати з проведення штучного дихання і непрямого масажу серця. Якщо у постраждалого є всі ознаки життя у вигляді дихання, серцебиття, реакції зіниць на світло, але свідомість порушена (загальмована, пригнічена), перша медична допомога надається у наступній послідовності:
а) Вивести або винести постраждалого із зараженої, загазованої зони перпендикулярно напряму вітру, заздалегідь одягнувши на себе і на постраждалого будь-який засіб індивідуального захисту.
б) Розстебнути одяг, в зимовий час занести в тепле приміщення. Не втрачаючи часу, швидко оцінити стан постраждалого за ознаками життя.
у) Переконавшись в наявності самостійного дихання, навіть неглибокого, і наявності пульсу на сонній артерії, постраждалому дають понюхати нашатирний спирт (є в будь-якій аптечці) і протирають скроні.При появі раптової блювоти – голову постраждалого повертають набік. Блювота – перша сприятлива ознака в поліпшенні стану постраждалого.
г) Підсиливши дихальний цикл вживанням нашатирного спирту, постраждалому за можливості проводять інгаляцію чистого кисню дихальним апаратом або з кисневого балона через редуктор і шланг. Цю процедуру можна проводити декілька годин підряд без жодної шкоди для організму. Застосування кисню знімає і ліквідовує наслідки гострого кисневого голодування тканин організму, і частково усуває подальший розвиток ускладнень отруєння газом.
д) Лише на тлі відновленої свідомості, коли постраждалий вступатиме в контакт і виконувати прості команди ("розплющте очі", "підніміть руку") можна дати йому випити рідини у вигляді гарячого чаю, молока, слаболужної води (1/2 чайної ложки питної соди на склянку води).
е) Промити, при необхідності, очі постраждалого 1-2% розчином питної соди або розчином міцного чаю.
ж) Транспортувати постраждалого в найближчий лікувальний заклад у напівсидячому положенні для профілактики ускладнення у вигляді токсичного набряку легенів.
При отруєннях важкого ступеня:
а) Вивести або винести постраждалого із зараженої, загазованої зони перпендикулярно напряму вітру, заздалегідь одягнувши на себе і на постраждалого будь-який засіб індивідуального захисту.
б) Розстебнути одяг, в зимовий час занести в тепле приміщення.
у) Надати постраждалому відповідне положення: укласти на тверду поверхню, підклавши під лопатки валик з одягу;
г) Провести штучне дихання;
д) При появі ознак самостійного дихання продовжувати штучне дихання до тих пір, поки число самостійних дихань не відповідатиме 12-15 раз на хвилину.
е) Провести заходи аналогічні для отруєння легкого ступеня.
Перша медична допомога при механічному пошкодженні тканин організму. Ранами називають механічне пошкодження шкіри, слизових оболонок, тканин і органів. Характерною ознакою ран є розходження їх країв і утворення отвору, розміри якого залежать від напряму, довжини і глибини пошкодження. Рани поділяються на поверхневі ( ушкоджується тільки шкіра), і глибокі (ушкоджуються тканини, м'язи, кістки). Глибокі рани діляться на проникаючі (проникають в грудну і черевну порожнини, порожнини черепа, суглобів) і непроникаючі. В залежності від того, яким чином нанесене пошкодження, розрізняють рани колоті, різані, рубані, забиті, рвані, вкушені, вогнепальні.
Ускладнення ран. При будь-якому пораненні виникає ряд ускладнень, що несуть загрозу здоров'ю або життю постраждаого. Найчастішим з них є виникнення інфекційного запалення, внаслідок попадання в рану мікроорганізмів, які можуть викликати не тільки нагноєння, а також і правець або газову гангрену. Біль і крововтрата можуть викликати непритомність і шок.
Перша медична допомога. Необхідно тимчасово зупинити кровотечу будь-яким можливим способом, закрити рану асептичною пов'язкою, щоб захистити від подальшого забруднення. Пов'язку потрібно накладати чисто вимитими руками. Невелике садно треба промити перекисом водню і закрити перев’язувальним матеріалом. Глибокі рани не промивають дезинфікуючим розчином або водою, не засипають порошком, не накладають мазь і вату. Якщо з рани виступають які-небудь тканини (кишечник, мозок), їх не вправляють, а закривають марлевою серветкою і бинтують. Для зменшення болю постраждалому дають анальгін, або інші знеболюючі засоби, які є під рукою. При необхідності здійснюють найпростішу іммобілізацію пошкодженого органа підручними засобами і доставляють постраждалого в лікувальний заклад для надання кваліфікованої допомоги.
Відкритий пневмоторакс. Виникає внаслідок проникаючого поранення грудної клітки. При відкритому пневмотораксі встановлюється пряме сполучення між плевральною порожниною та атмосферним повітрям. Різко зменшується глибина дихання, спричинена спаданням легені і виключенням її з дихальної функції. Може виникнути так зване “парадоксальне дихання” коли уражена легеня здійснює слабкі дихальні рухи, протилежні тим, що їх здійснює здорова легеня. Проникаюче поранення з відкритим пневмотораксом є важким ураженням грудної клітки, що може призвести до стану генералізованої гіпоксії і плевропульмонального шоку.
Клінічні ознаки: Постраждалий неспокійний, страждає від сильного болю в грудях, кашлю, задишки, відчуття важкості в грудях, яке посилюється при незначних фізичних напруженнях або зміні положення тіла. Шкіра бліда, покрита холодним потом, губи і обличчя мають синюшний колір. Дихання прискорене, поверхневе. Пульс прискорений,
малого наповнення. Під час кашлю з рани нерідко виділяється кров з пухирцями повітря.
Перша медична допомога. При необхідності відновляють прохідність верхніх дихальних шляхів, шляхом механічного видалення сторонніх тіл двома пальцями, обмотаними тканиною або марлею. Терміново накладають герметизуючу оклюзійну пов’язку, щоб перевести відкритий пневмоторакс у закритий. У напівсидячому положенні транспортують у спеціалізований медичний заклад.
Переломи кісток.
Ознаки переломів можна розділити на дві групи: відносні (вірогідні), які зустрічаються і при інших травмах (порушення рухової функції пошкодженого органа, біль, припухлість) і абсолютні (достовірні), характерні для переломів.
До абсолютних ознак відносяться:
Вкорочення кінцівки, яке наступає внаслідок зміщення уламків кістки по довжині.
Деформація в місці травми — виникає при зміщенні кісткових уламків, наявності гематоми і набряку тканин.
Поява патологічної рухливості в місці травми. Виявляють цю ознаку, притримуючи
однією рукою центр кінцівки, а іншою обережно її піднімають за периферичну частину, встановлюючи наявність рухів поза суглобом.
Кістковий хрускіт (крепітація), що виявляється при обмацуванні місця пошкодження або при перекладанні кінцівки. Виникає від тертя кісткових уламків.
5. Посилення болю в місці травми при навантаженні по осі кістки. Наприклад, при переломі стегна при легкому постукуванні по п'ятці біль посилюється в місці пошкодження стегнової кістки.
При наявності перерахованих симптомів діагноз не викликає сумнівів, однак більш точна характеристика перелому може бути отримана за допомогою рентгенологічного дослідження.
При пошкодженні великих судин кістковими уламками і при наявності рани може розвинутися гостра анемія, а при закритих переломах — внутрішньотканинна гематома. Пошкодження кістковими уламками нервових стовбурів може призвести до травматичного шоку або розвитку паралічів. При відкритих переломах попадання в рану інфекції може призвести до розвитку остеомієліту, флегмони або сепсису. Кісткові уламки можуть пошкодити життєво важливі органи (головний мозок, печінку, легені).
Перша медична допомога. Правильно і своєчасно надана перша допомога має величезне значення для потерпілого. Вона попереджає розвиток таких ускладнень, як шок, кровотеча, інфікування. При відкритих переломах з кровотечею надання допомоги починають з негайної її зупинки одним з можливих в цьому випадку способів (найвірогідніше, це буде джгут) і накладення асептичної пов'язки. Подальші заходи однакові як для відкритих, так і для закритих переломів. Для профілактики травматичного шоку проводять знеболення. Іммобілізація кісткових уламків в місці перелому досягається накладенням стандартних шин або шин із підручних засобів.
Іммобілізація — приведення в нерухомий стан частини тіла (кінцівка, хребет ). Її застосовують при переломах кісток, пошкодженнях м'яких тканин, вивихах, запальних процесах кінцівок, пораненні великих судин і тяжких опіках, пошкодженні суглобів, сухожиль і нервів. Вона зменшує больові відчуття і попереджає виникнення травматичного шоку. Іммобілізація поділяється на транспортну і лікувальну.
Транспортна (тимчасова) іммобілізація здійснюється на період транспортування постраждалого з місця пригоди в лікувальний заклад і повинна забезпечувати повний спокій пошкодженому органу на цей період. Транспортна іммобілізація здійснюється стандартними або підручними засобами. До стандартних засобів відносяться шини, які випускає промисловість. При відсутності стандартних шин застосовують підручні засоби. Ними можуть служити палиці, дошки, парасолька, лижа, лижні палиці, лінійка, щільний картон, жердини, пучки очерету, смуги фанери. Якщо не виявиться підручних засобів, тоді доведеться скористатися найпростішим способом — автоіммобілізацією: прибинтувати верхню кінцівку, зігнуту під прямим кутом в ліктьовому суглобі до тулуба, а пошкоджену нижню кінцівку до здорової ноги.
Правила накладення шин.
Шину з жорсткого матеріалу не можна накладати на голе тіло. Під неї потрібно підкласти вату, рушник або іншу тканину. Транспортну шину можна накладати на одяг і взуття, оскільки, роздягаючи потерпілого, можна викликати додаткову травму. При відкритих переломах одяг розрізають по шву.
Шину підганяють (моделюють) по здоровій кінцівці потерпілого і накладають на пошкоджену відповідно до розмірів і конфігурації.
Після підгонки шину ретельно прибинтовують до пошкодженої кінцівки спіральними турами починаючи з периферії, при цьому шина повинна добре фіксувати область перелому і складати з кінцівкою єдине ціле.
При іммобілізації кінцівки, їй надають фізіологічне (функціонально вигідне) положення, а якщо це неможливо, то фіксують у тому положенні, при якому кінцівка найменше травмується.
При визначенні кількості суглобів, що потребують фіксації при різних переломах кінцівок, потрібно орієнтуватися на цифру «чотири». Наприклад, при переломі кісток передпліччя, що має 2 кістки, потрібно фіксувати 2 суглоби, що в сумі дає чотири. При переломі плеча, що має 1 кістку, необхідно фіксувати 3 суглоби, щоб в сумі вийшло чотири.
При накладанні транспортних шин потрібно залишати відкритими кінчики пальців руки і стопи для контролю за кровообігом у пошкодженій кінцівці.
Транспортування. При транспортуванні в лікувальний заклад з переломами верхньої кінцівки потерпілий можне сидіти, а з переломами нижньої кінцівки — повинен лежати на спині, бажано на ношах. Кінцівка повинна бути укладена на що-небудь м'яке і трохи піднята. Транспортування і особливо перекладання потерпілого повинні бути дуже обережними, оскільки найменше зміщення кісткових уламків завдає сильного болю. Крім того, кісткові уламки можуть пошкодити нерви, судини, м'язи, шкіру. Постраждалому можна дати гарячий чай.
Переломи хребта. Травми хребта можуть бути як закритими, так і відкритими (при ножових і вогнепальних пораненнях), з пошкодженням спинного мозку і без нього. У залежності від характеру травми розрізняють забій, розтягнення зв'язкового апарату, переломи і вивихи.
Клінічні ознаки. При огляді постраждалого можна знайти випинання одного чи декількох остистих відростків (невеликий горб), хворобливі відчуття при пальпації і перкусії місця травми. Іноді вдається знайти збільшення міжостистих проміжків в області пошкодження. Досить постійним симптомом пошкодження хребта є посилення болі у місці травми при підніманні прямих ніг, у положенні потерпілого лежачи на спині і при одночасному обмацуванні остистих відростків. Для виявлення перелому можна скористатися методом навантаження по осі хребта. Хворого потрібно покласти на спину з випрямленими ногами і постукати легенько по п'ятах, злегка натиснути на плечі (голову). Якщо у постраждалого є перелом хребта, він відчує біль у місці травми. Ускладнені переломи хребта виникають при пошкодженні спинного мозку. Важкість ускладненого перелому залежить від ступеня, характеру і рівня пошкодження спинного мозку. При повному розриві спинного мозку настає тривалий параліч і повна втрата чутливості в області, розташованій нижче місця розриву.
У якім би місці не відбулося руйнування спинного мозку, обов'язково порушуються функції тазових органів (сечовипускання і дефекація). Надалі в постраждалого розвиваються трофічні розлади (пролежні на крижах, п'ятах, в області лопаток. При забої спинного мозку без розриву, паралічі, парези, порушення функцій тазових органів зберігаються 3-4 тижні. Стиснення спинного мозку гематомою або кістковими уламками, також супроводжується паралічами, утратою чутливості, порушенням сечовипускання і дефекації
Перша медична допомога. Перша медична допомога при травмі хребта в основному зводиться до правильного транспортування постраждалого до лікувального закладу. Необережні, грубі перекладання травмованого можуть призвести до зсуву кісткових уламків і додатковому пошкодженню спинного мозку, аж до його розриву. Піднімати і перекладати постраждалого необхідно дуже обережно і тільки за командою, одночасно. Постраждалого укладають спиною на щит, покладений на носилки. Під поперековий відділ підкладають невеликий валик. Якщо щита немає, потерпілого можна транспортувати на носилках у положенні на животі, підклавши під груди і стегна одяг або згорнуту ковдру. Якщо першу допомогу надає одна особа, то можна скористатися методом втягування на щит. Для цього щит розміщують біля голови потерпілого.
Рятувальник стає на щит, бере за плечі потерпілого і відступаючи по щиті назад, обережно втягує його на щит. При переломах шийного відділу хребта необхідно здійснити іммобілізацію за допомогою ватно-марлевого коміра Шанця чи драбинчастої шини. При відкритих пошкодженнях потрібно дуже обережно накласти асептичну пов'язку.
